09 листопада 2010 р. № 6/434-3/140
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скаргиКабінету Міністрів України,
Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та
Міністерства промислової політики України
на постанову
відКиївського апеляційного господарського суду
07.09.2010 року
по справі№ 6/434-3/140 Господарського суду міста Києва
за позовом
до
треті особи
проГенеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт"
1. Фонд державного майна України
2. Міністерство промислової політики України
3. Київська міська рада Товариства винахідників і раціоналізаторів України
визнання права власності та витребування майна
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги
до
проМіністерство промислової політики України
Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт"
визнання права власності та витребування майна
За участю представників сторін:
прокурор:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи -1:
від третьої особи -2:
від третьої особи -3: Лук'яненко В. В. -посв. № 72
Пантюхова Л .Р. -дов. від 18.03.10р.
Стороняк В. Я. -дов. від 09.02.10р.
Чорноглазов В. А. -дов. від 08.10.10р.
Аніщенко С. О. -дов. від 17.03.10р.
не з'явились
не з'явились
Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" про визнання права власності на нежилу будівлю та про витребування вищевказаної будівлі.
Міністерство промислової політики України заявило самостійні вимоги на предмет позову, подавши позов до Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" про визнання права власності на нежилу будівлю та про витребування вищевказаної будівлі і повернення її Мінпромполітики.
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 6/434 від 01.07.2009 року в задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено повністю. Позов Міністерства промислової політики України задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року по справі № 6/434 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 року по справі № 6/434 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким в позовах Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства промислової політики України відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010 по справі № 6/434 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року по справі № 6/434 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року по справі № 6/434-3/140 (головуючий суддя Сівакова В. В., судді Ващенко Т. М., Трофименко Т. Ю.) позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено повністю. Визнано право власності на нежилу будівлю що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Західний, 3-Ц, за державою в особі Кабінету Міністрів України. Витребувано у Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" нежилу будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Західний, 3-Ц, повернувши її державі в особі Кабінету Міністрів України. В позові Міністерства промислової політики України відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року по справі № 6/434-3/140 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Вербицька О. В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року по справі № 6/434-3/140 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та позову Міністерства промислової політики України відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Кабінет Міністрів України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 83 ЦК УРСР, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 48, 83, 145, 225 ЦК УРСР, ст. 215, 216, 256, 258, 267, 388 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 97, 99 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Міністерство промислової політики України, не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 33 Закону України "Про власність", ст. ст. 4, 128 145, 225 ЦК УРСР, ст. ст. 203, 388, 1212 ЦК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.
У запереченні на касаційні скарги відповідач проти вимог та доводів заявників заперечує, просить залишити оскаржену постанову в силі.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.11.2010 року № 02.03-10/870 у зв'язку з виходом з відпустки судді Полянського А. Г. та відпусткою судді Кривди Д. С. для перегляду в касаційному порядку справи № 6/434-3/140 утворено колегію суддів в наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Коробенко Г. П.
Відводів складу суду не заявлено.
Від Міністерства промислової політики України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Представники третіх осіб 2, 3 в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників третіх осіб 2, 3.
В судовому засіданні 09.11.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи-1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з державної власності поза волею Кабінету Міністрів України та у відповідача не виникло законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю як у добросовісного набувача.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора та Міністерства промислової політики України, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
10.09.1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", яким встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити, в основному до 01.10.1991 pоку, перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління.
24.09.1991 року на виконання даного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 227 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".
Кабінет Міністрів України зобов'язав міністерства і відомства здійснити до 01.10.1991 року прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком та закінчити дану процедуру до 01.12.1991 року.
Згідно із додатком у відання Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню мали перейти підприємства Мінелектротехприладу СРСР, що розташові на території України.
Судами встановлено, що до складу Мінелектротехприладу СРСР входила Київська філія Московського інституту підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів Мінелектротехприладу СРСР, майно якої стало державною власністю України.
02.12.1991 року Державним комітетом України по оборонній промисловості і машинобудуванню та Фондом державного майна України було видано наказ № 76 "Про передачу Київської філії МІПК до складу Київської міської ради ТВР України". Цим наказом було вирішено передати Київську філію МІПК з її матеріальною базою і фінансовими коштами, за виключенням будинку по вул. Когельникова, 4, до складу Київської міської ради ТВР України.
За актом від 25.10.1993 року до Київської міської ради ТВР України передана будівля за адресою: м. Київ, пров. Західний 3-ц. На підставі цього акту Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвало за Київською міською радою ТВР України право власності на цю будівлю.
24.04.1998 року Київська міська рада ТВР України продала вказану будівлю Приватному підприємству "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" за сплатним договором купівлі-продажу.
Спільним наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України та Фонду державного майна України від 21.04.1994 року скасовано наказ № 76 від 02.12.1991 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2005 року по справі № 5/268-17/239 відмовлено в задоволенні позову Державного інституту комплексних техніко-економічних досліджень до Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" та Київської міської ради ТВР України про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу спірної будівлі від 24.04.1998 року.
Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2005 року, в якій зокрема зазначено, що укладення договору купівлі-продажу від 24.04.2008 року не суперечило інтересам держави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 року по справі № 40/536 залишений без розгляду позов Мінпромполітики України до Приватного підприємства "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" та Київської міської ради ТВР України про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР договору купівлі-продажу від 24.04.1998 року та про зобов'язання відповідачів повернути будівлю у власність держави і передати її третій особі Державному інституту комплексних техніко-економічних досліджень.
При розгляді справи № 21/424 у постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 року, яка набрала законної сили, зазначено, що позовні вимоги Міністерства промислової політики України не підлягають задоволенню з огляду на те, що майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Західний, 3-ц, за правилами віндикації не може бути витребувано, оскільки вибуло з володіння, оперативного управління позивача за його згодою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки за договором купівлі-продажу від 24.04.1998 року відповідач придбав спірне майно на оплатній основі, положення ч. 3 ст. 145 ЦК УРСР та ч. 3 ст. 388 ЦК України не можуть бути застосовані до цих правовідносин, адже в цих нормах йдеться про витребування у добросовісного набувача майна у всіх випадках, якщо майно набуте безоплатно.
Безоплатне отримання спірного майна третьою особою-3 Київською міською радою Товариства винахідників і раціоналізаторів України також не дає підстав для застосування ч. 3 ст. 145 ЦК УРСР та ч. 3 ст. 388 ЦК України, оскільки позов до цієї особи не заявлено, і на момент розгляду справи майно вибуло з її володіння.
Відповідно до ст. 145 ЦК УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач - Приватне підприємство "Фінансово-виробнича фірма "Промконтракт" є добросовісним набувачем спірного майна.
Крім того, договір 24.04.1998 року в передбаченому законодавством порядку недійсним не визнавався, а відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем та третьою особою Міністерством промислової політики України не надано належних доказів на підтвердження доводів про вибуття спірного майна з володіння держави проти волі останньої.
Доводи скаржників про відчуження спірного майна поза волею власника, не знаходять свого підтвердження, оскільки як вже зазначалось, передача майна третій особі-3 здійснена на виконання наказу № 76 "Про передачу Київської філії МІПК до складу Київської міської ради ТВР України" від 02.12.1991 року, виданого Державним комітетом України по оборонній промисловості і машинобудуванню та Фондом державного майна України.
Подальше скасування цього наказу не було передбачено чинним на той час законодавством (глава 12 ЦК УРСР) в якості підстави для припинення права власності на передане майно, а тому не може бути підставою для тверджень про вибуття майна проти волі власника.
Колегія суддів погоджується з посиланнями скаржників про необґрунтованість висновків апеляційного суду про те, що позивачами було пропущено строк позовної давності без поважних причин.
Висновок апеляційного господарського суду про правомірне володіння спірним майном відповідачем та відмовою в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності є помилковим, оскільки відмова в позові з посиланням на пропуск позовної давності допускається лише тоді, коли суд на підставі наявних в справі доказів дійде висновку про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача (третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору).
Проте, вказана помилка не вплинула на результат вирішення спору по суті, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи із самостійними вимогами у зв'язку з їх недоведеністю.
Решта доводів скаржників колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Міністерства промислової політики України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року по справі № 6/434-3/140 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко