25.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3153/22 (904/1117/24)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 (суддя Мартинюк С.В.)
у справі № 904/3153/22 (904/1117/24)
за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ", м. Дніпро
до Відповідача-1 Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
Відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ", м. Дніпро
Відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", м.Дніпро
про визнання добросовісним набувачем
в межах справи №904/3153/22
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", м. Дніпро
про визнання банкрутом
АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Аграрні технології України" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
09.05.2024 до суду від ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами до відповідача-1 АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відповідача-2 ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та відповідача-3 ТОВ "ІММЕ" про визнання добросовісним набувачем.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 повернуто без розгляду позовну заяву (вх.№432/24 від 09.05.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" (вх.№198/24 від 12.03.2024) визнання добросовісним набувачем.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/3153/22 (904/1117/24), справу направити до господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що не погоджується з ухвалою суду першої інстанції. У первісному позові АТ КБ «Приватбанк» зазначає про недобросовісність набуття ТОВ «Аграрні технології України» нерухомого майна. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" звернулось позовними вимогами про визнання ТОВ «Аграрні технології України» добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" є учасником ТОВ «Аграрні технології України» відповідно має право на подання такого позову. З огляду на ст. 49 ГПК України вбачається висновок, що самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем і саме її право порушене. Тобто третя особа з самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/3153/22(904/1117/24) у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18,31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Аграрні технології України" витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування поданої заяви АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що 13.01.2021 ТОВ "ІММЕ" уклало Договір про внесення додаткового вкладу та акт до нього. В рамках даного договору ТОВ "ІММЕ" передало до статутного капіталу ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" належне ТОВ "ІММЕ" нерухоме майно, що розташовано за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 34, загальною площею 6921,1 кв.м., торгівельний комплекс. В подальшому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" 14.01.2021 уклало Договір про внесення додаткового вкладу та акт до нього в межах якого передало до статутного капіталу ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" нерухоме майно, що розташовано за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 34, загальною площею 6921,1 кв.м., торгівельний комплекс. Позивач вважає ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" є недобросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Втративши право володіння, ТОВ "ІММЕ" не втратило права власності на спірне майно, оскільки, його відчуження відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням положень статей 3, 13 Цивільного кодексу України. Титул власника у ТОВ "ІММЕ" наділяє останнього правом звернення до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
09.05.2024 до суду від ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами до відповідача-1 АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відповідача-2 ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та відповідача-3 ТОВ "ІММЕ" про визнання відповідача-2 добросовісним набувачем.
В обґрунтування позовних вимог третя особа зазначає, що 13.01.2021 ТОВ "ІММЕ" уклало Договір про внесення додаткового вкладу та акт до нього. В межах даного договору ТОВ "ІММЕ" передало до статутного капіталу ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" належне ТОВ "ІММЕ" нерухоме майно, що розташовано за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 34, загальною площею 6921,1 кв.м., торгівельний комплекс).
14.01.2021 ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" та ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" уклали Договір про внесення додаткового вкладу та акт до нього в рамках ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" передало до статутного капіталу ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" нерухоме майно, що розташовано за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 34, загальною площею 6921,1 кв.м., торгівельний комплекс. ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" законним шляхом набуло спірне майно, тому таке майно не може бути витребувано на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки в діях набувача була наявна воля на придбання даного майна. ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" є учасником ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ", з огляду на що вважає за необхідне просити суд визнати останнє добросовісним набувачем.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 повернуто без розгляду позовну заяву (вх.№432/24 від 09.05.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" (вх.№198/24 від 12.03.2024) про визнання добросовісним набувачем.
В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що предметом первісного позову є витребування нерухомого майна, в той час як предметом позову третьої особи із самостійними вимогами ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" є визнання ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" добросовісним набувачем даного нерухомого майна. Тобто, вимоги третьої особи заявлені не щодо предмету спору, який вже виник між сторонами. При цьому суд зазначив, що вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Колегія погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.
Згідно статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Отже треті особи з самостійними вимогами щодо предмету спору це суб'єкти спірних правовідносин, які вступають в судовий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів та користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Верховний Суд у постановах від 13.06.2018 у справі № 905/120/15, від 12.06.2019 у справі 916/542/18, від 18.08.2020 у справі № 916/1094/18 зазначав, що в процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Предмет позову кореспондує зі способами захисту цивільних прав та інтересів, які, зокрема, визначені статтею 16 Цивільного кодексу України. Самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що перебуває поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, яка має бути заявлена через подання самостійного позову. Тобто обов'язкова умова спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - є єдиний предмет спору.
Окрім того у постановах Верховного Суду неодноразово зазначалося, що аналіз ч. 1 ст. 49 ГПК України дає підстави дійти висновку, що для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, має бути дотримано декілька критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з'ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі № 911/3132/17, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 16/3245/17, позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що перебуває поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні положень наведеної статті.
Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ТОВ "Аграрні технології України" про витребування на користь ТОВ «ІММЕ» нерухомого майна, що розташовано за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 34, загальною площею 6921,1 кв.м., торгівельний комплекс.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ", як третя особа з самостійними вимогами, звернулось з позовом про визнання ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" добросовісним набувачем нерухомого майна, що розташовано за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), будинок 34, загальною площею 6921,1 кв.м., торгівельний комплекс.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2024 у справі № 910/10699/21 та від 02.04.2018 у справі № 905/121/15 викладено висновки про те, що: 1) самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь; 2) самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Така особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача.
Таким чином, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини, - як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак відсутність його суб'єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи до відповідача.
Враховуючи вищевикладене колегія зазначає, що позов третьої особи хоча й спрямований на той самий об'єкт спору (спірне приміщення), проте не є позовом третьої особи з самостійними вимогами, оскільки вона не перебуває в матеріальних правовідносинах з відповідачем, а її права не порушені останнім.
Таким чином господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" підлягає поверненню без розгляду, у зв'язку з тим, що вона не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Як вже було зазначено треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Обґрунтовуючи звернення з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" зазначає, що є учасником ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ", тому має право, зокрема, брати участь в управлінні товариством, у передбаченому законом порядку та статутом товариства.
Таким чином третя особа із самостійними вимогами процесуально не протиставляє себе відповідачу, а фактично просить вирішити спір на користь саме відповідача.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали господарського суду у даній справі відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судові витрати по справі у зв'язку з поданням апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/3153/22(904/1117/24) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/3153/22(904/1117/24) залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Ю.Б.Парусніков