15 листопада 2010 р. № 3/1/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р. (доповідач)
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко АМП"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р.
у справі№ 3/1/10
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко АМП"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Групп"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Юг"
провизнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009р.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явились
- відповідача-1не з'явились
- відповідача-2Валешинська О.С. дов. б/н від 1.11.2010р.
У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеко АПМ" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена Юг” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, права вимоги від 02.11.2009р., укладеного між ними, посилаючись на те, що, укладаючи цей договір, Товариство з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” порушило істотну умову п.п. 4.4 договорів № ФП-01 від 18.01.2008р. та №ФП-05 від 23.08.2007р. про безвідсоткову фінансову допомогу, в зв'язку з чим оспорюваний правочин з уступки права вимоги не відповідає ст. 516 ЦК України та ст. 180 ГК України, а отже є підставою для визнання його недійсним.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.03.2010р. ( суддя Смородінова О. Г.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена Юг” на користь позивача по 42.50 грн. держмита і по 118 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р. (у складі головуючого Величко Т.А., суддів Бойко Л.І., Жукової А.М.) вказане рішення суду скасоване та в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі вищезазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 11.03.2010 р. залишити в силі.
Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Позивач та відповідач-1 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.11.2010р. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Демидової А.М. для розгляду касаційної скарги у справі № 3/1/10 господарського суду Миколаївської області.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між ТОВ „Астарта Групп” (займодавець) і ТОВ „Селена Юг” були укладені договори про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу, а саме:
- договір № ФП-01 від19.02.2007р. (на суму 50 000 грн. із строком дії до 31.12.2007р.);
- договір № ФП-02 від 19.06.2007р.( на суму 150 000 грн. із строком до 31.12.2007р.)
- договір № ФП-05 від 23.08.2007р. ( на суму 78000грн. із строком дії до 31.12.2008р. згідно з додатковою угодою № 1 від 25.12.2007р.);
- договір № ФП -01 від 18.01.08 р. (на суму 78000 грн. із строком дії до 31.12.08 р. згідно з додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р.)
Також між сторонами були укладені:
- договір доручення № 03 від 20.08.08 р. з додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р., за яким ТОВ „Ветеко -АПМ” (повірений) взяв на себе зобов'язання здійснити від імені і за рахунок довірителя -ТОВ „Астарта Групп” закупку і поставку сонячного насіння урожаю 2008 р. на суму 1000000 грн;
- договір доручення № 10 від 19.11.08 р. із додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р., за яким ТОВ „Ветеко -АПМ” (повірений) взяв на себе зобов'язання здійснити від імені і за рахунок довірителя - ТОВ „Астарта Групп” угоду по придбанню товарів.
Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.09 р. між ТОВ „Ветеко -АПМ” та ТОВ „Астарта Групп” заборгованість на користь ТОВ „Астарта Групп” склала 1866732 грн.
02.11.09 р. між ТОВ „Астарта Групп” (первісний кредитор) і ТОВ „Селена ЮГ” ( новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу права вимоги, за яким первісний кредитор продав належне йому право вимоги від ТОВ „ Ветеко -АПМ” 1866 732 грн. згідно з вищеназваними договорами ( із додатковою угодою №1 від 11.11.09 р.).
12.11.09 р.- вихідний № 96 - ТОВ „Астарта Групп” направило ТОВ „Ветеко -АПМ” повідомлення про те, що право вимоги заборгованості ТОВ „Ветеко -АПМ” перед ТОВ „Астарта Групп” в сумі 1866732 грн. переходить до ТОВ „Селена Юг” із вказанням банківського розрахунку останнього.
Звертаючись до господарського суду Миколаївської області ТОВ "Ветеко-АПМ" 29.12.2009 р. з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу, права вимоги від 02.11.09 р., укладеного між ТОВ „Астарта Групп” та ТОВ „Селена Юг”, мотивувало свої вимоги порушенням істотної умови договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу - п.4.4, - відповідно до якого жодна із сторін даного договору не вправі передавати свої права за цим договором третій особі без письмової згоди на те іншої сторони.
Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача послався на те, що, п. п. 1 п.1 та п.3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з правилами п. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом;
- договори № ФП-01 від 19.02.07 р., № ФП -01 від 18.01.08 р. та додаткова угода №1 від 31.12.08 р.; №ФП -02 від 19.06.07 р., № ФП-05 від 23.08.07р. та додаткова угода №1 від 25.12.07р., на які йде посилання в п.1.1 оспорюваного договору, містять умову п.4.4 про те, що жодна із сторін не вправі передавати свої права по цьому договору третій особі без письмової згоди іншої сторони;
- договори доручення № 03 від 20.08.08 р. та № 10 від 19.11.08 р. містять застереження про те, що всі зміни та доповнення до договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовій формі;
- укладаючи спірний договір купівлі-продажу права вимоги, ТОВ „Астарта Групп” фактично проігнорувало істотну умову п. 4.4 договорів про безвідсоткову фінансову допомогу, в зв'язку з чим порушено як право позивача на згоду передачі боргу, так і вимоги діючого законодавства щодо належного виконання договірних зобов'язань ( ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України);
Посилання відповідачів на те, що спірний договір в силу ст. 628 ЦК України є змішаним і не суперечить жодній вимозі, встановленій для договору факторингу, не взято судом до уваги, оскільки в спірному договорі відсутні ознаки інших договорів, тому з обґрунтованістю висновків суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок (п.п.1.1.) передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги здійснюється у формі правочину і відповідно до положень ст. 202 ЦК України таким правочином може бути тільки договір.
Згідно з п. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України, кінцевою метою виконання зобов'язання є виконання його належному кредиторові належним боржником. Тому при заміні сторони у зобов'язанні інша сторона повинна певною мірою брати участь.
Оскільки перехід прав вимоги становить предмет відносин тільки старого кредитора і нового кредитора, боржнику повинно бути байдуже, кому саме виконувати зобов'язання, його згоди на цесію не потребується, однак його необхідно повідомити про заміну кредитора.
Уклавши 02.11.09 р. договір купівлі-продажу права вимоги з ТОВ „Селена Юг” (новий кредитор), ТОВ „Астарта Групп” (первісний кредитор) листом від 12.11.09 р. вих. № 96 повідомило ТОВ „Ветеко АПМ” про укладення цієї угоди, вказало платіжні реквізити нового кредитора.
Отже, викладене спростовує твердження позивача про те, що було порушено його право на згоду передачі боргу.
Стаття 203 ЦК України містить вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 -3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Відтак, неналежне виконання умов договору у вигляді ігнорування п.4.4 договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу не являється підставою для визнання угоди недійсною, як укладеної з порушенням вимог закону.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що судом першої інстанції не вказано, яку саме норму і якого закону порушено при укладанні договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009 р.
Однак, місцевим господарським судом правомірно було зроблено посилання на ст.512, 516 ЦК України, відповідно до яких заміна кредитора в зобов'язанні, за загальним правилом не потребує згоди боржника, а передбачена п.4.4 договорів умова про обов'язкову згоду іншої сторони на передачу прав за договором третій особі - не є забороною на таку передачу, оскільки це визначено законом.
Щодо посилань скаржників на змішану природу оскаржуваного договору, як на підставу правомірності його укладання, то ці посилання правильно не взято до уваги господарським судом і не прийняті до уваги апеляційною інстанцією, оскільки не мають значення для розгляду по суті відповідності укладеного договору вимогам, визначеним ст.203, 215 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо порушення місцевим судом матеріальних норм, тому рішення господарського суду було скасовано.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р. прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення касаційної скарги.
При цьому, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі підлягають відхиленню як необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко АМП" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р. у справі № 3/1/10 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.