Єдиний унікальний номер справи: 766/13541/24 Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е.
Провадження: 33/819/194/24 Доповідач: Радченко С.В.
Категорія: ст.172-15 ч.2 КУпАП
27 листопада 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду Радченко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сушко Володимир Михайлович на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 , з 07.05.2022 року проходив військову службу на посаді командира зенітно-ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший лейтенант, на якого покладаються організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
10.02.2023 в військовій частині НОМЕР_1 проведено інвентаризацію військового майна при проведенні прийому-передачі посади командира зенітно-ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Встановлено, що закріплені за ОСОБА_1 матеріальні цінності: бінокль Allweter-Fernglas 7*50 - 1 од, 7,62 мм кулемет М 240В № CD15007 - 1 од, протигази ПМК - 2 - 8 од, медична аптечка бійця рятувальника-1од. - відсутні в підрозділі. Між тим командир зенітно-ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зобов'язаний проводити перевірку наявності і своєчасно доповідати про факти втрат і нестач майна, не вжив заходів щодо зняття бінокля Allweter-Fernglas 7*50 - 1 од, 7,62 мм кулемета М 240В № CD15007 - 1 од, протигазів ПМК - 2 - 8 од, медичної аптечки бійця рятувальника-1од з основного обліку підрозділу військової частини відповідно до Порядку списання військового майна та не вніс відповідні дані до облікових документів, чим допустив неналежне виконання своїх посадових обов'язків, а саме не забезпечив належний контроль за збереженням та обліком майна військової частини.
Таким чином, у період з 07.05.2022 по 10.02.2023 ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, діючи протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів, порядків та інструкцій, в умовах особливого періоду не підтримував особовий склад роти, озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; не піклувався про стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти; не перевіряв не менше ніж двічі на місяць наявність, стан та облік озброєння, боєприпасів, технічних засобів; своєчасно не підготував до штабу бригади відповідне донесення, що призвело до втрати військового майна на загальну суму 319 236,06 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На прийняте судом рішення ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сушко В.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильність висновків суду, порушення судом вимог процесуального закону. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що протокол про адміністративне правопорушення містить смислові помилки, матеріали, що докладаються до протоколу оформлені неналежним чином, при складанні протоколу були порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, право на захист. На думку апелянта, суд неправомірно не прийняв до уваги рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 р. у справі № 420/10110/24, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнані неправомірними дії військової частини відносно нього, зокрема, щодо накладення дисциплінарного стягнення за фактами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Проведене службове розслідування відносно ОСОБА_1 було упередженим, не містить доказів, що саме на ОСОБА_1 покладена повна матеріальна відповідальність за втрату ввіреного взводу військового майна. В матеріалах справи, на думку апелянта, відсутні докази, які б підтверджували умисел в його діях.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин та у відповідності до положень частини шостої статті 294 КУпАП суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими та іншими доказами.
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Службова недбалість може проявлятись у формі:
1) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них або
2) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язків означає невиконання службовою особою дій , передбачених як безумовних для виконання нею по службі.
Неналежне виконання службових обов'язків - це такі дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.
Таким чином, наявність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за 172-15 КУпАП прямого умислу не підлягає доведенню, оскільки не є необхідною ознакою зазначеного правопорушення, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновки суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 13.08.2024 р., в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Як вбачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 були належним чином роз'яснені його права, зокрема, на захист, роз'яснена суть інкримінованого йому правопорушення. При цьому ніяких зауважень щодо неправомірності дій прокурора при складенні протоколу від ОСОБА_2 не надходило. Останній визнав свою провину у вчиненому правопорушенні. Наявність в протоколі смислового порушення щодо прізвища особи, на яке звертає увагу апелянт, є очевидною опискою та не впливає на правильність змісту протоколу;
- постановою про закриття кримінального провадження від 15.07.2024 року, відповідно до змісту якої вбачається, що за результатами службового розслідування бездіяльності ОСОБА_1 було встановлено, що останній неналежно зберігав та вів облік військового майна зенітного ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , чим заподіяв шкоду вказаній військовій частині та державі на суму 319 236, 06 грн. Було виявлено нестачу наступного майна: бінокль Allweter-Fernglas 7*50 - 1 од, 7,62 мм кулемет М 240В № CD15007 - 1 од, протигази ПМК - 2 - 8 од, медична аптечка бійця рятувальника-1од, яке було передано під відповідальність саме ОСОБА_1 . Слідчий ДБР вважав доведеним факт недбалості з боку ОСОБА_1 щодо зберігання зазначеного військового майна. Згідно з поясненнями самого ОСОБА_1 , останній не заперечував факту втрати майна, яке знаходилося під його відповідальністю. Зазначене майно було втрачено внаслідок ведення бойових дій та його втрата не була оформлена належним чином. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження не була оскаржена правопорушником;
- матеріалами службового розслідування, розпочатого 10.02.2023 р. та закінченого 25.03.2023р., які стали підставою для закриття кримінального провадження та передачі справи для складення протоколу про адміністративного правопорушення;
Апеляційний суд не приймає заяву ОСОБА_1 про визнання ним своєї вини від 13.08.2024, як доказ вчинення правопорушення, тому що визнання своєї вини не може бути однозначною підставою констатації факту наявності в діях особи складу правопорушення, оскільки відповідно до положень КУпАП та ст.62 Конституції України особа, що притягується до адміністративної відповідальності не повинна доводити свою невинуватість.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який востаннє продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 07 серпня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 № 3891-ІХ з 05:30 години 12 серпня 2024 строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відповідно до вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що командир зенітно-ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , згідно вимог ст.ст. 9,11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військовій присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватись Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до ст.120 Статуту командир взводу ( групи, башти) в мирний і воєнний час повинен, зокрема, стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі ( групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності, готувати особовий склад взводу, озброєння і техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять, навчань.
Суд першої інстанції правильно зазначив в оскаржені постанові, що командир зенітно-ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , починаючи з 07.05.2022 р. по 10.02.2023 р. ігноруючи своїми посадовими обов'язками та відомчими нормативно-правовими актами, інструкціями та наказами, які регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, допустив їх порушення, а саме не забезпечив належний контроль за збереженням та обліком майна військової частини в умовах воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому було неодноразово продовжено
Отже, апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо заперечення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, так як винність ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених судом зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Посилання апелянта на наявність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 р. у справі № 420/10110/24, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнані неправомірними дії військової частини відносно нього, зокрема щодо накладення дисциплінарного стягнення за фактами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційним судом не приймаються, оскільки постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є обґрунтованими. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено.
Військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки будучи військовою службовою особою військової частини, діючи недбало, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів, законів та інструкцій, допустив втрату військового майна, завдавши шкоди військовій частині та державним інтересам.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_1 та інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сушко Володимир Михайлович - залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського апеляційного суду С.В. Радченко