Провадження № 22-ц/803/9261/24 Справа № 233/5657/23 Суддя у 1-й інстанції - Малінов О. С. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 233/5657/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Маліновим О.С. у м. Костянтинівка Донецької області,та повне судове рішення складено 23 липня 2024 року,
У вересні 2023 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачка є споживачем послуг теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою позивач по справі надає послуги теплопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за період часу з 01 жовтня 2010 року до 31 липня 2023 року утворилась заборгованість за теплову енергію у сумі 107 926 грн 85 коп, за період часу з 01 жовтня 2010 року до 31 липня 2023 року утворилась заборгованість за абонентське обслуговування у сумі у сумі 398 грн, які позивач разом із 3% річних за період 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 561 грн 05 коп, інфляційними втратами за період 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 1985 грн 68 коп та витратами, пов'язаними зі сплатою судового збору, отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав (витягу) та поштовими витратами, просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», будучи незгодним із даним судовим рішенням подало апеляційну скаргу, у якій зазначило, що не заперечує того факту, що квартира відповідачки відключена від систем централізованого опалення, проте в позовних вимогах, зокрема, йдеться й про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньо-будинкових мереж опалення (загально будинкові потреби опалення), які повинна сплачувати відповідачка, як співвласник багатоквартирного будинку незалежно від наявності вузла комерційного обліку теплової енергії у будинку, який під'єднано до системи централізованого теплопостачання. Також апелянт вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за абонентське обслуговування. Представник позивача просив скасувати оскаржене судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Костянтинівкатепломережа» є постачальником послуг з централізованого опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , про що свідчать Акти про підключення житлового будинку до системи централізованого опалення за 2010-2023 роки.
Відповідачка ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2000 року, є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідачка ОСОБА_1 , згідно довідки відділу реєстрації Костянтинівської МВА зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено відомостями Відділу реєстрації Костянтинівської міської ради.
Проте, відповідачка не здійснювала оплату послуг з централізованого теплопостання квартири АДРЕСА_1 у період з 01 жовтня 2010 року до 31 липня 2023 року, тому її заборгованість перед ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за цей період часу складає 107 926 гривень 85 копійок, з яких: заборгованість за абонентське обслуговування за період часу з 01 листопада 2020 року до 31 липня 2023 року - 398 грн, 3% річних за період 01 січня 2021 року до 23 лютого2022 року - 561 грн 05 коп, інфляційні втрати за період 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року - 1 985 грн 68 коп, а разом заборгованість складає 110 871 грн 58 коп, що підтверджується розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 та розрахунком 3% річних та інфляційних нарахувань (том 1 а.с.14-21).
Також судом першої інстанції встановлено, що 2004 року квартира АДРЕСА_1 була відключена від центрального опалення. Рішенням комісії виконавчого комітету Костянтинівської міської ради відповідачці ОСОБА_1 надана згода на встановлення індивідуального опалення в зазначеній квартирі. Відповідно до листа - узгодження № 536 від 20 вересня 2004 року ВО «Костянтинівкатепломережа» узгодила зазначене відключення, що підтверджується копією листа узгодження.
Зазначені обставини також були встановлені рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 233/4566/14-ц від 29 вересня 2014 року відповідно якого у задоволенні позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з квітня 2005 року по березень 2008 року включно у розмірі 4943,30 грн., відмовлено.
На теперішній час, в зазначеній квартирі АДРЕСА_1 , встановлене індивідуальне (автономне) опалення, та з 07 грудня 2006 року відповідачка ОСОБА_1 є абонентом ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського УГГ. Прилади опалення у квартирі відповідача відсутні.
Згідно довідки від 22 листопада 2022 року № 3244-7001633346 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_4 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що квартира відповідачки в належний спосіб відключена від систем централізованого опалення, тому відповідач не користувалася послугами позивача та не має обов'язку до сплати заявлених позивачем сум.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги, в тому числі за теплову енергію, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Пунктом 5) ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 9 листопада 2017 року) передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 також передбачено обов'язок споживача оплачувати послуги в установлені договором строки.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктами 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 передбачено, що
споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Згідно підпункту 5) п.44 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті комунальні послуги, позивач посилався на те, що відповідачці ОСОБА_1 надавались послуги теплопостачання в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на її ім'я, що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до системи централізованого опалення від 07 жовтня 2010 року (опалювальний період 2010-2011 роки), від 15 жовтня 2011 року (опалювальний сезон 2011-2012 роки), від 15 жовтня 2012 року (опалювальний сезон 2012-2013 роки), від 05 жовтня 2013 року (опалювальний сезон 2013-2014 роки), від 23 жовтня 2014 року (опалювальний сезон 2014-2015 роки), від 16 жовтня 2015 року (опалювальний сезон 2015-2016 роки), від 15 жовтня 2016 року (опалювальний сезон 2016-2017 роки), від 17 жовтня 2017 року (опалювальний сезон 2017-2018 роки), від 25 жовтня 2018 року (опалювальний сезон 2018-2019 роки), від 28 жовтня 2019 року (опалювальний сезон 2019-2020 роки), рішенням від 13 жовтня 2020 року № 829 (опалювальний сезон 2020-2021 роки), рішенням від 11 жовтня 2021 року № 388 (опалювальний сезон 2021-2022 роки, розпорядженням від 19 жовтня 2022 року № 207-р (опалювальний сезон 2022-2023 роки) (том 1 а.с.8 - 12, 20, 31).
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що у вересні 2004 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 була відключена від центрального опалення. Рішенням комісії виконавчого комітету Костянтинівської міської ради відповідачці ОСОБА_1 надана згода на встановлення індивідуального опалення в зазначеній квартирі. Відповідно до листа - узгодження № 536 від 20 вересня 2004 року ВО «Костянтинівкатепломережа» узгодила зазначене відключення, що підтверджується копією листа узгодження.
Зазначені обставини також були встановлені рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 233/4566/14-ц від 29 вересня 2014 року відповідно якого у задоволенні позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з квітня 2005 року по березень 2008 року включно у розмірі 4943,30 грн., відмовлено.
На теперішній час, в зазначеній квартирі АДРЕСА_1 , встановлене індивідуальне (автономне) опалення, та з 07 грудня 2006 року відповідачка ОСОБА_1 є абонентом ПАТ «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського УГГ. Прилади опалення у квартирі відповідача відсутні.
На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обгрунтовнаого висновку про те, що у спірний період часу 2010-2023 роки відповідач послугою позивача не користувався, внаслідок чого у позивача відсутні як підстави для нарахування плати за послугу з теплопостачання в означений період, так і підстави для стягнення з відповідача заборгованості, яка нарахована без достатніх на це підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку, незалежно від наявності вузла комерційного обліку теплової енергії у будинку, який під'єднано до системи централізованого теплопостачання, повинна сплачувати за надану теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньо-будинкових мереж опалення (загально будинкові потреби опалення), колегією суддів не приймаються до уваги та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позовні вимоги позивача не містять вимог щодо стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання теплової енергію на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньо-будинкових мереж опалення (загально будинкові потреби опалення), в розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість такі послуги відсутня.
Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за абонентське обслуговування, оскільки відповідач по справі не є споживачем послуг, що надають позивачем, тобто абонентом, тому не має обов'язку сплачувати кошти за абонентське обслуговування.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що вимога апеляційної скарги про скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, не відповідає чинним нормам ЦПК України, відповідно до яких, у разі скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 110 871,60 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: