04 листопада 2010 року м. Київ К-57374/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Військової частини А1352 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року у справі №2-а-39799/09/2070 за позовом прокурора Балаклійського району Харківської області в інтересах державі в особі управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області до Військової частини А1352 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -
У червні 2009 року прокурор Балаклійського району Харківської області в інтересах державі в особі управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області звернувся в суд з позовом до Військової частини А1352, в якому просив стягнути з відповідача 237505,72 грн. заборгованості з відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року, позовні вимоги задоволені.
Справа № К-57374/09 Доповідач: Леонтович К.Г.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Військова частина А1352 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у Військової частина А-1352 утворилася заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за травень-березень 2009 року в сумі 237505,72 грн. відповідно до п. «а»та п.п. «б»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 400/97-ВР).
Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а»та п.п. «б»-«з»статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) з 1 січня 2004 року.
Так, пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівнику відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Згідно наведених законодавчих норм на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій працівників підприємства до набуття права на пенсію за віком відповідно Закону, призначених на підставі п. «а»та п.п. «б»-«з»ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Працівники відповідача, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” не були зайняті на підземних роботах, а тому згідно Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обов'язок щодо виплати пенсії покладається на підприємство.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнути з відповідача 237505,72 грн. заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Військової частини А1352 -відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Г. Леонтович