"11" листопада 2010 р. м. Київ К-14330/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Конюшка К.В., Гончар Л.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми, -
В жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання відмови відповідача щодо виплати разової грошової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманої суми за 2008 рік у розмірі 3448 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що він має статус інваліда війни 2-ої групи внаслідок захворювань, пов'язаних з участю у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Фактично за цей період виплати здійснені у розмірі 400 грн.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені.
Визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_6 разової грошової допомоги за 2008 рік, виходячи з розмірів встановлених ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області за рахунок державних коштів на користь ОСОБА_6 3448 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач ОСОБА_6 є інвалідом війни 2 групи, знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області.
Частиною 5 Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
У 2008 році позивач фактично отримав від відповідача 400 грн., що було передбачено положенням постанови КМУ № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»та пунктом 20 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, яким були внесені зміни до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі до ч. 5 ст. 13 цього Закону, яка передбачала щорічно до 5 травня інвалідам війни виплату разової грошової допомоги у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп, яким визнано положення п.п. «б»п.п 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»неконституційним, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.
Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 05 травня), відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з зазначених вище законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у правовідносинах, що виникли.
Оскільки, згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов'язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.