Справа № 677/1501/24
Головуючий у 1-й інстанції: Васільєва С.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
26 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в вересні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови відділення поліції №4 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 22.08.2024 серії ЕНА №2890583.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 08.10.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Разом з цим, від позивача, на електронну пошту суду, надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. В свою чергу, колегія суддів залишає вказану заяву без розгляду, оскільки остання не містить кваліфікований електронний підпис і в межах вимог закону вважається не підписаною належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Також, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, згідно оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 о 16 год 48 хв керував транспортним засобом SKODA SUPERB, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою Красилівського районного суду від 06.11.2023. Чим порушив п.2.1 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Дата та час розгляду справи - 22.08.2024 о 17:23:31. Прийняте рішення - штраф 20400 грн.
Так, 06.11.2023 Красилівським районним судом Хмельницької області було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено штраф в розмірі 17 000 грн та позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
12.12.2023 Хмельницький апеляційний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 06.11.2023 року - без змін.
Обставина позбавлення позивачем права керувати транспортними засобами строком на 1 рік не оспорюється.
Відповідно до наданих суду відеодоказів, які переглянуто у судовому засіданні, зафіксовано рух транспортного засобу SKODA SUPERB, який у подальшому припаркувався біля узбіччя.
Рух та зупинку транспортного засобу зафіксовано безперервно (відеозапис з авто поліції).
Згідно нагрудної камери поліцейського, та відеозйомкою у подальшому, за кермом вказаного авто перебував ОСОБА_1 .
Спілкуючись з поліцейськими, ОСОБА_1 не заперечував про те, що здійснював керування транспортним засобом, однак просив пред'явити йому доказ керування. Поліцейський запропонував переглянути відео в авто поліції, однак позивач просив надати для перегляду особисто.
Розмова також стосувалась строку дії позбавлення права керування, і такий вже сплинув.
Не погоджуючись з постановою від 22.08.2024 серії ЕНА №2890583, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, відповідачем надано відеозапис, на якому зафіксовано безперервний рух та зупинку автомобіля. Отже, інша особа з водійського місця цього авто не виходила.
Також позивач, згідно відеозапису, не заперечував факту керування транспортним засобом, а при перевірці подиху на запах алкоголю повідомив, що за кермом алкоголь уже не вживає.
З оглянутих відеозаписів слідує, що позивач не висловлював поліцейському свою незгоду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з тих підстав, що він не здійснював керування автомобілем.
Відеоматеріали у своїй сукупності надають можливість перевірити усі суттєві обставини інкримінованого позивачу правопорушення, зокрема, як момент зупинки транспортного засобу, так і особу, що перебувала на водійському місці, а отже у даному випадку такі докази є належними.
Крім цього, аналіз змісту досліджених відеозаписів дає підстави стверджувати, що останні здійснювались як зі службового автомобіля патрульної поліції, так і з нагрудної камери поліцейського, тобто з технічних приладів, використання яких прямо передбачено Законом України «Про Національну поліцію», тому у даному випадку надані відповідачем відеодокази є допустимими.
Отже, ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
При цьому твердження позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, у зв'язку з тим, що йому не було повідомлено про причину зупинки, є помилковими, оскільки таке твердження позивача не має відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки документи, що дають право керування транспортним засобом.
Щодо відсутності доказів надіслання позивачу оскаржуваної постанови рекомендованим листом, то це не свідчить про протиправність такої постанови.
Суд першої інстанції також звертає увагу на те, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови не тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість, національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним, та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Проте судом першої інстанції не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод позивача під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Усі інші аргументи позивача (зокрема, що працівники поліції не представились повністю; незрозуміло, як було встановлено особу позивача, оскільки при собі він не мав документів; постанова була складена без його участі; працівники поліції порушили право щодо оплати штрафу) досліджені судом, однак не є такими, що потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, однак не погоджується з процесуальним висновком суду першої інстанції (в резолютивній частині, а саме зазначення щодо відмови у задоволенні позовної заяви), з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пп."а" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено з матеріалів справи та наданих доказів відповідачем, транспортний засобіб SKODA SUPERB, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух за керуванням водія ОСОБА_1 . Дана обставина вбачається з відеодоказу (Video 2024-09-24 at 11.28.04) рух автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , та факт керування з відеодоказу 0000000_00000020240822163335_0002) та відеодоказу (00000_00000020240822164802_0003A).
Щодо доводів апелянта в частині непред'явлення відеодоказу, колегія суддів зазначає, що в межах відеодоказу (0000000_00000020240822163835_0003) вбачається, що працівником поліції було пред'явлено позивачу відеодоказ руху автомобіля за його керуванням. Атому доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Щодо доводів апелянта в частині встановлення особи поліцейськими, колегія суддів зазначає, що на відеозаписі з нагрудної камери (відеодоказ 0000000_00000020240822163335_0002), особа представляється поліцейським та вказує дату свого народження (час відео 00:00:55 - 00:01:05).
Крім того, в межах даного відеодоказу поліцейський представився позивачу, і позивач повторив в телефонній розмові з третьою особою посаду та прізвище працівника поліції, який здійснив зупинку автомобіля. Також, в межах відеодоказу (00000_00000020240822164802_0003A) було здійснено представлення іншим працівником поліції.
Також, в межах відеодоказу (0000000_00000020240822163335_0002) позивачу було роз'яснено його права, та право на адвоката, правову допомогу. В свою чергу, позивач заяв, клопотань щодо надання йому адвоката чи правової допомоги не заявляв.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В свою чергу, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, остання містить вказівку на те, що до неї додається відеозапис правопорушення (п.7 постанови серії ЕНА №2890583- відеозапис з нагрудної боді камери 18150168669/8 та відеореєстратора 101483481).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 1 ч.1 ст.40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того працівниками поліції було встановлено факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Дана обставина позивачем не заперечувалась.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем надано належні докази (відеофайл), що підтверджують скоєння позивачем порушення ПДР України в частині пп."а" п.2.1 ПДР України.
Щодо позбавлення права керування ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що згідно з постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 06.11.2023 та постановою Хмельницького апеляційного суду від 12.12.2023, в межах справи №677/1377/23, визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій працівників поліції та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.08.2024 серії ЕНА №2890583.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта по суті спору не знаходять свого підтвердження.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
В свою чергу, як вбачається з абзацу 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08.10.2024, суд першої інстанції відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 . Тобто, прийняв рішення не передбачене ч.3 ст.286 КАС України.
З урахуванням зазначеного, вірного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції, шляхом зміни абзацу 1 резолютивної частини рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08.10.2024.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2024 року змінити в межах абзацу 1 резолютивної частини.
Викласти абзац 1 резолютивної частини рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2024 року наступним чином "постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2890583 від 22 серпня 2024 року залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення".
В решті рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає в межах ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.