Провадження № 22-ц/803/8665/24 Справа № 184/1263/24 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
заінтересована особа- ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року, постановлену суддею Томашем В.І. у місті Покров Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту ухвали відсутні),
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання рішень - Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Орджонікідзевського міського суду по справі 184/3075/14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №821/1 від 12 березня 2008 року за період з 12 березня 2008 року по 31 серпня 2011 року включно у розмірі 560 644 (п'ятсост шістдесят тисяч шістсот сорок чотири) гривні 87 копійок, яка складається із наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 54 737,11 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 177 908,98 грн, пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 11 331,64 грн, пеня за порушення строків платежів за відсотками - 71 100,41 грн, штраф за невиконання п.7.2 договору застави у розмірі 5% від вартості застави - 82 613,40 грн, штраф за невиконання п. 7.3 договору застави у розмірі 10% від заборгованості 42 496,14 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 2 328,55 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 15 277,22 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 13 768,88 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 89 082,54 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12 березня 2008 року за період з 01 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року включно у розмірі 1 549101 (один мільйон п'ятсот соток дев'ять тисяч сто одна) гривня 85 копійок, яка складається з наступного: поточна заборгованість по кредиту - 1 133605,51 грн, прострочена заборгованість по кредиту - 58054,50 грн, поточна заборгованість по відсоткам - 29082,60 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 134260,80 грн, пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 35988,42 грн, пеня за порушення строків платежів за відсотками - 109809,73 грн, неустойка за ненадання документів згідно п. 5.4 договору про іпотечний кредит № 821/1-505,00 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 7388,81 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 21876,47 грн, витрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 6364,42 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 12165,59 грн.
На виконання вказаного рішення судом видано виконавчі листи про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначеної заборгованості.
Виконавчі документи виконувалися Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Вказує, що повністю виконав зобов'язання за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12.03.2008, про що установою банку йому було видано довідку від 15.12.2024.
Зазначає, що Листом від 18.12.2023 стягувач звернувся до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про повернення виконавчого документа щодо кожного з солідарних боржників без подальшого виконання на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановами державного виконавця від 25.01.2024 виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчого листа, завершені на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: ВП 69681639 стосовно боржника ОСОБА_1 , ВП 69790785 стосовно боржника ОСОБА_3 , ВП 69790895 стосовно боржника ОСОБА_4 .
Як зазначено у постановах державного виконавця від 25.01.2024, виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження».
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 28.02.2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Орджонікідзевського міського суду по справі 184/3075/14-ц (провадження 2/184/15/16), виданий 21.02.2018 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" заборгованості за договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12.03.2018 за період з 01 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року включно у розмірі 1549101,85 грн.
На думку скаржника, без достатніх правових підстав за виконавчим провадженням ВП 73970122 було сплачено виконавчого збору у розмірі 56370,49 грн, а за виконавчим провадженням ВП 73982158 було сплачено виконавчого збору у розмірі 122110,51 грн.
Крім того, було сплачено витрати на проведення виконавчих дій за ВП 6190307 - 1530 грн, ВП 73970212 - 612,48 грн, ВП 60048442 -2840,32грн, ВП 57693563 - 1530 грн. Всього було сплачено 184 993,80 грн.
Стягнення виконавчого збору підтверджується і постановами про закінчення ВП 73970122 та 73981332. Зазначає, що платником виконавчого збору виступала заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Просив суд повернути надмірно сплачений виконавчий збір.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року скарга ОСОБА_1 , орган примусового виконання рішень: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання рішень задоволена.
Повернуто надмірно сплачений виконавчий збір за виконавчим провадженням ВП 73970122 у розмірі 56 370,49 грн. та за виконавчим провадженням ВП 73982158 у розмірі 122 110,51 грн. платнику ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Нікопольський відділ ДВС, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати, оскільки ухвала суду постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його скарги в повному обсязі та стягнути зі скаржника на користь Нікопольського відділу ДВС витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн.
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення скарги на дії державного виконавця. Вказує, що на момент відкриття виконавчих проваджень, виконавчий збір підлягав стягненню в повному обсязі і державним виконавцем правомірно винесено постанови про його стягнення. Зазначає, що постанови про стягнення виконавчого збору не були скасовані та не оскаржувалися раніше, або в даному судовому процесі, законність їх винесення не ставилася під сумнів.
Скаржник зазначає, що заявлена судом мотивація про скасування виконавчого документу не може стосуватися обох виконавчих документів. При цьому, суд повертає виконавчий збір, стягнутий за обома виконавчими документами (суму 122 110,51 грн. по ВП 73982158 та суму 56 370,49 грн. по ВП 73970122).
Пояснення третьої особи ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, які надійшли до суду апеляційної інстанції 09.10.2024 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки їх подано в порушення норм ЦПК України без надання доказів направлення цих пояснень іншим учасникам справи.
Пояснення скаржника ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, які подані його представником ОСОБА_7 20.11.2024 колегія суддів також не бере до уваги, оскільки їх подано в порушення норм ЦПК України без надання доказів направлення цих пояснень іншим учасникам справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заявника підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського міського суду по справі 184/3075/14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року за період з 12 березня 2008 року по 31 серпня 2011 року включно у розмірі 560644 (п'ятсот шістдесят тисяч шістсот сорок чотири) гривні 87 копійок, яка складається із наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 54737,11 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 177908,98 грн, пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 11331,64 грн, пеня за порушення строків платежів за відсотками - 71100,41 грн, штраф за невиконання п. 7.2 договору застави у розмірі 5% від вартості застави - 82613,40 грн, штраф за невиконання п. 7.3 договору застави у розмірі 10% від заборгованості 42496,14 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 2328,55 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 15277,22 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 13768,88 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 89082,54 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року за період з 01 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року включно у розмірі 1549101 (один мільйон п'ятсот соток дев'ять тисяч сто одна) гривня 85 копійок, яка складається з наступного: поточна заборгованість по кредиту - 1 133605,51 грн, прострочена заборгованість по кредиту - 58054,50 грн, поточна заборгованість по відсоткам - 29082,60 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 134260,80 грн, пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 35988,42 грн, пеня за порушення строків платежів за відсотками - 109809,73 грн, неустойка за ненадання документів згідно п. 5.4 договору про іпотечний кредит № 821/1-505,00 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 7388,81 грн, три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 21876,47 грн, витрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 6364,42 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 12165,59 грн.
21.02.2018 Орджонікідзевським міським судом видано виконавчі листи про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначеної заборгованості. Виконавчі документи виконувалися Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Як вбачається з довідки стягувача від 15.12.2023, зобов'язання за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12.03.2008 виконані, заборгованість відсутня. Отже, у боржників за виконавчим документом - виконавчим листом по справі 184/3075/14-ц (провадження 2/184/15/16) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відсутні зобов'язання за вищевказаним рішенням суду, встановлений виконавчим документом обов'язок щодо сплати заборгованості виконаний у повному обсязі.
Листом від 18.12.2023 стягувач звернувся до Нікопольського Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про повернення виконавчого документа щодо кожного з солідарних боржників без подальшого виконання на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановами державного виконавця від 25.01.2024 виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчого листа, завершені на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: ВП 69681639 стосовно боржника ОСОБА_1 , ВП 69790785 стосовно боржника ОСОБА_3 , ВП 69790895 стосовно боржника ОСОБА_4 .
Як зазначено у постановах державного виконавця від 25.01.2024, виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження».
Згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями, за виконавчим провадженням ВП 73970122 було сплачено виконавчого збору у розмірі 56 370,49 грн, а за виконавчим провадженням ВП 73982158 було сплачено виконавчого збору у розмірі 122 110,51 грн.
Як вбачається зі змісту постанов про закінчення ВП 73970122 та 73981332, виконавчий збір стягнуто у повному обсязі.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення скарги, виходив з того, що, у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не повинен був стягуватися, а отже - стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню платнику.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічні приписи містить стаття 339 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом №1404-VІІІ.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частини перша та друга статті 74 Закону №1404-VІІІ).
Отже, Закон №1404-VІІІ відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
Так, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Сплата судового збору є одним із видів витрат виконавчого провадження (пункт 8 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5).
У статті 74 Закону №1404-VІІІ розмежовано юрисдикцію спору за об'єктом оскарження. Якщо оскаржується рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання саме судового рішення, то спір підлягає розгляду у суді, який видав виконавчий документ (частина перша цієї статті). У разі оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо безпосередньо виконання рішень інших органів (посадових осіб), спір розглядається у порядку адміністративного судочинства (фрагмент частини другої цієї статті).
Частина друга статті 74 Закону №1404-VІІІ установлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Водночас за допомогою конструкції «у тому числі» у цей припис уведено постанови, перелік яких не є вичерпним, оскільки за змістом Словника української мови «у тому (тім) числі» означає «серед інших, між іншими».
Тобто у фрагменті частини другої статті 74 Закону №1404-VІІІ «у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів» наведено лише кілька видів постанов виконавця, які оскаржуються в порядку адміністративного судочинства.
Частина друга статті 74 Закону №1404-VІІІ окремо визначає, що постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов виконавця стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) - виконавця, а не судового рішення.
У справі, що розглядається, виконавець при винесені постанов про відкриття виконавчого провадження, у відповідності з нормами закону України «Про виконавче провадження» також виніс постанови, зокрема у виконавчих провадженням №73970122 №73982158 про стягнення виконавчого збору, відповідно у розмірі 56370,49 грн за виконавчим провадженням №73970122 та виконавчого збору у розмірі 122110,51 грн. за виконавчим провадженням №73982158, які по своїй суті і фактично є постановами про стягнення витрат виконавчого провадження та є окремим виконавчим документом. Такий висновок базується на тому, що в оскаржуваній постанові виконавець визначив для боржника розмір витрат виконавчого провадження - виконавчого збору, зазначив одержувача цих коштів, те, що ця постанова є виконавчим документом і набирає чинності з моменту її винесення.
Тож за правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.
Подібні висновки про юрисдикцію такого спору зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі №760/16864/19 (провадження № 61-2555св22).
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тобто суд першої інстанції, повинен був відмовити скаржнику у відкритті провадження у справі з підстав визначених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до норм п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, за встановлених апеляційним судом обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі закриттю, оскільки скарга у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Таким чином, оскільки ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, понесені скаржником витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року, скасувати, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , орган примусового виконання рішень: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання рішень закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 3028,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 25 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: