Справа № 320/30668/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
25 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожнього Олександра Сергійовича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожнього Олександра Сергійовича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
Державний реєстратор-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу Міністерства юстиції України № 1820/5 від 19.06.2024 року, яким тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Задорожному Олександру Сергійовичу (адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Лютеранська, буд. З, нежилі прим, з № 1 по № 5 (гр. пр. № 31) (в літ. А) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Водночас, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити дії пункту 3 Наказу Міністерства юстиції України № 1820/5 від 19.06.2024 року, яким тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Задорожному Олександру Сергійовичу (адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Лютеранська, буд. З, нежилі прим, з № 1 по № 5 (гр. пр. № 31) (в літ. А) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці до набрання законної сили рішення суду у даній адміністративній справі.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив, що дія оскаржуваного наказу в частині тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, отже, на переконання позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану увалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Представником відповдіача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Суд зауважує, що забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 19.06.2024 №1820/5 може вважатися вирішенням спору, оскільки приватний нотаріус в такому випадку буде і в подальшому здійснювати діяльність у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, незважаючи на те, що зазначений наказ був винесений саме з підстав наявності порушень приватним нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Разом з тим, оцінку вказаним доводам буде надано під час розгляду справи по суті.
Водночас, зазначені позивачем доводи щодо неможливості здійснення ним повноцінної нотаріальної діяльності також не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявник жодним чином не позбавлений права на працю та вправі здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 808/2432/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 840/3275/18, від 01 жовтня 2019 року, від 21 листопада 2019 року у справі № 420/1065/19, від 21 січня 2021 року у справі №420/4262/19.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожнього Олександра Сергійовича залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя О.В.Карпушова