Справа № 2-419/10
10 листопада 2010 року місто Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: Г оловуючого - судді Биховець М.О., при секретарі Петиш Г.А. за участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
21.09.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Вимоги мотивовані тим, що 29.11.2008 року ОСОБА_2 надав у борг ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США, що еквівалентна 48.143 (сорока вісім тисячам сто сорок трьом) гривням 90 копійок, на час укладання договору. На підтвердження укладання договору позики відповідач по первісному позову надав розписку від 29.11.2008 року про отриманням ним вказаної суми, та зобов'язався повернути гроші позивачу за первісним позовом не пізніше 15.12.2008 року. Однак, встановлені договором позики терміни повернення наданої суми відповідачем за первісним позовом не дотримуються. ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 48143 (сорок вісім тисяч сто сорок три) гривні 90 копійок, інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов'язання за період з 15.12.2008 року по 31.07.2009 року в розмірі 5170 (п'ять тисяч сто сімдесят) гривень 65 копійок, три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення з 15.12.2008 року по 31.07.2009 року у розмірі 1.096 (одна тисяча дев'яносто шість) гривень 10 копійок. Загальний розмір заборгованості складає 54.410 (п'ятдесят чотири чотириста десять) гривень 65 копійок. Крім того, позивач просить стягнути судові витрати, сплачені при подачі позову.
09.12.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним. Вимоги мотивовано тим, що 29.11.2008 року близько 18-00 годині на перетині перехрестя вул. Горького та вул. Желябова м. Сімферополя сталося ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Оскільки винним у ДТП був позивач по зустрічному позові, то відповідач по зустрічному позові сказав, що ОСОБА_3 повинен йому 7000 (сім тисяч) доларів США за заподіяну шкоду та запропонував написати розписку, на укладення договору позики на вказану суму, на що ОСОБА_3 погодився, оскільки перелякався, що його можуть позбавити водійських прав, лишити транспортного засобу та свободи. Таким чином оскільки позивачем по зустрічному позові грошові кошти насправді не були одержані від позикодавця, тому ОСОБА_3 просить визнати договір позики недійсним.
Позивач за первісним позовом у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити, пояснив, що надати позику ОСОБА_3 його просили хтось з друзів. Він мав та має достатнє матеріальне становище працюючи у потужній компанії для надання суми позики. Відповідач навпаки повів себе неправильно, суму боргу не повернув.
Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі, пояснив, що скоїв ДТП з участю водія ОСОБА_2 і є винним у ньому. Працівники ДАІ приїжджали на місце події, але не складали протоколу. Він надав розписку про отримання 7.000 доларів США як документ, що підтверджує його згоду на добровільне відшкодування заподіяної майнової шкоди. За його оцінкою така шкода становила близько 5.000 гривней. Позивач уговорив його, тому що залякав вилученням посвідчення водія, кримінальним переслідуванням - в машинах при ДТП знаходилися їх сім'ї. До цього часу машину ОСОБА_2 він не відремонтував, гроші на відшкодування не передав.
Заслухавши пояснення позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом, представника відповідача за первісним позовом та дослiдивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2008 року ОСОБА_2 надав у борг ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 7.000 (сім тисяч) доларів США, що еквівалентна 48.143 (сорока вісім тисячам сто сорок трьом) гривням 90 копійок, на час укладання договору. На підтвердження укладання договору позики відповідач по первісному позову надав розписку від 29.11.2008 року про отриманням ним вказаної суми, та зобов'язався повернути гроші позивачу за первісним позовом не пізніше 15.12.2008 року. Однак, встановлені договором позики терміни повернення наданої суми відповідачем за первісним позовом не дотримуються. ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 48143 (сорок вісім тисяч сто сорок три) гривні 90 копійок, інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов'язання за період з 15.12.2008 року по 31.07.2009 року в розмірі 5170 (п'ять тисяч сто сімдесят) гривень 65 копійок, три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення з 15.12.2008 року по 31.07.2009 року у розмірі 1096 (одна тисяча дев'яносто шість) гривень 10 копійок. Загальний розмір заборгованості складає 54410 (п'ятдесят чотири чотириста десять) гривень 65 копійок.
На підставі статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд приймає розписку ОСОБА_3, як належний по справі доказ.
Таким чином встановлено, що відповідач по первісному позову порушує умови договору, у зв'язку з чим з нього підлягає стягненню заборгованість, яка складає: заборгованість за договором позики у розмірі 48.143 (сорок вісім тисяч сто сорок три) гривні 90 копійок, три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення з 15.12.2008 року по 31.07.2009 року у розмірі 1.096 (одна тисяча дев'яносто шість) гривень 10 копійок. Всього загальний розмір заборгованості складає 49.240 (сорок дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час, суд виходить з того, що позика надана у доларах США.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.
Таким чином індекс інфляції до суми, визначеної і наданої у аванс в доларах США, судом не застосовується.
Згідно з вимогами частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з вимогами статті 1051 Цивільного кодексу України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимоги або заперечень.
Доказів не отримання грошових коштів від ОСОБА_2 ОСОБА_3 не надано.
Будь-які докази по справі про ДТП з їх участю - відсутні і судові не надавалися.
Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом за таких обставин задоволенню не підлягають.
На підставі статей 526, 527, 530, 625, 1050, 1051 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики в розмірі 48.143,90 гривень, три проценти річних в сумі 1.096,10 гривень та судові витрати в сумі 612,4 гривень, а всього 49.852,24 гривні.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 29.11.2008 року - відмовити.
У судовому засіданні 10 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : (підпис)