26 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/9860/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в адміністративній справі №280/9860/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
визнати протиправним рішення відповідача від 17.02.2023 №084750008630 про відмову у призначені пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 10.02.2023, з зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи: з 01 січня 1992 року по 18 березня 2006 року, з 02 квітня 2012 року по 20 грудня 2012 року;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01 січня 1992 року по 18 березня 2006 року, з 02 квітня 2012 року по 20 грудня 2012 року у пільговому обчисленні: за 1 рік роботи - 1 рік 6 місяців стажу;
зобов'язати відповідача провести призначення пенсії позивачу із врахуванням доходів позивача, зазначених в довідці №231 від 19.12.2013, виданої Відкритим акціонерним товариством «Богучанська ГЕС», за період його роботи з 01 грудня 1982 року по 31 грудня 1990 року, та в довідці №246 від 19.12.2013, виданої Відкритим акціонерним товариством «Богучанська ГЕС», за період його роботи з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1997 року, відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2023 №084750008630 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з тим, що до страхового стажу позивача періоди його роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012 не були зараховані. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2023 №084750008630 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.02.2023.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 10.02.2023 року позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Розглянувши заяву та додані документи за принципом екстериторіальності, відповідачем було винесено рішення від 17.02.2023 №084750008630 про відмову у призначенні пенсії. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 право на призначення пенсії після досягнення 62 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Зазначено, що з 01.01.2023 російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Отже з 01.01.2023 дія положень Угоди не поширюється на осіб, які працювали на території росії та виявили бажання призначити пенсію в Україні. Відтак, на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії відсутні міжнародні договори, якими було передбачено правові підстави для зарахування періоду роботи в російській федерацію до страхового стажу позивача. На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 відповідачем до страхового стажу позивача не було зараховано періоди його роботи з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012. Відповідачем встановлено, що вік позивача становить 62 роки, страховий позивача обрахований у кількості 21 років 03 місяці 02 дні, що є не достатнім для призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який має становити від 28 років, внаслідок чого було прийнято рішення від 17.02.2023 №084750008630 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Так, позивач - ОСОБА_1 10.02.2023 звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 за № 359/35961, з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій, що передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заяву від 10.02.2023 року, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.02.2023 №084750008630.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2023 №084750008630 зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 62 роки.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років.
Страховий стаж особи становить 21 рік 3 місяці 2 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погоджуючись з підставами прийнятого рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наведені наступні визначення:
Пенсія-щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 4 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивачки на території рф, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи на території рф), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Відтак суд першої інстанції вірно оцінив як помилкові доводи відповідача про те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Так, на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана вище Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок 637)
Пункт 1 Порядку №637 передбачає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановив суд першої інстанції, згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 05.09.1979, остання серед іншого, містить такі записи:
15.12.1982 прийнят в БМУ-1 електромонтером по 5 розряду (наказ №241/к від 19.12.1982);
17.09.1984 у зв'язку з реорганізацією БМУ-1 переведений в БМУ-5 (наказ №236/к від 24.09.1984);
23.04.1987 Управління будівництва Богучанської ГЕС реорганізовано у Будівельно-монтажний трест Богучангесбуд (наказ №30 від 19.01.1987; №148 від 27.03.1987; №123 від 23.04.1987);
01.12.1987 у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці установлено 5 розряд електромонтера (протокол від 01.12.1987);
16.03.1989 переведний інженером - енергетиком треста Богучангесбуд (наказ №103лс від 17.03.1989);
28.12.1990 переведний головним енергетиком треста (наказ №221 від 28.12.1990);
01.06.1993 призначений начальником головного енергетичного управління Богучангесбуд (наказ №121 від 02.06.1993);
10.03.1993 трест Богучангесбуд реорганізовано у ВАТ «Богучангесбуд» (постанова №88 від 10.03.1993);
01.04.1995 призначений заступником начальника ВАТ «Богучангесбуд» з енергетики та зв'язку (наказ №80 лс від 14.04.1995);
01.04.1996 призначений директором з енергетики та зв'язку ВАТ «Богучангесбуд» (наказ №171 лс від 26.04.1996);
22.01.1998 призначений начальником енергетичного управління - заступником генерального директора ВАТ «Богучангесбуд» з енергетики та зв'язку (наказ №14 від 22.01.1998);
01.08.1999 призначений головним енергетиком ВАТ «Богучангесбуд» (наказ №802 лс від 06.08.1999);
На підставі наказу №182 від 14.06.2001 у складі ВАТ «Богучангесбуд» виділено Управління Будівництва Богучанської ГЕС;
ВАТ «Богучангесбуд» перейменовано у ВАТ «Богучанська ГЕС» на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію устава в новой редакції №46 від 17.05.2002 №993/Д;
18.03.2006 звільнений за власним бажанням (наказ №576лс від 17.03.2006);
02.04.2012 прийнят технічним директором у ТОВ «Элита Строй» (наказ №9 від 02.04.2012) (місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі);
20.12.2012 звільнений за власним бажанням (наказ №14 від 20.12.2012).
Відповідно до довідки вих.№06-460 від 26.05.2006, позивач працював у Будівельно-монтажному управлінні №1 Управління Будівництва Богучанської ГЕС з 15.12.82 (наказ №241к від 19.12.82) електромонтером 5 розряду. З 01.09.84 (наказ №236к від 24.09.84) переведений у Будівельно-монтажне Управлення №5 Управління Будівництва Богучанської ГЕС електромонтером 5 розряду, з 16.03.89 (наказ №103лс від 17.03.89) переведений інженером - енергетиком 2 категорії, відділу головного енергетика треста «Богучангесбуд», з 01.01.91 (наказ №221 від 28.12.90) призначений головним енергетиком треста «Богучангесбуд», з 01.06.93 (наказ №121 від 02.06.93) призначений начальником головного енергетичного управління Богучангесбуд, з 01.04.95 (наказ №80 лс від 14.04.95) призначений заступником начальника з енергетики та зв'язку, з 01.04.96 (наказ №171 лс від 26.04.96) призначений директором з енергетики та зв'язку, з 22.01.98 (наказ №14 від 22.01.98) призначений начальником Енергетичного Управління - заступником Генерального директора з енергетики та зв'язку. З 01.08.99 (наказ №802 лс від 06.08.99) переведений головним енергетиком. Звільнений 18.03.06 (наказ №576 лс від 17.03.06) за власним бажанням.
За період трудової діяльності у відпустці без збереження заробітної плати не перебував.
БМУ № 1, БМУ № 5 УБ Богучанської ГЕС, БМТ «Богучангесбуд» були розташовані в м. Кодинське Кежемського району Красноярського краю, у місцевості біля прирівняної до районів Крайньої Півночі на підставі Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указу Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 та від 26.09.1967 «Про пільги для осіб, які працюють у цих районах», затвердженому Постановою РМ СРСР №1029 от 10.11.1967 (у редакції Постанови РМ № 12 від 03.01.1993).
На об'єктах будівництва Богучанської ГЕС до заробітної плати застосовується районний коефіцієнт 1,6 з січня 1977 року по теперішній час на підставі Постанови Ради Міністрів Евергетики та Електрофікацин СРСР №2913 від 25 січня 1977 року «Про коефіцієнт до заробітної плати працівників, зайнятих на будівництві Богучанської ГЕС».
Згідно з довідкою вих.№06-461 від 26.05.2006, у 1987 році УБ Богучанської ГЕС перетворено на будівельно-монтажний трест (БМТ) з будівництва Богучанської ГЕС «Богучангесбуд» (наказ № 123 від 23.04.87)
У 1991 році на базі СМТ «Богучангесбуд» та Дирекції Богучанської ГЕС, що будується, організовано Виробниче будівельно-експлуатаційне об'єднання (ВБЕО) «Богучангесбуд» (наказ №74 від 26.06.91).
ВБЕО «Богучангесбуд» приватизовано та перетворено Акціонерне товариство (АТ) «Богучангесбуд» (підстава: Постанова Краєвого комітету з управління держ. Майном №05-06-104 від 05.03.1993; Постанова Адміністрації Кежемського району №88 від 10.03.1993).
У 1996 році АО «Богучангесбуд» перетворено на Відкрите Акціонерне Товариство (ВАТ) «Богучангесбуд» (свідоцтво про державну реєстрацію №46 від 19.06.96 Адміністрації Кежемського району Красноярського краю, № 571).
На підставі наказу №182 від 14.06.2001 у складі ВАТ «Богучангесбуд» виділено Управління Будівництва Богучанської ГЕС (УБ БоГЕС)
У 2002 році ВАТ «Богучангесбуд» перейменовано в ВАТ «Богучанська ГЕС» (свідоцтво про державну реєстрацію № 46 від 17.05.2002 Адміністрації Кежемського району Красноярського краю, № 993-Д).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до вимог Інструкції №58 та містить усі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на роботу, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять виправлень чи інших застережень, які б давали підстави для сумніву у їх достовірності. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
З огляду на викладене, періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012 є підтвердженими, та підлягають зарахуванню до страхового стажу.
З огляду на викладене, вірними є висновки суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.02.2023 №084750008630 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового cтaжy період роботи з 01 січня 1992 року по 18 березня 2006 року, з 02 квітня 2012 року по 20 грудня 2012 року у пільговому обчисленні: за 1 рік роботи - 1 рік 6 місяців стажу.
Так, відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Відповідно до пункту «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року № 1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом третім постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 року № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до положень вказаної Інструкції період роботи у зазначених місцевостях зараховувався до загального трудового стажу у наступному порядку: за період з 01.03.1960 року один рік роботи зараховувався за один рік і 6 місяців; за період з 01.08.1945 року до 01.03.1960 року один рік роботи зараховувався за два роки, якщо робітник мав право на пільги у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 року. Пільгове обчислення трудового стажу відповідно до зазначених Указів поширювалось лише на робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях, на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги.
Аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи у таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року, а також постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148.
При цьому, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Водночас, що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991, суд зазначає таке.
Законом України № 1788-ХІІ та Законом України № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991.
До того ж, не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 № 10-3).
За таких обставин, підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №160/20914/21.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести призначення пенсії позивачу із врахуванням доходів позивача, зазначених в довідці №231 від 19.12.2013, виданої Відкритим акціонерним товариством «Богучанська ГЕС», за період його роботи з 01 грудня 1982 року по 31 грудня 1990 року, та в довідці №246 від 19.12.2013, виданої Відкритим акціонерним товариством «Богучанська ГЕС», за період його роботи з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1997 року.
За приписами частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1)
Відповідно до абз.2, 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Згідно з абз.1 п.2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Заробітна плата застосовується при розрахунку пенсії після визначення періодів, які включені до стажу, тому її визначення є похідним від стажу.
Так, рішенням відповідача до стажу позивача не включені спірні періоди, тому заробітна плата за них не визначалася та у розрахунку суми пенсії позивача не застосовувалася.
Це підтверджується також відсутністю у спірному рішенні відповідача обґрунтування не врахування районних коефіцієнтів у зарплаті позивача при розрахунку його пенсії.
За таких умов розмір заробітної плати при розрахунку пенсії наразі не є спірним.
Отже, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача провести призначення пенсії із врахуванням доходів позивача, зазначених в довідці №231 від 19.12.2013, виданої ВАТ «Богучанська ГЕС», та в довідці №246 від 19.12.2013, виданої ВАТ «Богучанська ГЕС», є передчасною, в зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Крім того, суд не може перебирати на себе функції відповідного суб'єкта владних повноважень та перевіряти достовірність і повноту таких документів.
Внаслідок такої оцінки суд фактично втрутиться в дискреційні повноваження УПФУ, що суперечить вимогам законодавства.
Органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення від 17.02.2023 №084750008630.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Таким чином, повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області, проте обов'язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до його загального стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012, то у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З огляду на викладене, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 18.03.2006, з 02.04.2012 по 20.12.2012, а також призначити пенсію за віком, так як позивач має достатньо страхового стажу для її призначення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в адміністративній справі №280/9860/23 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в адміністративній справі №280/9860/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко