"11" листопада 2010 р. м. Київ К-16878/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Конюшка К.В., Гончар Л.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року у справі за позовом прокурора Сакської міжрайонної прокуратури Автономної Республіки Крим, в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації, про стягнення грошової допомоги, -
У жовтнs 2008 року прокурор Сакської міжрайонної прокуратури Автономної Республіки Крим звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про стягнення з відповідача недоплаченої разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи в сумі 10600,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1, 06.01.1929 року народження недоплачену щорічну разову грошову допомогу ветерану війни -інваліду війни 2 групи за 2008 рік у сумі 3448,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач -Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року у справі за позовом Сакського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим, в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації, про стягнення грошової допомоги, апеляційна скарга Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, залишена без задоволення. Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 року залишена без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, та з цим погоджуються сторони, що позивач Жижин В.І. є інвалідом війни 2 групи.
Частиною 5 Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч.1 зазначеної статті, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позов подано до адміністративного суду Прокурором 21 жовтня 2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки судом встановлено, що відповідно до ч. 4 ст. 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Початок перебігу строку давності стягнення заборгованості по зазначених виплатах починається з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивач не надав будь-яких доказів про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущений з поважної причини, а судом їх не встановлено, відповідач у запереченні проти позову наполягав на застосуванні до спірних правовідносин статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення щорічної разової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки.
У 2008 році позивач фактично отримав від відповідача 400 грн., що було передбачено положенням постанови КМУ № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»та пунктом 20 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, яким були внесені зміни до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі до ч.5 ст.13 цього Закону, яка передбачала щорічно до 5 травня інвалідам війни виплату разової грошової допомоги у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп, яким визнано положення п.п. «б»п.п 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»неконституційним, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.
Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 05 травня), відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з зазначених вище законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у правовідносинах, що виникли.
Оскільки, згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов'язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову.
В задоволенні позову прокурора Сакської міжрайонної прокуратури Автономної Республіки Крим, в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації, про стягнення грошової допомоги - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.