26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/861/23 пров. № А/857/25472/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Валюха В.М.), постановлену в порядку спрощеного провадження м.Луцьк 04 жовтня 2024 року у справі №140/861/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
24.01.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Управління), просив: визнати протиправним та скасувати рішення Управління №8282 від 28.11.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язати Управління призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 29.12.2019 виходячи з вислуги років - 26 років 10 місяців 03 днів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позов задоволено частково.
20.08.2024 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено. Зобов'язано відповідача (боржника) ГУ ПФУ у Волинській області в строк п'ятнадцять днів з дня отримання цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/861/23, а також, у разі невиконання рішення суду або неподання звіту, - відомості про керівника, відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім'я, по батькові, посада, РНОКПП), разом з доказами надіслання копії звіту позивачу.
23.09.2024 до суду першої інстанції надійшов звіт ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/861/23.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у поданому до суду звіті зазначено, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/861/23 виконано, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 29.11.2021, тобто за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Крім того, до звіту були долучені копія протоколу за пенсійною справою 0310011097 (Державна прикордонна служба України) від 29.11.2021 про призначення позивачу ОСОБА_2 пенсії з 29.11.2021, а також копія розрахунку на доплату пенсії в загальній сумі 196 785,91 грн на виконання рішення суду. Суд першої інстанції погодився із доводами, викладеними у звіті ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/861/23 та зазначив, що оскільки відповідач документи про призначення пенсії позивачу отримав 28.11.2022, тому, з урахуванням резолютивної частини зазначеного судового рішення, пенсію необхідно було призначити з 29.11.2021. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у прийнятті звіту чи встановлення нового строку для його подання, з огляду на що поданий відповідачем звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у цій справі належить прийняти.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з заявою про підготовку та подання до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років звернувся - 01.02.2022, то пенсія йому має бути призначена з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 01.02.2021. Скаржник вказує, що триваюча бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та направлення до ГУ ПФУ у Волинській області у визначений строк необхідних для призначення позивачу пенсії документів не спростовує того, що первинне звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулося 01.02.2022. На думку скаржника суд першої інстанції постановляючи ухвалу про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення суду у справі № 140/861/23, не врахував норму статті 50 Закону № 2262-XII та помилково погодився з доводами відповідача у частині того, що оскільки відповідач документи про призначення пенсії позивача отримав 28.11.2022, тому пенсію необхідно було призначити з 29.11.2021. Скаржник вказує, що належним виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 140/861/23 згідно з його резолютивною частиною є призначення позивачу пенсії з 01.02.2022 а також виплата пенсії з часу призначення.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 28 листопада 2022 року № 828 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
У звіті, поданому на виконання вимог ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначило, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/861/23 виконано, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 29.11.2021, тобто за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 04 жовтня 2024 року за результатами розгляду звіту про виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтею 382 КАС України згідно з положеннями якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов'язків, пов'язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування таких заходів впливу є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 зазначив, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Цей обов'язок не залежить від того, подала особа, на користь якої прийнято рішення, заяву чи виконавчий лист. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. При цьому, передбачені статтею 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Обґрунтовуючи відсутність правових підстав для прийняття звіту, скаржник покликається на те, що належним виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 140/861/23 згідно з його резолютивною частиною є призначення позивачу пенсії з 01.02.2022, а також виплата пенсії з часу призначення.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки за резолютивною частиною рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі №140/861/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, отже в ній не зазначено про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію позивачу саме з 29.11.2021.
Водночас, в мотивувальній частині судового рішення, щодо якого заявник просить встановити судовий контроль, суд першої інстанції не надає оцінки як заяві позивача до уповноваженого органу - Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.02.2022 року про підготовку та подання до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років, так і заяві до ГУ ПФУ у Волинській області від 01.02.2022 про призначення пенсії.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції в резолютивній частині судового рішення зазначено, що пенсія позивачу має бути призначена «з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією», а відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, зазначене формулювання не можна вважати чітким, що є наслідком реалізації права ГУ ПФУ у Волинській області чи позивача на звернення до суду першої інстанції в порядку ст. 254 КАС України про його роз'яснення.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що положення ст. 382 КАС України мають на меті саме забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, частиною 2 статті 382 КАС України, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позивач не погоджується з датою призначення пенсії та вказує, що саме з 01.02.2021 у нього виникло право на призначення пенсії, а за резолютивною частиною судового рішення на відповідача покладено обов'язок здійснити призначення пенсії «з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією», а відтак апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі.
Апеляційний судом також враховується, що Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Апеляційний суд зауважує, що державні органи зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень).
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04,) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку наведеним заявником обставинам, враховуючи, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не вчинено усі необхідні дії, спрямовані на належне виконання рішення суду.
Враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком скасування ухвали та задоволення вимог заяви частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 320, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №140/861/23 за результатами розгляду звіту про виконання рішення суду - скасувати.
Відмовити у прийнятті поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12 липня 2023 року у справі №140/861/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області протягом 20 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі №140/861/23.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
Р. П. Сеник