26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 464/5710/24 пров. № А/857/26397/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: Янчак П.О.,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2024 року у справі № 464/5710/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Сабара Л.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 07 жовтня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду міста Львова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 22.08.2024 №493, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн., а провадження у справі - закрити;
- вирішити питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 21.08.2024 о 8:31 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув громадянин ОСОБА_1 . Під час прийому було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних згідно відомостей ЄДРВ, під час перевірки військово-облікових документів встановлено відсутність вказаного документа та громадянин ОСОБА_1 заявив про відмову від проходження медичного огляду ВЛК, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 1 та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із чим позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Разом з тим, позивач заперечує факт вчинення вказаного правопорушення, з огляду на наступне. Як зазначено у спірній постанові, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних згідно відомостей ЄДРВ, під час перевірки військово-облікових документів встановлено відсутність вказаного документа. Разом з тим, позивач наголошує, що на вимогу працівників ТЦК пред'явив військово-обліковий документ в електронній формі (з цифрового додатку «Резерв+») разом з документом, що посвідчує особу, який містився у цифровому додатку «Дія». Відповідач у спірній постанові самостійно зазначив, що отримав персональні дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про ОСОБА_1 про те, що такий перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних. Отже, якщо Міноборони як держатель Реєстру «Оберіг» має можливість самостійно отримати персональні дані з інших електронних ресурсів, то відповідальність за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку не настає. Тому, на думку позивача, незважаючи на те, що дане порушення є надуманим, у випадку виконання відповідачем дій з перевірки електронних ресурсів відповідальність за ст. 210-1 КУпАП не настає. Крім того, зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 заявив про відмову від проходження медичного огляду ВЛК. Разом з тим, жодного направлення на проходження медичного огляду ВЛК позивачу не надавалось, опису про вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду спірна постанова не містить, таке не складалось та у відповідному журналі не реєструвалось.
На думку позивача, вказане свідчить про те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено обставин вчиненого адміністративного правопорушення, наявності складу правопорушення та якого саме, передбаченого відповідною частиною ст. 210-1 КУпАП, що обумовлює протиправність прийнятої ним постанови.
Також вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення відповідачем не складався, про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не повідомлявся, хоча в час складення спірної постанови незаконно утримувався на території ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказана постанова вручена позивачу в приміщенні ТЦК, що свідчить про порушення відповідачем положень ст. 258 КУпАП. Враховуючи наведене, позивач вважає, що постанова носить поверхневий і загальний характер, в такій відсутній належний опис обставин, встановлених під час розгляду справи, інформація про зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі - закрити.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 22.08.2024 №493, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн- скасовано, а справу надіслано на новий розгляд до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.
Вказує, що жоден чинний закон не делегує такі повноваження на орган державної влади без статусу юридичної особи, орган військового управління - в даному випадку районний центр комплектування та соціальної підтримки: Сихівський РТЦК, який згідно з Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Постанови КМУ № 154 від 23.02.2022 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймав жодного рішення про делегування повноважень ІНФОРМАЦІЯ_6 , який би уповноважив останнього на розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП.
Звертає увагу, що відповідачем не доведено факту скоєння позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та не спростовано доводи позивача щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною статтею КУпАП.
Вказує, що необхідності для скерування адміністративної справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відшукування чи створення доказів підтвердження складу поставленого позивачу у провину адміністративного правопорушення немає. Відтак мотиви суду з вказаного питання є безпідставними.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 №493 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.08.2024 накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500 грн.
Вказаною постановою встановлено, що 21.08.2024 о 08.31 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув ОСОБА_1 . Під час прийому встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних згідно відомостей ЄДРВ, під час перевірки військово-облікових документів встановлено відсутність зазначеного документів та ОСОБА_1 заявив про відмову від проходження медичного огляду ВЛК, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 1 та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 9).
Як вбачається з акта про відмову від проходження військово-лікарської комісії від 21.08.2024, такий складено у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 вручено/оголошено направлення для проходження ВЛК у зв'язку із оголошенням загальної мобілізації в особливий період, проте ОСОБА_1 відмовився. Крім того, як вбачається зі згаданого акта, ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився (а. с. 31).
21.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 складено солдату запасу ОСОБА_1 направлення №14225 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою «Чергове ВЛК», про що зроблено відмітку в журналі реєстрації направлень для проходження ВЛК (а. с. 32, 34).
З витягу з застосунку «Резерв+» від 24.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 уточнив дані вчасно, а саме 13.07.2024, і в такому відсутні дані про рішення ВЛК (а. с. 63).
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 1975 року народження, є особою мобілізаційного віку, військовозобов'язаним, оскільки інших доказів, на спростування таких даних, позивач до позову не долучив, доводів з даного приводу у позові не навів.
На момент перевірки військово-облікових документів, позивач володів інформацією, зазначеною у додатку «Резерв +». Дані про те, що на момент перевірки документів в останнього був наявний виданий військово-обліковий документ відсутні.
Позивач не погоджуючись з вищевказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції скасовуючи оскаржувану постанову зокрема виходив з того, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановив, чи видавався позивачу військово-обліковий документ в паперовій формі, чи сформований військово-обліковий документ в електронній формі на підставі даних внесених до такого документу в паперовій формі, чи дотримано ОСОБА_1 обов'язку щодо надійного зберігання такого, чи стежив за своєчасним і точним внесенням до нього змін та дотримуватися правил військового обліку та чи недопущені розбіжності із військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, наслідком чого є визнання недійсним військо-облікового документу у паперовій формі. Крім того, не перевірено, чи оформлялася та вручалася повістка ОСОБА_1 на пропозицію представника ІНФОРМАЦІЯ_4 прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та чи складався Акт відмови від отримання повістки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, що визначають засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно ст. 1 цього Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливим періодом визнана - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 1 ст. 22 вказаного закону визначено, що громадянин, серед іншого зобов'язаний з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно ч.3 ст. 22 вказаного Закону закріплено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися зокрема: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 6 вказаної норми також визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи та організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.
Так, п.49 зазначеного Порядку встановлено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Згідно п. 55 Порядку також передбачено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Крім того, відповідно до п..69 Порядку громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 559 від 16.05.2024 визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Згідно п.8 вказаного Порядку визначено, що у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду, що містить відомості про зазначений документ (далі - QR-код військово-облікового документа) (за наявності таких відомостей), та посеред іншого: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 6) окремий номер запису у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
У п. 9-11 Порядку закріплено, що, військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення. QR-код повинен бути придатним для зчитування технічними засобами ініціатора перевірки, цілісним, неушкодженим, нанесеним на будь-який носій достатнього розміру та необхідної контрастності. Підставою непідтвердження військово-облікового документа в електронній формі є непридатність QR-коду для зчитування технічними засобами.
Випадки видачі військово-облікового документу на бланку (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку визначені п.14 Порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент перевірки військово-облікових документів, позивач володів інформацією, зазначеною у додатку «Резерв +». Дані про те, що на момент перевірки документів в останнього був наявний виданий військово-обліковий документ відсутні.
Аналізуючи правову основу мобілізаційної підготовки та мобілізації, що згідно ст. 2 однойменного Закону, складається з Конституції України, Закону України «Про оборону України», цього та інших законів України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів вбачається, що особи мобізаційного віку зобов'язані мати військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Порядок затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024п. 55) або військово-обліковий документ на бланку, виданий у випадках встановлених п. 14 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024, при цьому створюється військо-обліковий документ в електронній формі, відомості зазначені у котрому, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В силу ст. 1 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається. При цьому, нормативно-правовими актами, що визначають правові засади створення та видачі військово-облікового документу не передбачено, що особа, вправі створити чи оформити військо-обліковий документ в електронній формі без видачі їй такого в паперовій формі.
Зокрема такі обставини кореспондуються із ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно котрого військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та котрим, серед інших, оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, а також ст. 14, 15, 16 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024, котрі передбачають випадки видачі такого документу та обов'язки відповідальних осіб за його зберігання.
Таким чином, військово-обліковий документ формується в електронній формі при наявності у військовозобов'язаного військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 та при видачі військово-облікового документу на бланку.
У зв'язку із чим, військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі, мають однакову юридичну силу.
Разом з тим, пунктом 54 Порядку затвердженим постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 передбачено, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 №493 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.08.2024 накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500 грн.
Вказаною постановою встановлено, що 21.08.2024 о 08.31 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув ОСОБА_1 . Під час прийому встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних згідно відомостей ЄДРВ, під час перевірки військово-облікових документів встановлено відсутність зазначеного документів та ОСОБА_1 заявив про відмову від проходження медичного огляду ВЛК, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 1 та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановив, чи видавався позивачу військово-обліковий документ в паперовій формі, чи сформований військово-обліковий документ в електронній формі на підставі даних внесених до такого документу в паперовій формі, чи дотримано ОСОБА_1 обов'язку щодо надійного зберігання такого, чи стежив за своєчасним і точним внесенням до нього змін та дотримуватися правил військового обліку та чи недопущені розбіжності із військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, наслідком чого є визнання недійсним військо-облікового документу у паперовій формі. Крім того, не перевірено, чи оформлялася та вручалася повістка ОСОБА_1 на пропозицію представника ІНФОРМАЦІЯ_4 прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та чи складався Акт відмови від отримання повістки.
Одночасно, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у гривневому вимірі, що суперечить санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП котрий накладається у неоподаткованих мінімумах доходів громадян.
Крім того, згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 визначив розмір штрафу у максимальному вимірі, без будь-яких обґрунтувань підставності такого рішення. У постанові не вказано жодних доводів з даного приводу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_7 неповно досліджено матеріали справи при винесенні оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для скасування ухваленої постанови в такій справі, втім суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2024 року у справі № 464/5710/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. М. Обрізко
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 26.11.24