Рішення від 26.11.2024 по справі 420/23704/24

Справа № 420/23704/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень від 30.08.2024 року, просить суд:

- визнати такими, що не відповідає Конституції України, Законам України та протиправними дії Головного управління пенсійного фонду в Одеській області в розмірі нарахованої пенсії по інвалідності та призначення її з 12.04.2024 року;

- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеської області:

при нарахуванні пенсії по інвалідності визначити середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців;

здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії по інвалідності з 23.09.2023 року (наступного дня після звільнення з військової служби) відповідно до ст. 50 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

здійснити перерахунок та виплату різниці пенсії по інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум починаючі з 23.09.2023 року;

виплатити моральну шкоду в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області та з 26.02.2019 року йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

24.02.2022 року згідно наказу №30 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року був призваний до лав ЗСУ по загальної мобілізації.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023 року № 265 позивача з 22.09.2023 року звільнено з військової служби, виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.

Після звільнення з лав Збройних Сил України позивач звернувся до Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії щодо зміни причинно-наслідкові зв'язків моїх захворювань. Згідно довідки МСЕК серія 12 ААГ № 947529 позивача було оглянуто 05.10.2023 року, номер акту 472, дата видачі акту 28.02.2024 року. Причина інвалідності пов'язана з проходженням військової служби. Період встановлення інвалідності - довічно.

Позивач в березні 2024 року подав до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) заяву та пакет документів необхідних для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №3-1 для призначення пенсії по інвалідності подавались зокрема такі документи: - витяг з наказу про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії - Витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023 року № 265; - грошовий атестат від 06.12.2023 № 943/4713 та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до Порядку №3-1) від 06.12.2023 № 943/4714 та довідку про розміри щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закон №2262-ХІІ та абзацу восьмому пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (зі змінами) виданих ІНФОРМАЦІЯ_5 06.12.2023 №943/47135. 11.04.2024 року за вих. N943/7701 ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу ГУ ПФУ в Одеської області направленні документи для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ. 12.04.2024 документи надійшли до відповідача.

Позивач вказує, що 30.04.2024 року він був на прийомі в відділі опрацювання документації № 1 Головного управління ПФУ, де обслуговуються військовослужбовці та деякі інші категорії громадян. Отримав відповідь, що документи надійшли 19.04.2024 року та рішення по ним не прийнято в зв'язку з відсутністю оригіналу довідки МСЕК в відділі опрацювання документації № 1 Головного управління ПФУ. Оригінал довідки МСЕК серії 12ААГ № 947529 Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 було надіслано на адресу Головного управління ПФУ в березні 2024 року.

В зв'язку з порушенням терміну розгляду заяви про призначення пенсії, позивач 01.05.2024 року в порядку звернення громадян звернувся до Головне управління ПФУ зі скаргою, рег. номер звернення ВЕБ-15001-Ф-С-24-077927, в якій вказав на порушення діючого законодавства. 16.05.2024 через Урядовий контактний центр позивач звернувся до Пенсійного фонд України з питанням порушенням терміну розгляду заяви про призначення пенсії, бездіяльності Головного управління ПФУ та притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Головного управління ПФУ. Номер звернення ТЕ-17272250. Відповіді на яке досі не отримано.

Згідно відповіді Головного управління ПФУ від 28.05.2024 року № 16463-13811/Т-02/9- 1500/24 до відділу опрацювання документації № 1 управління з питань виплат та відділу обслуговування громадян № 19 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головним управлінням направлена службова записка від 28.05.2024 року № 19523/03-16 щодо витребування атестату про припинення виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058 та оригіналу довідки МСЕК. Після надходження зазначених документів питання щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262 Головним управлінням буде розглянуте.

06.06.2024 року позивач звернувся зі зверненням № ВЕБ-15001-Ф-C-24-097347 до відповідача з питанням надання йому копії протоколу про призначення пенсії по інвалідності.

Позивач зазначає, що 21.06.2024 року звернувся особисто до відділу опрацювання документації № 1 управління з питань виплат, де написав заяву та отримав Розрахунок пенсії по інвалідності по пенсійної справі 1501033358 з підсумком пенсії в розмірі 12293,64 грн.

05.07.2024 року за вихідним № 19842-16998/Т-02/8-1500/24 відповідачем надіслало копії протоколу про призначення пенсії по інвалідності від 12.04.2024 та перерахунку пенсії, який сформовано на час його виконання, з 01.07.2024 року.

Позивач вважає, що датою призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинна були 23.09.2023 року (наступний день після звільнення), а не 12.04.2024 року, як вказано в розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійної справі 1501033358, оскільки інвалідність встановлено до закінчення трьох місяців з дня звільнення зі служби.

Також позивач вважає, що відповідачем при нарахуванні пенсії по інвалідності невірно визначено середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що 24.02.2022 року від був призваний до лав ЗСУ по загальної мобілізації, згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року та звільнений в запас 22.09.2024 року. Тобто строк військової служби перед встановленням інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби становив 18 повних місяців. Щомісячні види та розмір до 22.09.2023 року вказані в грошовому атестаті від 06.12.2023 року № 943/4713 виданому ІНФОРМАЦІЯ_5 та складають: надбавка за особливості проходження служби 65% - 3 625,05 грн., премія 395 % - 30 063,97 грн. ІНФОРМАЦІЯ_5 видана довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до Порядку №3-1) від 06.12.2023 № 943/4714 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії за період з березня 2022 року по серпень 2024 року (за 18 місяців) на загальну суму 284015,82 грн. Тобто розмір середньомісячної додаткових видів грошового забезпечення та премії складає 28 4015,82 грн./18 місяців=15 778, 66 грн., а не з розрахунку пенсійного фонду 28 4015,82 грн. /24 місяця=11 833,99 грн., як вказано в протоколі Головного управління ПФУ за пенсійною справою 150103358 (Міноборони) від 12.04.2024, як середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяця.

24.06.2024 року через вебпортал Пенсійного фонду України позивач направив звернення № ВЕБ-15001-Ф-C-24-106303, в якому просив переглянути рішення про призначення пенсії в частині дати призначення пенсії та розрахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення.

22.07.2024 року відповідачем надано позивачу відповідь №21009-18454/Т-02/8-1500/24 про те, що пенсія призначена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими що порушують права на належне пенсійне забезпечення.

Крім того, позивач вказує, що бездіяльність органу (підрозділів) Головного управління ПФУ щодо прийняття рішення про призначення пенсії (порушення вимог терміну розгляду заяв про призначення пенсії); бездіяльність щодо самостійного встановлення місця знаходження оригіналу довідки МСЕК, яка була направлена до відділу обслуговування громадян № 19 (сервісний центр) Головне управління ПФУ, а не до відділу опрацювання документації № 1 Головне управління ПФУ; надання відповідей на скаргу з порушенням терміну розгляду скарг; не надання відповіді взагалі на звернення №ТЕ-17272250 через Урядовий концентр; тривала невизначеність у вирішенні питання, розгляд питання призначення пенсії відбувся не через 10 днів після отримання заяви про призначення пенсії, а через 1 місяць 15 днів; неодноразові звернення до Головного управління ПФУ; відмова Головного управління ПФУ у вирішення питання розміру призначення пенсії та встановлення нової дати призначення пенсії в досудовому порядку, що спричинила моральні, душевні страждання та фізичні страждання (погіршення фізичного стану та приведення до тривалої непрацездатності 21 день, що потребувало відновленої медицини та рухової реабілітації, лікарняний лист від 14.06.2024 року №12656177-2023667690-1). Зазначене привело до порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, оскільки позивач відчував моральні страждання, негативні переживання, стан постійної емоційної напруги, приниження честі та гідності, знижений і нестійкий настрій, погіршення стану здоров'я на цьому фоні, переживання стосовно реалізації права, яке встановлено на рівні Конституції України. З огляду на викладене, позивач визначив розмір моральної шкоди 100 000,00 (сто тисяч) грн.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви з урахуванням висновків викладених в ухвалі суду, з копією позовної заяви для відповідача.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви з урахуванням висновків викладених в ухвалі суду, з копією позовної заяви для відповідача.

29.08.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла зава про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 30.08.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/23704/24, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

30.08.2024 року позивач через систему «Електронний суд» подав до Одеського окружного адміністративного суду заяву про уточнення позовних вимог (зареєстрована судом 02.09.2024 року).

Ухвалою від 05.09.2024 року суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі № 420/23704/24 та ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

23.09.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_6 та заяви позивача з доданими до неї документами, які надійшли до Головного управління 12.04.2024 року, позивачу було призначено пенсію по інвалідністю відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.04.2024 року. Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. Тому на думку відповідача безпідставна є вимога щодо виплати різниці пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 23.09.2023 року.

Також відповідач вказує, що ст. 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року N 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення га ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до частини другої статті 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 нього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку проте, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року N 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення). Згідно з частиною другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження"рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року N 845. Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Зважаючи на наведене, у разі завдання шкоди державним органом, яким у цьому випадку є орган Пенсійного фонду, вимога про відшкодування шкоди має бути заявлена також до держави Україна в особі відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи те, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, відсутні підстави для задоволення таких вимог.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на ст. 22 ЦК України. Так, стаття 22 ЦК України передбачає можливість відшкодування збитків особі в результаті порушення її цивільного права.

Крім того, відповідач вказує, що необґрунтованою є позовна вимога щодо стягнення з Головного управління самостійно розрахованої суми моральної школи в сумі 100 000,00 грн., оскільки судом не може встановлюватись конкретна сума, оскільки втручання в дискреційні повноваження суб'єкт влади буде виходити за межі завдань цивільного судочинства.

Також відповідачем зазначено, що з позовом позивач звернувся в 2024 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 23.09.2023 року, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав.

23.09.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що твердження відповідача про пропуск строків встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковими, оскільки саме з дня отримання відповіді відповідача від 05.07.2024 № 19842-16998/Т-02/8-1500/24 я дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки в інший спосіб отримати інформацію про дату призначення пенсії та розрахунок з чого вона складається не має можливості.

Також позивач вказує, що відповідач підміняє поняття «день звернення за призначенням пенсії» та безпосередньо «дату призначення пенсії». Ці поняття не є тотожними, помилковими та не можуть бути враховані судом. Так дійсно, згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. Але це визначає лише день подачі документів (звернення). Одночасно статтею 50 Закону №2262-ХІІ однозначно визначена дата призначення пенсії - пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання яке виникло в період проходження військової служби пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Враховуючі вищевикладене, датою призначення пенсії є 23.09.2023 року (наступний день після звільнення), а не 12.04.2024, як день (дата) звернення за призначенням пенсії.

Крім того, позивач посилаючись на правову позицію викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц зазначає, що держава в особі відповідача є належним відповідачем по справі. Стосовно посилання на ст. 22 ЦК України, позивач вказує, що це технічна помилка, слід рахувати вимоги ст. 23 ЦК України.

Окрім цього позивач зазначає, що відповідно до частини першої, третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається саме судом. Тому прийняття судом рішення про грошовий розмір моральної шкоди не є втручанням в діяльність відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області та з 26.02.2019 року йому було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023 року № 265 позивача звільненого з військової служби наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (по особовому складу) від 08.09.2023 року № 383, з 22.09.2023 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.

З довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 947529 від 28.02.2024 року вбачається, що позивача було оглянуто 05.10.2023 року; група інвалідності: друга; причина інвалідності: захворювання пов'язане з проходженням військової служби; інвалідність встановлена: безстроково; підстава: акт огляду МСЕК № 472.

Позивач звернувся до уповноваженого органу (структурного підрозділу), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з заявою та пакетом документів необхідних для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ІНФОРМАЦІЯ_5 було підготовлено на направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області подання про призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Разом з подання, зокрема, було надано відповідачу витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023 року № 265; грошовий атестат від 06.12.2023 року № 943/4713, довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до Порядку №3-1) від 06.12.2023 № 943/4714 та довідку про розміри щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закон №2262-ХІІ та абзацу восьмому пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (зі змінами) 06.12.2023 року №943/47135, видані ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно вказаних довідок щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія позивача для призначення пенсії за період з березня 2022 року по серпень 2023 року (за 18 місяців) становить 284015,82 грн.

На підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_6 та заяви позивача з доданими до неї документами, які надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області 12.04.2024 року, ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.04.2024 року, що підтверджується протоколом призначення пенсії за пенсійною справою - 1501033358 (Міноборони) від 12.04.2024 року, сформованим 03.06.2024 року.

З протоколу призначення пенсії вбачається, що середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення розрахована за 24 місяці.

24.06.2024 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України направив звернення № ВЕБ-15001-Ф-C-24-106303, в якому просив переглянути рішення про призначення пенсії в частині дати призначення пенсії, а саме призначити пенсію з 23.09.2023 року (наступного дня після звільнення), та визнати чи середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців (284015,82/18 - 15778,66 грн., а не з 284015,82/24 - 11833,99 грн.).

22.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області листом за вих. №21009-18454/Т-02/8-1500/24 повідомило, що відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу була призначена пенсія по інвалідності. Згідно з п. 3 статті 45 зазначеного Закону переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Також, згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. На підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_6 та заяви позивача з доданими до неї документами, які надійшли до Головного управління 12.04.2024, позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.04.2024. Пенсія призначена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства.

Позивач не погоджуючись з датою призначення пенсії та розрахунком середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення, який застосований при обрахунку пенсії, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закон № 2262-ХІІ військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно з пунктом «а» абзацу першого статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.

Умови пенсійного забезпечення визначені статтею 2 Закону № 2262-ХІІ.

Так, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Умови призначення пенсій по інвалідності визначені статею 18 Закону № 2262-ХІІ.

Так, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно з статтею 19 Закону № 2262-ХІІ групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Відповідно до статті 20 Закону № 2262-ХІІ залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Статтею 21 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до статті 26 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.

В разі визнання пенсіонера, який не досяг пенсійного віку, працездатним пенсія виплачується йому до кінця місяця, в якому його визнано працездатним, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність.

Статтею 48 Закону № 2262-ХІІ визначено порядок звернення за призначенням пенсій.

Так, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

Відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Строки призначення пенсій встановлені статтею 50 Закону № 2262-ХІІ.

Так, пенсії відповідно до цього Закону призначаються:

а) військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім'ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією;

б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення;

в) особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби;

г) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, поновленим у військовому (спеціальному) званні, - з дня поновлення;

д) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільнені зі служби у зв'язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення без позбавлення військового (спеціального) звання з правом на пенсію за вислугу років, - з дня звернення за пенсією;

е) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю після закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення їх зі служби, - з дня встановлення їм інвалідності;

є) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за цим Законом у зв'язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.

Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

З огляду на вищевказані положення Закону № 2262-ХІІ, обов'язковою умовою призначення пенсії відповідно до цього Закону № 2262-ХІІ є звільнення особи з військової служби, про що чітко зазначено в частині першій статті 2 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому на необхідність звільнення особи з військової служби для отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ вказує також частина друга статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно якої у разі повторного прийняття пенсіонерів з числа військовослужбовців на військову службу, виплата пенсій на час їх служби припиняється.

Закон № 2262-ХІІ виключає можливість одночасного отримання особою грошового забезпечення та пенсії відповідно до цього Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується статтею 50 Закону № 2262-ХІІ про строки призначення пенсій.

Так, згідно пункту «б» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023 року № 265 позивача, звільненого з військової служби наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (по особовому складу) від 08.09.2023 року № 383, з 22.09.2023 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 947529 від 28.02.2024 року, позивачу з 05.10.2023 року встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності: захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

Листом від 22.07.2024 року за вих. №21009-18454/Т-02/8-1500/24 відповідач повідомив позивача, що відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу була призначена пенсія по інвалідності. Згідно з п. 3 статті 45 зазначеного Закону переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Також, згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. На підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_6 та заяви позивача з доданими до неї документами, які надійшли до Головного управління 12.04.2024, позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.04.2024 року.

Таким чином, позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ з дати звернення за призначенням пенсії - 12.04.2024 року.

Суд відмічає, що відповідачем не заперечується право позивача на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ, однак спір виник у зв'язку із відмовою у призначені та виплаті пенсії по інвалідності з 23.09.2023 року (наступного дня після звільнення з військової служби) відповідно до ст. 50 Закону №2262-ХІІ.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.04.2023 за № 572/39628 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз'яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Днем звернення за перерахунком, поновленням пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням) (початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняттям (звільненням) на (зі) службу (служби), за виплатою недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, виплатою одноразової грошової допомоги, виплатою допомоги на поховання вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів)).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку);

2) витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії;

3) розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню);

4) грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку);

5) військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);

6) документи про страховий стаж особи, які передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») (для призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону);

7) документи, що підтверджують право на встановлення особі надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу;

8) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.

Для призначення пенсії по інвалідності орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) виписку з акта огляду МСЕК про визнання заявника особою з інвалідністю.

Для виплати пенсії пенсіонерам з урахуванням загальної (додаткової) вислуги відповідно до частин другої-четвертої статті 2 Закону подаються документи, передбачені підпунктами 1-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 11 розділу ІV Порядку № 3-1 створення та обробка документів здійснюються із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший приймається з урахуванням:

1) пенсія відповідно до Закону призначається після звільнення зі служби особи, яка має право на пенсію відповідно до Закону (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби). У разі прийняття на службу після призначення пенсії (крім випадків, передбачених частиною третьою, четвертою статті 2 Закону) виплата пенсії припиняється;

2) якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі цих документів. При надходженні документів, про необхідність надання яких у визначений строк було письмово повідомлено заявника, розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження таких документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується за заявою особи з урахуванням строків, передбачених частиною другою статті 51 Закону;

3) поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами (переведення вперше на пенсію по інвалідності - у строк, передбачений пунктом «e» статті 50 Закону);

4) особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, допомогу на дітей одиноким матерям, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку.

Суд звертає увагу на те, що законодавством визначено право особи на призначення пенсії, перерахунок пенсії і переведення на інший вид пенсії. Підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому пенсійному органу в установленому порядку. Переведення з одного виду пенсії на інший відбувається тільки у разі, якщо такі пенсії призначені на підставі одного закону. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Якщо особа має право на отримання декількох видів пенсії, які визначені різними законами, і отримувала пенсію на підставі одного закону та згодом виявила бажання отримувати пенсію, яка передбачена іншим законом, то у такому випадку відбувається призначення пенсії в порядку, визначеному іншим законом для звернення особи до пенсійного органу за призначенням такого виду пенсії.

В спірному випадку позивач з 26.02.2019 року отримував пенсію по інвалідності на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а за призначенням пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ ОСОБА_1 звернувся вперше, а тому має місце призначення пенсії по інвалідності за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 17.07.2024 за результатом розгляду справи № 727/1988/13.

З огляду на зміст вищевказаних положень, Порядок № 3-1 передбачає лише один варіант, коли пенсія виплачується з дня подання заяви: у випадку поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (підпункт 3 пункту 11 розділу ІV Порядку № 3-1).

В усіх інших випадках (зокрема, у випадку призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами), пенсія призначається з дати виникнення права на неї, з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку.

Водночас пункт 11 розділу І Порядку № 3-1 стосується визначення дня звернення за призначенням пенсії, однак не встановлює дати виникнення права на таку пенсію. Так, «день звернення за призначенням пенсії» та «день виникнення права на пенсію» є різними поняттями.

Вищевказане підтверджується пунктом 3.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2024 № 530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, згідно якого днем звернення за призначенням пенсії є день надходження до відповідного органу Пенсійного фонду України, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, обласний ТЦКСП роз'яснює заявнику, які документи він повинен надати додатково.

Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, дата виникнення права на пенсію визначена лише Законом № 2262-ХІІ, а не Порядком № 3-1.

В спірному випадку позивач відноситься до осіб, визначених пунктом «б» статті 50 Закону № 2262-ХІІ, оскільки визнаний особою з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби, а тому пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ мала бути призначена з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 зі служби з 23.09.2023 року, а не з 12.04.2024 року.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 12.04.2024 року, та наявність підстав для зобовязання відповідача призначити та виплатити позивача пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з 23.09.2023 року.

Стосовно вимог позивача в частині нарахуванні пенсії по інвалідності визначити середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі Постанова №393).

Абзацами 1-3 пункту 7 Постанови № 393 встановлено загальний порядок обчислення розміру пенсії, у тому числі порядок обчислення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 7 Постанови № 393 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

- відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. № 748, від 3 вересня 2005 р. № 865, від 9 березня 2006 р. № 268 і від 15 листопада 2006 р. № 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців.

Тобто, пенсія, призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, обчислюється, у тому числі з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. При цьому, необхідною умовою для такого обчислення пенсії є безперервність проходження служби протягом 24 місяців. В іншому випадку, пенсія обчислюється з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням.

Матеріали справи свідчать, що позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_8 з з березня 2022 року по серпень 2023 року (18 місяців).

Отже, період фактичної служби позивача, що передував виходу на пенсію, є меншим, ніж 24 календарні місяці.

Як встановлено судом, розмір пенсії по інвалідності позивача обчислено з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з березня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 284015,82 грн., що зазначена у довідці ІНФОРМАЦІЯ_6 про розміри щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закон №2262-ХІІ та абзацу восьмому пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (зі змінами) 06.12.2023 року №943/47135.

При цьому, взяті для обрахунку розміру пенсії позивача суми грошового забезпечення за 18 календарних місяців, які передували його звільненню зі служби на пенсію, поділені відповідачем на 24 місяці: 284015,82 грн./24=11833,99 грн.

Суд зазначає, що редакція пункту 7 Постанови № 393 підлягає застосуванню, виходячи із сукупного аналізу норми вказаного пункту, а не його часткового тлумачення.

Так, на реалізацію положень Закону від 09 квітня 1992 року № 2262-XII Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову №393, пункт 7 якої передбачав загальне правило визначення розміру суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 пункт 7 доповнено новим правилом (на сьогоднішній день 4 абзац), залишивши загальне правило визначення розміру суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.

У подальшому законодавець для узгодженості одночасно вносить зміни і до абзацу 3, і до абзацу 4 пункту 7 Постанови №393.

На сьогоднішній день абзац 4 пункту 7 Постанови №393 передбачає, що для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби ([…]), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 року на кількість таких місяців.

Отже, дії відповідача щодо ділення загальної суми додаткових видів грошового забезпечення за 13 місяців на 24 місяці є протиправними та суперечать приписам чинного законодавства.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що пенсія позивача має бути розрахована з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розрахованої шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців.

Щодо позовних вимог позивача про зобовязання відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн., суд зазначає наступне.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, зокрема, тим, що через тривалу невизначеність у вирішенні питання призначення пенсії, а саме розгляд питання призначення пенсії не через 10 днів після отримання заяви про призначення пенсії, а через 1 місяць 15 днів; неодноразові звернення до Головного управління ПФУ; відмову Головного управління ПФУ у вирішення питання розміру призначення пенсії та встановлення нової дати призначення пенсії в досудовому порядку, позивачу спричинено моральні, душевні страждання та фізичні страждання (погіршення фізичного стану та приведення до тривалої непрацездатності 21 день, що потребувало відновленої медицини та рухової реабілітації, лікарняний лист від 14.06.2024 року №12656177-2023667690-1). Зазначене привело до порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, оскільки позивач відчував моральні страждання, негативні переживання, стан постійної емоційної напруги, приниження честі та гідності, знижений і нестійкий настрій, погіршення стану здоров'я на цьому фоні, переживання стосовно реалізації права, яке встановлено на рівні Конституції України. З огляду на викладене, позивач визначив розмір моральної шкоди 100 000,00 (сто тисяч) грн.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

До того ж, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.

Разом з тим, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі №1.380.2019.005731, від 22.01.2020 року у справі №560/798/16-а.

Водночас, зважаючи на те, що в межах розгляду цієї справи встановлено протиправні дії відповідача, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок таких дій перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із такими діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Що стосується її розміру, то відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №823/868/18.

Таким чином, суд з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, дійшов висновку щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та задоволення позовних вимог у цій частині, так як факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача є підтвердженим, однак з урахуванням критерію розумності та справедливості, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн. підлягає зменшенню до 2000,00 грн.

Стосовно доводів відповідача щодо неналежного відповідача в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вважає, що у разі завдання шкоди державним органом, яким у цьому випадку є орган Пенсійного фонду, вимога про відшкодування шкоди має бути заявлена також до держави Україна в особі відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № № 242/4741/16-ц виснувала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Суд відхиляє наведені у відзиві аргументи про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки, на підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_6 та заяви позивача з доданими до неї документами, ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.04.2024 року, що підтверджується протоколом призначення пенсії за пенсійною справою - 1501033358 (Міноборони) від 12.04.2024 року, сформованим 03.06.2024 року. Таким чином, призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.04.2024 року, відбулося 03.06.2024 року.

З позовом до суду позивач звернувся 29.07.2024 року, отже строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з 12.04.2024 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 18 фактичних місяців служби підряд перед звільненням шляхом їх ділення на 24 місяці.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 23.09.2023 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначеної шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні 18 фактичних місяців служби підряд перед звільненням за період з березня 2022 року по серпень 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 про розміри щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закон №2262-ХІІ та абзацу восьмому пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (зі змінами) від 06.12.2023 року №943/47135, на 18 (кількість таких місяців) відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" та з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.11.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва

Попередній документ

123310013

Наступний документ

123310015

Інформація про рішення:

№ рішення:	123310014
№ справи:	420/23704/24
Дата рішення:	26.11.2024
Дата публікації:	28.11.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (05.03.2025)
Дата надходження:	29.07.2024
Предмет позову:	про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії