26 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/30724/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 в адміністративній справі №160/30724/23 за позовом ОСОБА_1 до Командувач оперативного угруповання військ Запоріжжя про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Командувач оперативного угруповання військ Запоріжжя, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказної частини наказу командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 в адміністративній справі №160/30724/23 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що позивач, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 з 20.02.2023 року. Позивач займає посаду командира окремої бригади територіальної оборони.
Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, наразі надано для суду тільки проєкт акту службового розслідування, оскільки його оригінал разом із усіма матеріалами було передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, прийняті службою фельд'єгерського зв'язку (військова частина НОМЕР_2 ) згідно реєстру №10 від 16.01.2024 року. Разом з тим, відповідач засвідчив, що текст наданого акту відповідає оригіналу. Також відповідач підтвердив, що наданий позивачем наказ командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування» відповідає оригіналу.
Так, з проєкту акту службового розслідування убачається наступне. Відповідно до вимог статей 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (із змінами), розпорядження командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - ОУВ «Запоріжжя») від 29.08.2023 №109, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин і умов, що призвели до втрати військовою частиною НОМЕР_1 позицій відділення ВІСМУТ, а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини.
Вина військовослужбовця:
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вбачається, що вина командира військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 виражається у формі непрямого умислу. Командир військової частини НОМЕР_3 старший лейтенант ОСОБА_3 від надання пояснень щодо обставин та причин відмовився. Під час накладення дисциплінарного стягнення слід врахувати характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовців, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Обставин, що обтяжують відповідальність, або знімають вину в ході проведення службового розслідування не встановлено. Під час проведення розслідування заперечень, заяв та клопотань не надходило.
Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування.
Полковник ОСОБА_1 , командир військової частини НОМЕР_1 , громадянин України, освіта вища. Старший лейтенант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир військової частини НОМЕР_3 , громадянин України, освіта вища.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:
- неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 полягають в неналежному виконанні своїх службових обов'язків, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині сумлінного і чесного виконання військового обов'язку, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання військовослужбовця виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статей 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині відповідальності командира за внутрішній порядок та бойову готовність ввіреної йому військової частини, зобов'язання встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, а також зобов'язанні командира здійснювати заходи щодо безпеки особового складу; командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади; пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту (Частина І), в частині того, що Командир бригади несе особисту відповідальність за бойову готовність і підготовку підлеглих йому підрозділів та успішне виконання бригадою бойових завдань у встановлений термін. Він зобов'язаний організовувати планування бою та керувати ним, своєчасно визначати замисел бою та бойові завдання підрозділам, ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, вміло керувати підлеглими, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, зобов'язання командира і заступників командира бригади у воєнний час, керувати підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, завжди знати стан, місце знаходження та вирішувані завдання підлеглих йому підрозділів та спрямовувати їх зусилля на досягнення мети бою; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині, того, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.
- неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , полягають в неналежному виконанні своїх службових обов'язків, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині сумлінного і чесного виконання військового обов'язку, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання військовослужбовця виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині відповідальності командира за внутрішній порядок та бойову готовність ввіреної йому військової частини, зобов'язання встановлювати у військовій частині, такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, знати стан справ у дорученій йому військовій частині, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, вміло керувати військовою частиною, як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; статей 101,102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання командира батальйону підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності, знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою; пункту 15 розділу 1 Бойового статуту, в частині зобов'язання керувати підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, у вирішальні моменти бою перебувати на найважливішому напрямку і вчасно впливати на хід виконання завдання силами та засобами, які є в його розпорядженні, пункту 12 розділу 10 Бойового статуту, в частині зобов'язання організовувати розвідку, пункту 1.1 Додатку № 1 Бойового статуту, в частині зобов'язання ставити завдання підпорядкованим підрозділам, організовувати взаємодію, управління та вміло керувати ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині, того, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.
Причинами та умовами, що призвели до вищевказаної події є:
обстріл з боку російських окупаційних військ;
відсутність належного контролю за підпорядкованим особовим складом командирами підрозділів в частині знання особовим складом тактики дій під час ведення бою, підтримання в бойовій готовності озброєння, радіозв'язку та інших засобів ураження ворога;
неналежний рівень знань особового складу щодо тактики дій в різних видах бою, управління підрозділами;
низький рівень організації виконання бойових завдань підпорядкованими підрозділами;
незадовільний рівень підготовки особового складу, який виконує бойові завдання безпосередньо на спостережних постах.
Висновки.
В ході проведення службового розслідування встановлено та підтверджено, що основними причинами і умовами, що призвели до втрати взводного опорного пункту ВІСМУТ та понесених втрат серед особового складу, стали обстріли з боку російських окупаційних військ та відсутність контролю за підпорядкованим особовим складом з боку командування.
Пропозиції.
Службове розслідування вважати завершеним.
За неналежне виконання службових обов'язків та порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 15 розділу 1, пункту 12 розділу 10, пункту 1.1 Додатку № 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення -
За неналежне виконання службових обов'язків та порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 , відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення.
Командиру військової частини НОМЕР_1 :
організувати та здійснювати постійний контроль за використанням особовим складом озброєння, бойової та іншої техніки, радіозв'язку, підтримання їх у бойовій готовності;
організувати перевірку знань у особового складу щодо тактики дій в різних видах бою.
Про вжиті заходи письмово доповісти на ім'я Командувача оперативного угруповання військ Запоріжжя (за підпорядкованістю) у термін до 27.10.2023.
До акту службового розслідування додано: пояснення командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_4 ; пояснення майора ОСОБА_5
27.10.2023 року Командувачем оперативного угруповання військ «Запоріжжя» складено наказ №149 «Про результати службового розслідування».
З означеного наказу убачається наступне. Відповідно до наказу командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.10.2023 року №134, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 проведено службове розслідування, з метою встановлення причин і умов, що призвели до втрати військовою частиною НОМЕР_1 позицій відділення ВІСМУТ, а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини. В ході службового розслідування встановлено, що під час ведення бою командир військової частини НОМЕР_3 старший лейтенант ОСОБА_3 , обстановкою на позиціях взводного опорного пункту ВІСМУТ не володів, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, у вирішальні моменти бою не перебував на найважливішому напрямку і вчасно не впливав па хід виконання завдання силами та засобами, які с в його розпорядженні, не ставив завдання підпорядкованим підрозділам, не організовував взаємодію, управління та не керував ними, своєчасно не здійснював доповіді старшому начальнику про зміну оперативної обстановки в зоні відповідальності батальйону, чим неналежно поставився до виконання обов'язків військової служби, в результаті чого, були втрачені позиції - взводного опорного пункту ВІСМУТ, один військовослужбовець загинув, сім військовослужбовців поранено та дев'ять військовослужбовців, які рахуються зниклими безвісні.
В свою чергу, командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 , не організував бойові завдання підрозділам, не поставив завдання підлеглим, не організовував взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, не керував підлеглими наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, не володів станом справ, чим неналежно поставився до виконання обов'язків військової служби, в результаті чого були втрачені позиції - взводного опорного пункту ВІСМУТ, один військовослужбовець загинув, сім військовослужбовців поранено та дев'ять військовслужбовців, які рахуються зниклими безвісти.
Таким чином, внаслідок неналежного ставлення до військової служби командирами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_3 полковником ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_3 , не виконані вимоги командування оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо утримання визначеною району оборони та недопущення прориву противника у визначеному напрямку.
Причинами, що сприяли вчиненню правопорушення є неналежне ставлення до виконання службових обов'язків, недостатній контроль та управління діями підлеглого особового складу, низька виконавча дисципліна командирами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_3 .
З метою недопущення скоєння подібних випадків, забезпечення дієвої взаємодії між підрозділами та збереження життя і здоров'я особового складу, недопущення втрати позицій наказано:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог пункту 15 розділу 1, пункту 12 розділу 10 та пункту 1.1 Додатку 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, на підставі статей 45, 48, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
3. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, на підставі статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «догана».
Вважаючи пункт 3 наказної частини наказу командувача оперативного угруповання військ «Запоріжжя» від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності» безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Позивач вважає, що протиправні дії відповідача привели до порушення його законних прав і інтересів, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 року № 551-XIV.
Відповідно до ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями ст. 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).
Згідно пункту 2 розділу І Порядку службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Крім того, пунктом 3 розділу ІІ Порядку врегульовано, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно п.3 розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (п.5 розділу ІІІ Порядку).
Так, згідно матеріалів справи службове розслідування проведено посадовою особою відповідача, якій це було доручено відповідно до наказу командувача оперативного угруповання військ «Запоріжжя» від 14.10.2023 року №134.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-3 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, щодо відсутності дисциплінарної влади командувача оперативного угрупування військ «Запоріжжя».
Апеляційний суд оцінюючи такі твердження відповідача, зазначає таке.
Відповідно до статей 28, 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Згідно статей 30, 31 начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.
Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, згідно наказу командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по стройовій частині) від 18.06.2022 року №157 ОСОБА_6 вибув до оперативного угрупування військ «Дніпро» (станом на даний час ОУВ Запоріжжя) для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, виконання бойових (службових завдань).
На підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.06.2022 року №3979/ЗПУ/2 оперативний склад приступив до виконання службових обов'язків в складі оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 20.06.2022 року.
Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.06.2022 року №3794 та планової ротації військ в районі проведення операції актом прийому-передачі операційної зони від 20.06.2022 року №313/791т/ОУВ військову частину НОМЕР_1 передано в оперативне підпорядкування до оперативного угрупування «Дніпро».
Відповідно до оперативної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.11.2022 року №8557 ЗПУ-2 оперативне угрупування військ «Дніпро» з 19.11.2022 року №8557 ЗПУ-2 оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 19.11.2022 року реорганізовано в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Згідно наказу від 19.11.2022 року №1 генерал-майор ОСОБА_6 виконує обов'язки командувача оперативного угрупування військ «Запоріжжя».
Відповідно до Інструкції про порядок прийняття (передачі) в підпорядкування, входження під оперативний контроль або в оперативну взаємодію військових частин (підрозділів) угруповань військ (сил) Збройних Сил України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 29.03.2019 № 127 (далі Інструкція №127).
Оперативне підпорядкування це відносини, за яких визначені з'єднання (частини, сили і засоби) передаються командувачу угрупування об'єднаних сил у тимчасове підпорядкування на період підготовки і ведення об'єднаної операції або виконання окремих оперативних завдань.
Згідно розділу I Інструкції №127 угруповання військ (сил), військові частини (підрозділи), які передаються в підпорядкування командувачам (командирам), начальникам на період підготовки і ведення операцій, бойових (спеціальних) дій.
Вони застосовуються за планами відповідних командувачів (командирів), начальників, які визначають для них завдання, організовують і контролюють їх виконання, а в ході операції керують їх діями, підтримують, забезпечують своїми силами і засобами та вживають заходів щодо підтримання їх боєздатності.
Під час виконання обов'язків військової служби позивачем на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала в оперативному підпорядкуванні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », командувач військ оперативного угрупування військ «Запоріжжя» має право віддавати накази з метою виконання окремих оперативних завдань, що не заперечується сторонами.
Відтак, право віддавати накази кореспондується із обов'язком старшого начальника перевіряти їх виконання та вживати заходів реагування щодо їх не виконання або допущення інших порушень вимог встановлених вимог законодавства.
Статутами Збройних Сил України надано право старшому начальнику, в тому числі і у випадку тимчасово підпорядкування, щодо віддання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, як механізму впливу разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни.
Інструкцією №127 також надано право командувача оперативного угрупування військ щодо віддання наказів, за виключенням використання оперативно підпорядкованих сил і засобів не за призначенням, перепризначення або перевищення встановленого їм ресурсу, зміни їх організаційної структури.
Наказ командувача оперативного угрупування військ «Запоріжжя» від 27.10.2023 року №149 був сформований чітко, не мав подвійного тлумачення, виданий в межах компетенції відповідної службової особи, за своїм змістом не суперечить чинному законодавству, не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, що свідчить про правомірність останнього.
З огляду на зазначене, на час перебування військової частини НОМЕР_1 у оперативному підпорядкуванні в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », генерал-майор ОСОБА_7 був старшим начальником для позивача та користувався усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем під час розгляду справи не надано суду та матеріали справи не містять жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування фактів.
Оскільки пунктом 3 наказу командувача військ оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №149 від 27.10.2023 року до полковника ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення «догана», тобто стягнення, передбачене підпунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, то дії відповідача в повній мірі відповідають вимогам статті 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 в адміністративній справі №160/30724/23,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 в адміністративній справі №160/30724/23,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак