Провадження № 22-ц/803/9660/24 Справа № 197/1344/23 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 197/1344/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач Акціонерне товариство «ОТП БАНК»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2024 року, яке ухвалено суддею Шевченко О.В. у смт Широке Дніпропетровської області, відомості про дату складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В листопаді 2023 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 10 березня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2035866903, за яким у відповідача виникла заборгованість у сумі 114 998,13 грн, яка складається з 90 930,51 грн заборгованість за тілом кредиту та 24 067,62 грн заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Позивач АТ «ОТП Банк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати у повному обсязі, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати та не в повному обсязі, та/або не сплачуючи їх взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості, яка підлягає до стягнення.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк», суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем копія Кредитного договору та копія Анкети-заяви повністю нечитабельна, а складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи встановлено, що 10 березня 2021 року між АТ «OTП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2035866903, який особисто підписаний відповідачем, та чого відповідач у справі не заперечує.
Згідно з умовами Кредитного договору АТ «OTП Банк» надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості в сумі 105 927 грн строком до 10 березня 2026 року.
Відповідно до п.2. кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставна у розмірі 27,00% річних.
На підтвердження своїх позовних вимог АТ «ОТП Банк» надано «Анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист», в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв'язку.
До анкети - заяви банк додав копію паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем 10 березня 2021 року, в якому зазначені контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, де вказано сума/ліміт кредиту 105 927 грн, строк кредитування - 60 місяців, мета кредитування - споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту - шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу Банку, у строк, визначений кредитним договором. Умови, зазначені в паспорті споживчого кредиту, повністю дублюють умови підписаного відповідачем Кредитний договір № 2035866903.
Порядок повернення кредиту наведено в орієнтованому графіку платежів, у додатку № 1 до Паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до п. 2. Розділу 1 кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись річна процентна ставка у розмірі 27 % річних.
Згідно з п. 3. Розділу 1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів згідно з графіком платежів.
Відповідно до п. 3.1 Розділу кредитного договору кредит видається протягом одного банківського дня з дати укладення кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 14 червня 2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 2035866903 від 10 березня 2021 року становить 114 998,13 грн, з яких 90 930,51 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24 067,62 - грн заборгованість за відсотками.
Відповідач на спростування заявлених позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав жодних належних та допустимих доказів. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечувала проти стягнення з неї 90 930,51 грн заборгованості за тілом кредиту, заперечувала лише проти стягнення з неї заборгованість за відсотками, однак судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним обставинам.
В даному випадку, на переконання колегії суддів, позивачем доведено факт укладення з відповідачем кредитного договору та користування останнім кредитними коштами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За нормою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановивши вказані обставини справи, зокрема факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, а також те, що остання свого розрахунку на спростування заявлених позовних вимог не надала та не заперечувала проти стягнення з неї 90 930,51 грн заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед Банком у розмірі 114 998,13 грн, з яких 90 930,51 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24 067,62 - грн заборгованість за відсотками, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, проти стягнення з неї заборгованості за відсотками в розмірі 24 067,62 грн, як таких, що нараховані після настання строку виконання основного зобов'язання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заборгованість за відсотками за користування кредитом нарахована станом на 13 червня 2023 року, тобто до зміни позивачем строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.
Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Банку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6 710 грн, з яких 2 684 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 4 026 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 114 998,13 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № 2035866903 від 10 березня 2021 року, у розмірі 114 998 (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісім) грн 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: