Ухвала від 12.11.2024 по справі 914/2450/22

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2450/22(914/2432/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглядаючи касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024

та рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"

до 1) Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про стягнення 74 240 745 грн 58 коп.

в межах справи № 914/2450/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"

про банкрутство

Учасники справи:

ТОВ "БНК-Україна": Коваль В.В. - ліквідатор;

Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП: Крутоузов Д. Ю. (в порядку самопредст.);

ГУ ДКС України у м. Києві: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

1. 10.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "БНК-Україна" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач-1) та до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2), в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачену суму грошового зобов'язання та пені у розмірі 74240745,58 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах розгляду адміністративної справи №826/6266/16 судами було скасовано податкові повідомлення-рішення, на підставі яких позивач виконав свої грошові зобов'язання перед податковим органом, у зв'язку з чим ліквідатор ТОВ "БНК-Україна" подав через "Електронний кабінет" платника податків та надіслав поштою на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заяву про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені в сумі 74240745,58 грн. Однак звернення позивача було залишено без належного реагування, жодних відповідей на адресу ТОВ "БНК-Україна" не надходило, грошові кошти повернуті не були.

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 від 11.10.2023 (з урахуванням ухвал суду від 17.10.2023 та 20.10.2023 про виправлення описок), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024, позов задоволено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що: у позивача відсутній податковий борг перед бюджетом; відповідач-1 не вжив жодних заходів для оформлення висновків про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань; надмірно сплачені платежі з податків є активом позивача (боржника у справі про банкрутство), що підлягає включенню в ліквідаційну масу з метою погашення вимог кредиторів.

5. Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у цій справі, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у наступних постановах:

- від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22), в якій досліджувалося питання щодо визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство у межах справ про банкрутство;

- від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, згідно з якою спори щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб'єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

7. Позивач у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги, зокрема з тих підстав, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, на яку посилання в касаційній скарзі відповідач-1, не є релевантною даній справі.

8. Відповідач-2 у відзиві підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.

9. Ухвалою Суду від 11.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №914/2450/22 (914/2432/23) за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2024 - 14:45.

10. В судовому засіданні 03.09.2024 було оголошено перерву до 10.09.2024. Однак, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Васьковського О.В. з 10.09.2024 на лікарняному, судове засідання не відбулось.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2024 розгляд справи призначено на 26.09.2024. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні 22.10.2024 оголошено перерву до 12.11.2024.

12. 11.11.2024 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "БНК-Україна" арбітражного керуючого Коваля В. В. надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки висновки Верховного Суду у справах № 233/2021/19 та № 908/129/22 (908/1333/22), на які покликається скаржник в своїй касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. Крім того, станом на сьогодні оскаржуване відповідачем-1 рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі №914/2450/22 (914/2432/23) вже виконане, адже 06.05.2024, тобто ще до відкриття даного касаційного провадження, на рахунок позивача надійшли кошти з казначейства у сумі 74240748,58 грн.

13. У судовому засіданні, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача, оскільки обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердились, з огляду на таке.

14. Предметом касаційного оскарження є незгода відповідача-1 із судами першої та апеляційної інстанцій щодо висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення на користь позивача грошових коштів з Державного бюджету України у загальному розмірі 74240745,58 грн.

15. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

16. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

17. При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався Скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

18. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

19. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (подібний висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

20. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.

21. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

22. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

23. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

24. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

25. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

26. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

27. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія вважає, що доводи відповідача-1 стосовно подібності правовідносин у справах № 908/129/22 (908/1333/22) та № 320/12137/20 не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

28. Так, у справі № 320/12137/20 розглядався позов ТОВ "РГК" до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення:

- сум пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з ПДВ, відповідно до пункту 200.23 статті 20 Податкового кодексу (далі - ПК) України;

- збитків згідно з підпунктом 17.1.11 пункту 17.1 статті 17 ПК України та статті 1173 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб) внаслідок несвоєчасного бюджетного відшкодування ПДВ;

- інфляційних втрат та 3% річних згідно зі статтею 625 ЦК України;

- моральної шкоди.

29. У постанові від 13.04.2023 по справі № 320/12137/20 (пункт 102) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов'язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов'язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

30. Вказана правова позиція в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) (провадження №12-46гс23), в якій розглядався позов Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Запорізька кондитерська фабрика" до Державної податкової служби України в особі Управління про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень в межах справи № 908/129/22 про банкрутство ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика".

31. Заявлені у справі № 908/129/22 (908/1333/22) позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає, що перевірка була проведена з порушенням приписів статті 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, у зв'язку з чим отримані в ході перевірки результати не могли бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

32. Вищевикладене дає підстави для висновку про те, що предметом розгляду у справах № 320/12137/20 та № 908/129/22 (908/1333/22) є публічно-правовий спір, що виник із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

33. Однак справи № 320/12137/20, № 908/129/22 (908/1333/22) та справа, яка переглядається, не є подібними, зокрема за предметом та підставами заявлених позовних вимог.

34. Так, у справі № 914/2450/22 (914/2432/23) предметом спору є стягнення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та пені у загальному розмірі 74240745,58 грн. При чому, на відміну від вищезгаданих справ, підставою для стягнення коштів у справі № 914/2450/22 (914/2432/23) є рішення адміністративного суду у справі № 826/6266/16, яким скасовані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві відповідних сум грошових зобов'язань, а відтак адміністративним судом вже досліджено та вирішено питання щодо правомірності визначення грошових зобов'язань позивача. Тобто у справі № 914/2450/22 (914/2432/23) відсутній спір щодо здійснення управлінських функцій суб'єктом владних повноважень, натомість наявний господарський спір щодо стягнення коштів. До того ж, стягнення коштів у цій справі не є стягненням податкового боргу, оскільки він у позивача відсутній.

35. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що встановлені судами фактичні обставини у вищезазначених справах та у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

36. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що посилання скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у позові.

37. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався Скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

38. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 914/2450/22 (914/2432/23) за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

39. У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

2. Закрити касаційне провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі № 914/2450/22 (914/2432/23).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк