Справа № 463/2039/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1092/24 Доповідач: ОСОБА_2
19 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави,
з участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів - до 13 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
На ухвалу суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо ОСОБА_7 скасувати та плостановити нову, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби за дресою його проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала суду є незаконною у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Звертає увагу, що судом не доведено доцільності продовження утримування ОСОБА_7 під вартою.
На думку апелянта, на даний момент усі зазначені прокурором ризики є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим вважає обраний обвинуваченому запобіжний захід надто суворим.
Наголошує, що судом не враховано належним чином стан здоров'я обвинуваченого, який з кожним наступним засідання викликає усе більше занепокоєння та може призвести до смерті останнього без належної медичної допомоги.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити з мотивів, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних вимог захисника заперечила.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді у Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває кримінальне провадження № 1202314130000228 від 27.01.2023 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30.01.2023 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.10.2024.
Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , стала наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що існують підстави вважати, що останній, з врахуванням його високого рівня можливостей та з метою уникнення покарання може переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; також може впливати на свідка та експерта у кримінальному провадженні, які на даний час в суді не допитані.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою врахував особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, що дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, про що просить апелянт, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що обвинувачений має незадовільний стан здоров'я, апеляційний суд вважає неналежною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки відсутні належні медичні документи, які б підтверджували неможливість утримання ОСОБА_7 під вартою.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групоб осіб, що спричинило смерть потерпілого, колегія суддів вважає, що визначення останнім альтеративного запобіжного заходу у виді застави є недоцільним.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що судом підставно продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть на даному етапісудового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів -
постановила :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2024 року, якою продовжено ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: