"13" жовтня 2010 р. м. Київ К-4315/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Бим М.Є.
Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
Секретар судового
засідання Ніколенко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Верховної Ради України на постанову господарського суду АР Крим від 17 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року у справі за позовом Ізобільненської сільської ради АР Крим до Верховної Ради України, третя особа - Алуштинська міська рада, про визнання нечинною постанови ,-
У листопаді 2007 року Ізобільненська сільська рада АР Крим звернулася до суду з позовом до Верховної Ради України, третя особа -Алуштинська міська рада, про визнання нечинною постанови про включення у межі міста Алушта АРК 110,0 га земель, посилаючись на те, що вона порушує права територіальної громади.
Постановою господарського суду АР Крим від 17 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року, позовні вимоги Ізобільненської сільської ради АР Крим задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Верховна Рада України в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2005 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла рішення за № 1348-4/05, яким погодила включення до меж міста Алушти земельних ділянок радгоспу-заводу «Алушта»загальною площею 110 га без їх вилучення у радгоспу-заводу «Алушта». Одночасно Верховна Рада АРК звернулася до Верховної Ради України з просьбою прийняти у встановленому чинним законодавством порядку рішення про включення до меж міста Алушта земельних ділянок радгоспу-заводу «Алушта»загальною площею 110 га;
Пунктом 3 цього рішення було встановлено, що з метою вивчення можливості щодо використання земельних ділянок, які включаються до меж міста Алушта для розміщення жилої та громадської забудови Раді міністрів Автономної Республіки Крим передбачалось організувати роботу щодо інвентаризації цих земельних ділянок на предмет складу земельних угідь і стану виноградників, які вирощуються на них. Контроль за виконанням даного рішення був покладений на Постійну комісію Верховної Ради Автономної Республіки Крим з місцевого самоврядування та адміністративно-територіальним питанням.
На підставі вищезазначеного рішення , 06.07.2005 року Верховна Рада України прийняла Постанову за № 2754-IV «Про зміну меж міста Алушта Автономнох республіки Крим», включивши до меж м. Алушта АРК 110,0 га земель, які знаходяться у віданні Алуштинської міської ради, і затвердила загальну площу міста 698,3 гектара, а також встановила межі міста Алушта згідно з додатком.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час прийняття оскаржуваної постанови Верховної Ради України від 06.07.05 року не був дотриманий порядок зміни меж населених пунктів, чим порушено права територіальної громади Ізобільненської сільської ради.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів поза межами встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України річного строку.
Оскільки представник Верховної Ради України не був присутнім у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій, він був позбавлений права заявити клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку звернення з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Суди не звернули уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та його наслідки.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постановлені рішення підлягають скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Верховної Ради України задовольнити.
Постанову господарського суду АР Крим від 17 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
У позові Ізобільненської сільської ради АР Крим до Верховної Ради України, третя особа -Алуштинська міська рада, про визнання нечинною постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.