Справа № 750/15576/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/941/24
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
26 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із захисником, з використанням її власних технічних засобів, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 листопада 2024 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, офіційно непрацюючому, який перебуває у цивільному шлюбі, винаймає квартиру у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимому, продовжений строк тримання під вартою до 05 січня 2025 року, без визначення застави.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції зважив на те, що розгляд кримінального провадження судом лише розпочатий й проводиться підготовче судове засідання, а отже докази сторін не досліджувалися. При цьому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, а тому усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, й з огляду на те, що ОСОБА_6 раніше вже відбував покарання у місцях позбавлення волі. Також обвинувачений може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу, яку не було допитано в судовому засіданні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи. Відтак, суд прийшов до висновку, про обґрунтованість заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому суд, зважаючи на обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину із застосуванням насильства, з урахуванням положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, вказав на відсутність підстав для визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обґрунтовуючи свої вимоги автор скарги вказує на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підготовче судове засідання відкладене за його клопотанням для підготовки клопотання про повернення обвинувального акту. Вказує на те, що він заперечував у задоволенні поданого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ухвалою слідчого суддів обрано запобіжній захід у межах кримінального провадження за номером ЄРДР, за яким у слідчому ізоляторі тримається інша особа. Переконаний, що апелянт незаконно поміщений до слідчого ізолятору, а тому незаконно обмежений у свободі, що суперечить ст. 9 КПК України та ст. 5 Конвенції. Вважає, що номер ЄРДР не є опискою, а допущеною службовою недбалістю та підробкою документів, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді незаконного позбавлення свободи. Відмову у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт вважає також необґрунтованою.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та вказували на незаконності оскаржуваного рішення з підстав вказаних у апеляційній скарзі, прокурора, який з доводами сторони захисту не погодився, вважав ухвалу суду цілком обґрунтованою, з огляду на характер обвинувачення, неповнолітній вік потерпілої, минулі судимості обвинуваченого, які є непогашеними, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на потерпілу чи свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як убачається з наданих матеріалів, суд оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Так, прокурором належним чином обгрунтована наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а судом перевірена їх обґрунтованість з урахуванням сукупності наявних відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими, а також даними про його особу.
Тобто, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою.
Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, враховано тяжкість покарання, що загрожує особі, враховано дані про особу обвинуваченого, а також те, що розгляд кримінального провадження судом лише розпочато, при цьому навіть підготовче судове засідання перенесене за клопотанням самого обвинуваченого, тобто апеляційний суд констатує існування об'єктивних обставин, які перешкоджають судовому розгляду.
Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що наявність заявлених ризиків доведена, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, існування реального впливу на потерпілу, яка є неповнолітньою, з урахуванням кримінального правопорушення, яке інкриміноване особі, є цілком обґрунтованим. Крім того, тяжкість покарання, а також усвідомлення його невідворотності у разі визнання обвинуваченого винуватим, дають суду підстави для висновку щодо наявності ризику переховування від суду.
А ризик вчинення інших кримінальних правопорушень підтверджується тим, що обвинувачений неодноразово судимий, у тому числі за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я, а тим більше, за відсутності офіційного джерела доходів є цілком реальним, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого суду про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Також апеляційний суд підкреслює, що кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд ще не був розпочатий, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_6 хоча і має місце проживання, а також певні соціальні зв'язки, при цьому враховує категорію кримінального правопорушення, який є злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, більше того, направлений на особу неповнолітньої, а тому не може констатувати наявність реальних стримуючих факторів щодо запобіганню встановленим ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Викладені апелянтом доводи щодо помилкового зазначення номеру ЄРДР вже були предметом неодноразово дослідження судів, як першої, так і апеляційної інстанції, і помилка в написанні номеру ЄРДР не впливає на законність судового рішення, адже разом з номером ЄРДР у кожній справі формується суть підозри чи обвинувачення, із зазначенням дати, часу, обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Всі рішення про які вказує обвинувачений містять як у мотивувальних, так і резолютивних частинах конкретні індивідуальні дані щодо особи підозрюваного/обвинуваченого, а тому жодним чином номер ЄРДР не впливає на підстави, з якими закон пов'язує обрання та продовження запобіжного заходу.
Твердження апелянта про службову недбалість та підробку документів не є предметом апеляційного розгляду в межах судового провадження щодо продовження строку тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого з приводу упередженого та одностороннього розгляду судом, неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не містять жодних посилань на конкретні факти чи докази, а тому відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані. Рішення суду першої інстанції містить категоричні висновки з приводу неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема щодо визначення розміру застави, з урахуванням характеру злочину в якому обвинувачується ОСОБА_6 .
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, стадії розгляду кримінального провадження (підготовче) судове засідання, та даних щодо особи обвинуваченого, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
При цьому, апеляційний суд приходить до однозначного висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на всі вище перелічені обставини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 листопада 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, без зміни.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11