"11" листопада 2010 р. м. Київ К-12524/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Конюшка К.В., Гончар Л.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року у справі за позовом Прокурора Красно гвардійського району АР Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, про стягнення недотриманої разової допомоги, -
В травні 2008 року Прокурор Красногвардійського району АРК звернувся до Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення недотриманої разової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 є ветераном війни -учасником бойових дій, тобто відноситься до категорії громадян соціально не захищеної, у зв'язку з чим позовна заява подається прокурором району. Просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_6 4705 грн. недоотриманої разової допомоги за 2005-2007 роки.
Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, позовні вимоги Прокурора Красногвардійського району АРК в інтересах ОСОБА_6 задоволені частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_6 суму недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1750,00 грн. Судові витрати віднесено на рахунок держави. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач ОСОБА_6 є учасником бойових дій.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23 грудня 2004 року та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року, учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ. Зазначені ЗУ про Державний бюджет України на відповідні роки не були визнаними неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне. Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізій норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Відповідно до ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених вище положень, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки.
Статтею 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 зазначеної статті, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 звернувся до прокуратури з заявою про порушення свого права у вигляді обмеження виплати як інваліду війни 10 квітня 2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивач не надав будь-яких доказів про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущений з поважної причини, а судом їх не встановлено, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення щорічної разової допомоги до 5 травня за 2005-2006 р. р.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України»на 2007 рік встановлено виплату допомоги учасникам у розмірі 280 гривень.
Посилання суду апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі, і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.
Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 05 травня), відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з зазначених вище законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у правовідносинах, що виникли.
Як було зазначено вище, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов'язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову.
В задоволенні позову Прокурора Красногвардійського району АРК в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення недотриманої разової допомоги - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.