Провадження № 11-сс/803/2003/24 Справа № 175/10928/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №42023042150000290 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваного за ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 15 жовтня 2024 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 грудня 2024 року включно, без визначення застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 та існування ризиків знищення, сховання або спотворення речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення. Врахувавши положення ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначив заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати тримання під вартою та визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, оскільки клопотання слідчого не містить обґрунтування наявності ризиків. При цьому, захисник вказує, що тяжкість покарання не є єдиною підставою наявності ризику переховування без врахування інших даних про особу. Крім цього, за місцем проживання ОСОБА_7 проведено обшуки, тому не має можливості знищити якісь речі чи документи. Уникнути впливу на свідків можливо шляхом покладення обов'язків. Також ОСОБА_7 раніше не судимий. Дані обставини дають можливість визначити заставу.
В апеляційному суді захисник та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Рішення слідчого судді про застосування запобіжного заходу апеляційний суд вважає його правильним.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону застосувавши до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно до матеріалів клопотання слідчим відділенням поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №42023042150000290 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України.( Т.1 а.с.20-22)
15 жовтня 2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та того ж дня повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України.( Т.1 а.с.250-273, 276-278)
Обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 встановлена слідчим суддею, яка в апеляційній скарзі не оскаржується, тому апеляційним судом на підставі ч.1 ст. 404 КПК України, не перевіряється.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або пошкодити, речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, підтверджується тим, що досудове розслідування ще триває та органом слідства не проведено всіх слідчих дій на отримання доказів.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. Також, ОСОБА_7 знає інших підозрюваних.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тривалістю часу вчинення злочинів, серед яких є збут наркотичних засобів.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та саме такий вид унеможливить здійснити ОСОБА_7 дії, передбачених п.п. 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Дані про особу ОСОБА_7 зазначені в апеляційній скаргі мають місце, але враховуючи обґрунтованість підозри та наявність ризиків не дають підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Стосовно можливості визначення ОСОБА_7 застави, то такі доводи є безпідставними.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно підозри стосовно ОСОБА_7 останньому інкримінується вчинення злочинів, передбачених ст. 255, ст. 307 КК України, що дає право слідчому судді не визначати заставу підозрюваному. Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді щодо не визначення розміру застави.
Таким чином, враховуючи наведене, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що у повній мірі відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 підозрюваного за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4