Справа № 420/30146/24
26 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.04.2024 № UA500500/2024/000223/2 та картку відмови № UA500500/2024/000420.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Львівської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2024 № UA500500/2024/000223/2. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача
Ухвалою судді від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.10.2024 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД), було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з МД містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою суду від 23.10.2024 в задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01.04.2019 року між ТОВ «Таврія-В» та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323.
Відповідно до п.2.1. договору №323 від 01.04.2019 року, укладеного між Позивачем (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець), Продавець зобов'язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві.
04.04.2024 року уповноваженою особою Позивача ОСОБА_1 для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію №24UA50050001171204, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було подано такі документи: пакувальний лист б/н від 18.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №FFAU2366115 від 18.01.2024, сертифікат про походження товару №24C620000196/02827 від 30.01.2024, страховий поліс № ТYIE202421021174503933 від 01.02.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода) №1 від 01.04.2021 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікацію №80 від 18.01.2024, копію митної декларації країни відправлення №292120240000124289 від 29.01.2024, автотранспортну накладну № CR050376 від 29.03.2024, довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 010424/4 від 01.04.2024, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 22.03.2024 року.
Враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту митним органом поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
04.04.2024 декларантом ТОВ "Таврія-В" листом №04/04 від 04.04.2024 повідомлено, що інші додаткові документи надати можливості немає.
За результатами опрацювання наданих документів Декларантом було отримано від митниці рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2024 № UA500500/2024/000223/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000420.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2024 № UA500500/2024/000223/2 зазначено обставини прийняття спірного рішення:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) swift - копії платіжного документу (SWIFT) № б/н від 22.03.2024 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів ,що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операції із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбаченні Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216;
3) в СМR від 29.03.2024 № CR050376 наявна печатка перевізника «PE ROMANIUK IHOR», а в рахунку-фактурі на оплату транспортно-експедиційних послуг № 922 від 01.04.2024 та довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 010424/4 від 01.04.2024 наявна печатка ТОВ «ФТП»,також в рахунку-фактурі на оплату транспортно-експедиційних послуг № 922 від 01.04.2024 та довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 010424/4 від 01.04.2024 вказано договір на транспортно-експедиційні послуги № ФТП/951К від 30.03.2023 та коносамент № 6375095240, які відсутні в графі 44 поданої до митного оформлення ВМД.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару, з урахуванням опису товару, країни походження, вагових характеристик, є більшим: товар № 7-12,6848 дол. США/кг (МД від 06.08.2020 № UA209140/2020/070437), ніж заявлено декларантом -5,7611 дол. США/кг; товар № 8-12,5241 дол. США/кг (МД від 01.11.2020 № UA100060/2020/341336), ніж заявлено декларантом -8,0178 дол. США/кг; товар № 18-12,4236 дол. США/кг (МД від 26.11.2021 № UA500020/2021/221420), ніж заявлено декларантом 6,0777 дол. США/кг; товар № 9 - 4,08 дол. США/кг (МД від 13.02.2024 № UA205050/2024/8913), ніж заявлено декларантом -3,6176 дол. США/кг; товар № 303,15 дол. США/кг (МД від 01.02.2024 № UA110050/2024/517), ніж заявлено декларантом -2,0805 дол. США/кг.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 24UA500500011819U5 від 04.04.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 207291.35 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Щодо зауважень митного органу, про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення до ціни вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2.1 Договору №323 від 01.04.2019, Продавець зобов'язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його продавцеві.
Згідно з п.2.2 Договору, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються даним Договором та Специфікаціями. Специфікації підписуються Сторонами відносно однієї чи декількох поставок конкретної партії (партій) Товару та є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до п.2.3 Договору, при визначенні умов поставки Сторони керуються міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2010» (далі-Інкотермс-2010). За умов розходження положень Договору (Специфікацій) та Інкотермс-2010, перевагу мають положення Договору (Специфікацій).
Згідно з п.2.4 Договору, за умов розходження положень Договору та Специфікації, перевагу мають положення Специфікації.
Відповідно до п.4.2 Договору, загальна вартість партії Товару визначається відповідно до умов постачання згідно з Інкотермс 2010 та включає, у тому числі вартість Товару, упаковки, маркування та транспортування до місця призначення, погодженого Сторонами, та інші необхідні витрати Продавця.
Згідно з п.6.2 Договору тара та упакування для товару, що поставляється є стандартною для такого виду товару та забезпечує його зберігання під час транспортування.
Відповідно до Специфікації №80 від 18.01.2024, яка невід'ємною частиною зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 № 323, ціна на товар розуміється згідно умов CIF-GDANSK, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення до порту GDANSK, вартість страхування. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.
Таким чином, відповідно до умов зазначеного Договору, ціна товару вже включає в себе вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ця складова не підлягає додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вона не може вплинути на правильність визначення митної вартості.
Умови поставки CIF GDANSK також містяться у рахунку-фактурі (інвойсі) № FFAU2366115 від 18.01.2024. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37 МД має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZ00» (тара незворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Таким чином, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС/ВС від 28.02.2024 у справі № 815/5781/17.
Щодо зауважень митного органу про те, що swift - копії платіжного документу (SWIFT) № б/н від 22.03.2024 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операції із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбаченні Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, уповноваженою особою декларанта до митного органу було подано, зокрема, банківський платіжний документ що стосується товару б/н від 22.03.2024.
Відповідно до положень п. 5 ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
SWIFT представляє собою міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів та у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є міжнародною платіжною системою, яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.
Разом з тим, у відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
SWIFT документи, зокрема, застосовуються для визначення вартості товару, при наявності у такому документі реквізитів, які дозволяють ідентифікувати такий платіж.
Так, у графі 70 "Details of payment" банківського платіжного документу, що стосується товару б/н від 22.03.2024 року, вказано: "Prepmnt for household goods Contr.323 DD 01/04/2019, Spec80 DD 18/01/24, Inv. FFAU2366115 DD 18/01/24".
SWIFT документ має посилання на номер та дату укладання Договору купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, номер та дату специфікації №80 від 18.01.2024, інвойс № FFAU2366115 від 18.01.2024, найменування товару (вказано «Prepayment for household»), містить печатки банківської установи, та інші спеціальні відмітки банку, необхідні для ідентифікації імпортованого Товару.
Таким чином, банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 22.03.2024 року, є належним документом для підтвердження факту передоплати за Товар, оскільки містить реквізити, необхідні для ідентифікації платежу з даною поставкою.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Наявність та вичерпність перелічених відомостей посилання у розділі «Details of payment» («Деталі платежу») на зовнішньоекономічний договір (контракт) №323 від 01.04.2019 року, специфікацію №80 від 18.01.2024, інвойс № FFAU2366115 від 18.01.2024, зазначення найменування товару («Household») давало митному органу повну можливість ідентифікувати вказане платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару.
Заповнення необхідних відомостей у банківських платіжних документах контролюється банківськими працівниками. Під час заповнення SWIFT за даними ЗЕД-договору інформація в полі 70 «Призначення платежу» формується автоматично валютним відділом банку. У полі зазначається: форма оплати, опис товару, номер та дата договору, країна відвантаження й постачання товару або країна надання послуг. Правильність заповнення платіжного доручення регулюється виключно працівниками банку і валютним відділом ПАТ «МТБ БАНК» відповідно до міжнародних норм заповнення валютних доручень і має типову форму, яку імпортер не заповнює самостійно.
Відповідно до банківського платіжного документу, що стосується товару б/н від 22.03.2024 року (SWIFT документу), наданого Позивачем до митного оформлення, за партію товару було сплачено 89 093,24 доларів США (вісімдесят дев'ять тисяч дев'яносто три долара США та двадцять чотири цента), що повністю збігається із сумою специфікації №80 від 18.01.2024 та інвойсу № FFAU2366115 від 18.01.2024.
Умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались Позивачем до митного контролю, не давали митному органу обґрунтованих підстав вважати, що Позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.
Також порядок здійснення платежу повністю співпадає з порядком його сплати, визначеним в доповненні до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода) №1 від 01.04.2021 року (100% передплата).
Виходячи з наведеного, банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 22.03.2024 року повністю корелює з іншими документами, наданими до митного оформлення, та надає змогу в повній мірі його ідентифікувати як підтвердження розміру коштів, які буди сплачені Позивачем за отримані ним товари. З урахуванням зазначеного, вказані доводи митного органу є недоречними та необґрунтованими, і не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо зауважень митного органу про те, що в СМR від 29.03.2024 № CR050376 наявна печатка перевізника «PE ROMANIUK IHOR», а в рахунку-фактурі на оплату транспортно-експедиційних послуг № 922 від 01.04.2024 та довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 010424/4 від 01.04.2024 наявна печатка ТОВ «ФТП»,також в рахункуфактурі на оплату транспортно-експедиційних послуг № 922 від 01.04.2024 та довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 010424/4 від 01.04.2024 вказано договір на транспортно-експедиційні послуги № ФТП/951К від 30.03.2023 та коносамент № 6375095240, які відсутні в графі 44 поданої до митного оформлення ВМД.
Декларантом Позивача до митного оформлення на підтвердження витрат на транспортування було надано: - автотранспортну накладну № CR050376 від 29.03.2024; - довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 010424/4 від 01.04.2024 від компанії ТОВ «ФТП»; - рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024 від компанії ТОВ «ФТП».
Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024, що подавався Позивачем до митного контролю на підтвердження вартості транспортно-експедиційних витрат на оцінюваний товар, містить посилання на Договір надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/951К від 30.03.2023 р.
Як видно з вказаного рахунку, між ТОВ «Таврія-В» та експедиторською компанією ТОВ «ФТП» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/951К від 30.03.2023 р.
Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності експедиторами (юридичними та фізичними особами), які діють за дорученням вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного, регулюються відповідним законодавством.
Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «транспортно-експедиційна діяльність є підприємницькою діяльністю з надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів».
Своєю чергою, визначення експедитора дано у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363: «Експедитор з перевезення вантажів - це працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування».
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Отже, сфера діяльності транспортних агентів включає такі види перевезень, як експорт з України, імпорт в Україну, транзит територією України та територією інших держав, внутрішні перевезення територією України (ст. 8 Закону).
Експедитори надають клієнтам різнопланові послуги, зміст яких зазначено у ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Експедитори виконують свої функції без будь-якого втручання у господарську діяльність транспортних організацій. За своєю економічною суттю ця діяльність є посередницькою, бо експедитор діє за дорученням замовника (вантажовідправника або вантажоодержувача). Тож доходом експедитора є винагорода за надані послуги.
Експедитор залучає до виконання комплексу робіт підрядників вантажників, пакувальників, перевізників, зберігачів тощо. Тобто, чинне законодавство України під автомобільним перевезенням вантажу розуміє послуги з перевезення, тоді як під послугами з транспортного експедирування слід розуміти цілий комплекс організаційно-розпорядчих заходів, спрямований на супроводження вантажу.
Документами, що були надані Позивачем до митного оформлення, підтверджується той факт, що Позивач отримав від свого контрагента компанії ТОВ «ФТП» комплексні транспортно-експедиторські послуги з організації автомобільного перевезення вантажів, зокрема, послуги з організації перевезення поза митною територією України та послуги з організації перевезення по митній території України.
Згідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., вантажна накладна (CMR) містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; с) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім'я та адреса одержувача; 1) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Експедиторська компанія ТОВ «ФТП» надала своєму Клієнту компанії ТОВ «Таврія-В» послуги з організації перевезення вантажу, залучивши для цього перевізника «PE ROMANIUK IHOR».
Відповідно, в автотранспортній накладній (ЦМР) № CR050376 від 29.03.2024 наявна печатка перевізника «PE ROMANIUK IHOR» з назвою перевізника, його реквізитами та адресою, згідно вимог законодавства.
У той час як рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024 виставлений Позивачеві його контрагентом експедиторською компанією ТОВ «ФТП», та, відповідно, у ньому наявна печатка ТОВ «ФТП». Отже ніяких розбіжностей і протиріч у цьому не вбачається.
Таким чином, усі відомості вказані вірно, відтак, зауваження митного органу щодо наявності розбіжностей між печатками в ЦМР та в рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг є необґрунтованими та безпідставними, та не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, що стосуються перевезення товару, декларантом Позивача до митного органу було подано такі документи: - автотранспортну накладну № CR050376 від 29.03.2024; - довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 010424/4 від 01.04.2024; - рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024.
Оскільки під час воєнного стану доставка Товару морем напряму до порту Одеса є неможливою, Товар доставлявся морем з порту NINGBO (Китай) до порту GDANSK (Польща), де перевантажувався з морського контейнера на вантажівку, яка доставляла його до м. Одеса на склад Позивача.
Згідно Специфікації № 80 від 18.01.2024, яка є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 № 323, ціна на Товар розуміється згідно умов CIF-GDANSK, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення до порту GDANSK, вартість страхування. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.
Тобто, вартість перевезення Товару до порту GDANSK (Польща) вже є включеною в ціну Товару. Те, що Позивач не ніс витрат на транспортування товару до порту GDANSK (Польща), вже визначено базисом поставки CIF за замовчуванням.
Що стосується подальшого транспортування Товару з порту GDANSK (Польща) до м. Одеса на склад Позивача, декларантом були подані документи, які надавали повні відомості про транспортні витрати, а саме: - Рахунок від компанії ТОВ «ФТП» на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024 за маршрутом GDANSK (Польща)- ZALEZE (Польща) ODESSA (Україна), на загальну суму 322 612,70 грн. (з ПДВ), де детально розписані транспортні витрати на кожному етапі прямування вантажу: вартість навантажувально-розвантажувальних робіт за межами митної території України (17158,86 грн.), локальні витрати в порту, оформлення документів за межами митної території України (48 746,75 грн.), вартість міжнародних автоперевезень за межами митної території України (126 351,58 грн.), вартість міжнародних автоперевезень по митній території України (126 351,58 грн.), винагорода експедитора на митній території України (4003,93 грн.); - Довідка щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 010424/4 від 01.04.2024 про вартість перевезення до митного кордону України (192 257,19 грн.).
Вартість локальних витрат в порту, оформлення документів за межами митної території України 48 746,75 грн. + навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України 17 158,86 грн. + вартість міжнародних автоперевезень за межами митної території України 126 351,58 грн. = 192 257,19 грн. - сума, що відображена у «Довідці щодо транспортних витрат та страхування вантажу» № 010424/4 від 01.04.2024 від компанії ТОВ «ФТП».
Суд зазначає, що надані позивачем докази щодо транспортування товару свідчать про відсутність у них суперечностей, що стосуються транспортування товару. При цьому, надані докази розкривають вартісний показник отриманих позивачем послуг, тоді як наведені відповідачем доводи не спростовують вартості наданих послуг. До того ж, Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відтак, рахунок від компанії ТОВ «ФТП» на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024, та довідка щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 010424/4 від 01.04.2024, є належними та допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказані документи містили повні відомості про транспортні витрати, які були понесені позивачем.
Неподання до митного оформлення договору №ФТП/951К від 30.03.2023, укладеного між Позивачем та компанією ТОВ «ФТП», який вказаний у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №922 від 01.04.2024, ніяким чином не впливало на можливість визначення органом доходів і зборів митної вартості оцінюваного товару, та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості.
Згідно до специфікації №80 від 18.01.2024, яка є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 №323, ціна на Товар розуміється згідно умов CIF- GDANSK, (відповідно до «Інкотермс-2010») і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення до порту GDANSK, вартість страхування. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.
Крім того, умови поставки CIF GDANSK також містяться у рахунку-фактурі (інвойсі) № № FFAU2366115 від 18.01.2024. Тому декларант не повинен був подавати до митного оформлення коносамент, оскільки витрати на транспортування морем до порту GDANSK (Польща) ніс Продавець, вони включені до ціни на товар та не є складовими митної вартості.
Відтак, неподання до митного оформлення коносамента №6375095240 ніяк не впливало на можливість визначення митної вартості оцінюваної партії товару, та дане зауваження митного органу не може бути покладено в основу рішення про коригування митної вартості.
Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
При цьому, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою. Таке правозастосування викладене в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №320/3053/19.
З огляду на вищевикладене, надмірно сплачена позивачем сума судового збору 3028 грн за позовну вимогу немайнового характеру щодо оскарження картки відмови підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (65091, м. Одеса, вул. Мясоїдівська, 14; ЄДРПОУ 19202597) до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.04.2024 № UA500500/2024/000223/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000420.
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» судовий збір в розмірі 3109,38 грн (три тисячі сто дев'ять грн 38 коп.).
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65001, вул. Садова, 1-А, м. Одеса; ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» судовий збір в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк