Справа № 620/11775/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лукашова О.Б.
26 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на додаткову ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 31.07.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (що оформлено в формі відповіді від 10 липня 2023 року за №К- 335/124/05/20-2023), яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його звернення від 04 липня 2023 року;
- зобов'язати Головне управлінням Національної поліції в Чернігівській області задовольнити звернення ОСОБА_1 від 04 липня 2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 620/11775/23 у частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн до 09.09.2024.
Додатковою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Винесено додаткову ухвалу суду, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 400,00 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вже було вирішено при розгляді справи по суті. Наголошує, що процесуальне законодавство не передбачає такого документа як додаткова ухвала.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача у клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 18.07.2024, також зазначив, що документи щодо судових витрат позивача, що пов'язані з розглядом заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду будуть надані суду в строки передбачені абз. 2 частини 7 статті 139 КАС України.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн надано договір від 12.07.2024 про надання правової допомоги, копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.07.2024 для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги, копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 23.07.2024 на 1 000,00 грн, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені Радою адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119.
Суд першої інстанції вірно вказав, що дослідивши матеріали адміністративної справи, заявлені позивачем до відшкодування 1 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Також, заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, ціну позову та значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, позивач має право на часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 400,00 грн.
Враховуючи те, що наданими до суду доказами витрати на правничу допомогу у справі підтверджено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вже було вирішено при розгляді справи по суті, а саме рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, оскільки в даному випадку вирішувалось питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пов'язаних з розглядом заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду.
Крім того, твердження апелянта, що процесуальне законодавство не передбачає такого документа як додаткова ухвала, жодним чином не спростовує понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та не може позбавляти позивача права на їх відшкодування.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Апелянтом так і не було спростовано обґрунтованість розміру присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а лише здійснено посилання на неспівмірність таких витрат, проте без належних доказів в контексті того, в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції під час вирішення заяви.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення, а додаткову ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2024.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова