26 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24082/24
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1976 по 19.06.1981 роки у Одеському державному університеті І.І. Мечникова для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1976 по 19.06.1981 роки у Одеському державному університеті І.І. Мечникова до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 969 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16 серпня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано судом 19.08.2024 року, в якому представник, крім іншого, просив залишити без розгляду позовну вимогу про зобов'язання Головного управління виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши позивачці п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду з даними вимогами.
07 жовтня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» від представника позивачки надійшла заява про поновлення процесуального строку, яка зареєстрована судом 08.10.2024 року, в якій представник просить поновити строк на звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовними вимогами відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду. Роз'яснено позивачу його право на повторне звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що всупереч ст. 171 КАС України при відкритті провадження у справі судом не було досліджено повно та всебічно надані документи у справі. Апелянт вказує, що жодним нормативно-правовим документом не встановлено строк виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а й відповідно строк від якого варто відштовхуватися в даній категорії справ. Вказує, що відповідач повідомляв позивача про не зарахування до спеціального стажу чи неможливість виплатити вказану грошову допомогу відповідачем надано не було, хоча всі документи позивачем при призначені пенсії було надано. Тобто, фактично про причини невиплати грошової допомоги позивач дізналася лише після звернення до відповідача у квітні 2024 року. Зазначає, що у цій справі оскаржує дії відповідача щодо невиплати допомоги при призначенні пенсії за віком. Тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем права на отримання соціальних виплат. Апелянт вказує, що судом при винесенні ухвали від 09.10.2024 року в описовій частині ухвали судом зазначено іншого позивача та інший предмет позову.
12 листопада 2024 року до суду через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Строки звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Тож, колегія суддів констатує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Тож, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Так, у справі, яка розглядається предметом спору є дії відповідача пов'язані із відмовою ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1976 по 19.06.1981 роки у Одеському державному університеті І.І. Мечникова для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 08.08.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з огляду на те, що з 08.08.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, а із заявою щодо призначення встановленої п. 7-1 Закону № 1058 грошової допомоги позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області 21.06.2024.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У цьому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 колегія суддів дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії отримання позивачем листа відповідача від 09.07.2024 за вих. № 19910-18423/Ч-02/8-1500/24 на звернення не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегією суддів встановлено, що з даним позовом позивач звернулась лише 31.07.2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 520/29247/23.
Колегія суддів критично оцінює доводи позивача, які стосуються фактів обізнаності позивача про незарахування до спеціального стажу періодів роботи, оскільки під час призначення пенсії за віком 08.08.2016 відповідний розрахунок стажу позивачці повинен бути відомим, так як саме відповідний стаж (загальний та спеціальний) і слугував підставою для призначення пенсії за віком. При цьому позивачка в будь-який час після призначенням пенсії могла дізнатися про всі аспекти розрахунків її стажу, зарахування чи незарахування спеціального стажу тощо.
Тому посилання адвоката на те, що про порушення своїх прав позивачка дізналася внаслідок надання відповіді ГУ ПФУ на адвокатським запит в квітні 2024 р., - є неспроможними та на увагу не заслуговують.
Не заслуговують на увагу також і твердження адвоката про те, що жодним нормативно-правовим документом не встановлено строк виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а й відповідно строк від якого варто відштовхуватися в даній категорії справ.
Зокрема, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач, заявляючи позовні вимоги пропустила строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом при винесенні ухвали від 09.10.2024 року в описовій частині ухвали судом зазначено іншого позивача та інший предмет позову, колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи апелянта, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року внесено виправлення в ухвалу суду від 09.10.2024 по справі № 420/24082/24, виклавши абзац перший установчої частини судового рішення в іншій редакції з правильним зазначенням позивача.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик