П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 276/1689/24
Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В.
Дата і місце ухвалення 26.09.2024 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, тоді як наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Апелянт зазначив, що відповідно до п.п. «е» п. 31.4.7 (е) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів, зокрема, якщо відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики. На думку апелянта, настання відповідальності за порушення наведеного у вказаному вище пункті Правил дорожнього руху можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризговики; по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній.
Апелянт посилався на те, що відповідно до наказу № 534 від 13.10.2008 року МВС України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобі під час їх експлуатації» на автомобільних дорогах і вулицях можуть бути перевірені КТЗ незалежно від їх призначення, місця реєстрації та належності, крім автомобілів: швидкої медичної допомоги, оперативних та аварійно-рятувальних служб, військових і дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, а також тих, що рухаються в колонах.
За результатами перевірки складається Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, копія якого надається водієві КТЗ. Отже, як вважає апелянт, обов'язок доказування у цьому випадку про те, що конструкція транспортного засобу передбачає наявність грязезахисних фартухів та бризковиків покладено виключно на відповідача.
Апелянт наголосив, що з оскарженої постанови не вбачається, чим передбачено наявність грязезахисних фартухів та бризковиків, і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього транспортного засобу їх передбачає (посилання на ДСТУ тощо). Також апелянт посилався на те, що поліцейський не склав акт перевірки технічного стану ТЗ та його копія йому не видавалась, і відповідач не надав до суду першої інстанції доказів, що конструкцією його транспортного засобу грязезахисні фартухи передбачені.
З огляду на викладене апелянт вважає, що факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.09.2024 року по справі № 276/1689/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи,17.07.2024 року поліцейським відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомірській області капралом поліції Желізко Р.Л. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2624910, згідно якої водія автомобіля ВАЗ 21053, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він керував транспортним засобом, у якого були відсутні задні бризковики, передбачені конструкцією транспортного засобу, чим порушено п. 31.4.7.е. ПДР.
Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.
Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову, з огляду на те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
Суд, дослідивши зміст оскаржуваної постанови та наданого у підтвердження вчиненого порушення відеозапису, дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог статті 283 КУпАП, зокрема, позивач був ознайомлений з правами та обов'язками під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та мав змогу заявляти клопотання та робити заяви. Проте, будь-яких заяв під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем зроблено не було. Суд вказав на те, що з доданих відповідачем доказів достовірно встановлено, що транспортний засіб, яким керував позивач, не має бризковиків та не доведено позивачем зворотного.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало, як зазначено відповідачем, порушення ним Правил дорожнього руху, що виявилось у керуванні транспортним засобом, у якого були відсутні задні бризковики, передбачені конструкцією транспортного засобу.
Згідно положень п.п. «е» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи та бризковики.
За положеннями ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказував на відсутність доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП України.
За нормами процесуального права виключно на підставі доказів, тобто на підставі фактичних даних, суд встановлює наявність або відсутність певних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено колегією суддів, в даному випадку у підтвердження вчинення позивачем інкримінуємого йому порушення, відповідачем у справі надано до суду відеозаписи, зроблені інспекторами патрульної поліції з використанням відеокамер, що розташовані у службовому транспортному засобі та на одязі патрульних поліцейських, на яких зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Дослідженням наданих до суду відеозаписів встановлено, що на транспортному засобі марки «ВАЗ 21053», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , були відсутні задні бризковики, що є порушенням п.п. «е» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.1. ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Безпосередньо підпунктом «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за відсутності брудозахисних фартухів та бризковиків.
Крім того, пунктом 6.8.13 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» передбачено, що колісні транспортні засоби, до яких відноситься і причіп мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс колісного транспортного засобу сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.
Суд першої інстанції вірно вказав, що під терміном «бризковики» розуміється деталь транспортного засобу, яка кріпиться до задньої частини крил, і перешкоджає руху бризок, бруду, каменів, піску, які вилітають з-під колес.
В свою чергу, відсутність бризковика на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху, а саме тих, які рухаються позаду такого транспортного засобу, що виражається у можливому пошкодженні лобового скла або інших деталей транспортних засобів, які рухаються позаду шляхом «вильоту», руху каменів з-під колеса.
Таким чином законодавством передбачені, зокрема, такі вимоги щодо безпечності технічного стану транспортного засобу, як наявність пристроїв захисту від викидання з-під коліс колісного транспортного засобу сторонніх предметів і бруду, якими є брудозахисні фартухи та бризковики.
В даному випадку позивачем не були дотримані вказані вимоги, чим порушено п.п. «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення.
Посилання позивача на положення наказу № 534 від 13.10.2008 року МВС України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобі під час їх експлуатації» колегія суддів вважає безпідставним та не приймає до уваги, з огляду на те, що вказаний Порядок визначав процедуру проведення працівниками Державтоінспекції (далі - ДАІ) перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) під час їх експлуатації в період між державними технічними оглядами, які здійснювались у випадку наявних ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ або забруднення ним навколишнього середовища, відповідно до вимог абзацу першого пункту 21 статті 11 Закону України "Про міліцію", яка в даному випадку не здійснювалась, та втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2020 року № 726.
Щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності колегія суддів зазначає, що з наданих відповідачем відеозаписів встановлено, що інспектором патрульної поліції у відповідності до вимог КУпАП було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення з дотримання процедури, передбаченої цим Кодексом, роз'яснено позивачеві його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.
Зважаючи на все вищевикладене колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання протиправною оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2624910.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук