Справа № 276/2116/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - ЗБАРАЖСЬКИЙ А.М.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
26 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив:
- визнати незаконними дії поліцейської Відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції ОСОБА_2 по винесенню постанови про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510 гривень; скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2993702 від 06.09.2024 року, винесену поліцейською Відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції ОСОБА_2 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
У позовній заяві позивач зазначив, що 06.09.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень. З даним правопорушенням позивач не згоден, вважає що дії поліцейського щодо винесення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення незаконними, оскільки така постанова винесена безпідставно. Зазначає, що правильно керував автомобілем, після повороту з вул. Житомирської на вул. Замкову в селищі Хорошів був зупинений працівниками поліції через непрацюючий лівий показчик повороту. Пояснив працівникам поліції, що при виїзді на дорогу всі світлові покажчики працювали та були в справному стані та що йому необхідно доїхати до найближчої станції техобслуговування для ремонту, однак незважаючи на це відносно нього була винесена постанова за ч.2 ст.122 КУпАП.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що дії поліцейського щодо винесення відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення є незаконними, оскільки така постанова винесена безпідставно. Зазначає, що правильно керував автомобілем після повороту з вул. Житомирської на вул. Замкову в селищі Хорошів був зупинений працівниками поліції через непрацюючий лівий покажчик повороту на причепі. Вказує, що пояснив працівникам поліції, що при виїзді на дорогу всі світлові показчики працювали та були в справному стані, несправність виникла в дорозі, під час руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 листопада.
21 листопада 2024 року від Головного управлінням Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що 06.09.2024 року о 15 год. 27 хв. по АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21150, номерний знак НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, чим порушив п.п.9.2 "б" Правил дорожнього руху України. Відповідно до п.п.9.2 "б" Правил передбачено, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. У зв'язку з порушенням вищевказаних норм, поліцейським СРПП відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень. Зазначає, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази, що додаються до відзиву. Зазначає, що твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, а оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена правомірно.
У вказаний час сторони в судове засідання не з'явились, поважних представників у судове засідання не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких її може бути вирішено, суд вважає за можливе перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.09.2024 року поліцейським СРПП відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.
Не погоджуючись і вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно зі ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст.6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно з ч.3 ст.79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
Так, з матеріалів справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2993702 від 06.09.2024 року, винесеної поліцейським Відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Бондарчук Людмилою Сергіївною, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Як слідує із зазначеної постанови, 06.09.2024 року о 15 год. 27 хв. по АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21150, номерний знак НОМЕР_1 , не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку руху при зміні напрямку руху, чим порушив п.п.9.2 "б" Правил дорожнього руху України - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначено Правилами дорожнього руху (ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п.п. 9.2 "б" ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п.9.4 ПДР України подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність водія, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями п.1 ст.247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, які доводяться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У відповідності до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, з відеозапису з реєстратора автомобіля працівників поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21150, номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч не подав завчасно в передбаченому п.9.4. ПДР порядку, не менш як за 50 метрів, сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку в порушення вимог п.9.2 "б" ПДР України. Крім того, як встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 не заперечував щодо вчиненого ним правопорушення та просив поліцейського застосувати до нього адміністративне стягнення у виді попередження, на що поліцейським йому було роз'яснено, що в даному випадку такий вид стягнення застосувати неможливо. Також, як слідує з відеозапису, ОСОБА_1 не потребував та не наполягав на юридичній допомозі, не скористався передбаченими ст.268 КУпАП правами, які йому були роз'яснені працівником поліції.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача про те, що він наполягав перед поліцейським на необхідності доїхати до найближчої станції техобслуговування для ремонту, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження на відеозаписі.
Колегія суддів зауважує, що на дослідженому відеозаписі не зафіксовано обставин того, що позивач заперечує вчинення ним правопорушення, а відображені на ньому події, зокрема прохання застосувати до нього адміністративне стягнення у виді попередження, свідчать про визнання вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні. Також, на відеозаписі на місці зупинки зафіксовано роботу лівого світлового покажчика повороту автомобіля ОСОБА_1 в режимі аварійної сигналізації. Окрім того, як у позовній заяві так і в судовому засіданні позивач зазначив, що при початку руху на автомобілі на дорогу всі світлові показники працювали та були в справному стані, а з пояснень свідка ОСОБА_3 слідує, що на станцію техобслуговування для усунення будь-яких несправностей, в тому числі несправності покажчиків поворотів, ОСОБА_1 після винесення відносно нього оскаржуваної постанови не заїжджав. Окрім того, свідок ОСОБА_3 не підтвердив факт заперечення ОСОБА_1 на місці зупинки вчинення ним правопорушення та наміру ОСОБА_1 доїхати до найближчої станції техобслуговування для усунення технічної несправності покажчика повороту, що викликає у суду обґрунтовані сумніви у дійсності обставин, на які позивач посилається в якості обґрунтування своїх позовних вимог.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, колегія суддів вважає доведеним «поза розумним сумнівом» належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність вини у діях ОСОБА_1 , оскільки наведені ним обставини не знайшли свого підтвердження та спростовані наявними у матеріалах справи доказами. Водночас, матеріалами справи підтверджується вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Колегія суддів також зауважує, що досліджуючи законність винесеної постанови серії ЕНА № 2993702 від 06.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також дотримання процедури її винесення, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 були роз'яснені його процесуальні права, а поліцейський при винесенні постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що відповідач навмисно не показав повну версію відеофіксації колегія суддів зазначає наступне.
Так, на відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу ВАЗ 21150, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який перед поворотом ліворуч не подав завчасно в передбаченому п.9.4. ПДР порядку сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку в порушення вимог п.9.2 "б" ПДР України. Крім того, як встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 не заперечує факту керування та вчинення ним правопорушення та просить поліцейського застосувати до нього адміністративне стягнення у виді попередження. Та обставина, що відеозапис не є безперервний не є істотними порушеннями вимог КУпАП, а також в своїй сукупності не спростовує встановлених судом обставин.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та зазначені вище положення законодавства колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 26 листопада 2024 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.