справа № 235/3372/24
№ провадження 1-кп/208/781/24
04 листопада 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 62024050010000818, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується за ч.4 ст. 402 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -
В провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться зазначена справа. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
У справі оголошено письмові матеріали, оглянуто відеозапис.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в умовах гауптвахти, яке аргументовано тим, що останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, знаходячись на свободі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Адвокат заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що обвинувачення не обґрунтоване, заявлені ризики нічим об'єктивно не підтверджені. Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 на теперішній час обґрунтовано, а саме в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Суд вважає за існуючий ризик переховування обвинуваченого від з огляду на тяжкість покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у справі.
При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від цих осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, тобто ризик впливу на свідків існує до їх допиту судом.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
Суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Тримання на гауптвахтах узятих під варту військовослужбовців здійснюється відповідно до чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про попереднє ув'язнення» Узяті під варту військовослужбовці розміщуються на гауптвахті на підставі ухвали суду, яка набрала законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 31.12.2024 року.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого на не пов'язаний з триманням під вартою, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1