Провадження № 22-ц/803/10456/24 Справа № 212/3009/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/3009/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І. Б.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 вересня 2024 року, -
У березні 2024 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms. Кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту / кредитної лінії, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
01 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з відповідною анкетою - заявою про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та надання банківських послуг щодо встановлення кредитного ліміту на суму вказану у мобільному додатку.
Банк свої зобов'язання виконав та встановив на рахунок відповідача № 26209301962836 ліміт в сумі 60 000 гривень.
Після підписання заяви, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно тарифів.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим має заборгованість в розмірі 63 919, 05 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у зв'язку з чим позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.12.2018 року в розмірі 63 919, 05 грн., яка включає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); покласти на відповідача понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01 грудня 2018 року у сумі 8 358 гривень 54 копійок - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також 393 гривень 64 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами, у визначеній законом формі, погоджено усі істотні умови зобов'язання, у тому числі, в частині процентної ставки, пені та комісії, адже відповідач, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, був ознайомлений, розумів та погодився із Умовами та Тарифами, отримавши їх примірник під час активації картки у мобільному додатку «Monobank». Зазначає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Звертає увагу, що відповідач висловив свою згоду із умовами кредитування та вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank», шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Позивач вважає, що, з огляду на публічність Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», суд першої інстанції під час ухваленні рішення мав доступ до цих Умов в реимі реального часу на офіційному сайті Банку. Крім того, зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, є належним доказом, який відповідач не спростував та власного розрахунку заборгованості за кредитом суду не надав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що, згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Статуту від 05 листопада 2020 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 грудня 2018 року, найменування банку змінено на Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК». Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК».
01 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з відповідною Анкетою - заявою про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та надання банківських послуг щодо встановлення кредитного ліміту на суму вказану у мобільному додатку (а.с. 19).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета - заява, разом з «Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг за проектом «Monobank», про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с. 19).
На рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» встановлено кредитний ліміт у розмірі 60 000 гривень (а.с.18).
В матеріалах справи міститься покрокова інструкція активізації картки «MONOBANK» та підписання УЕП умов і правил (а.с. 22-25)
Анкета - заява підписана відповідачем з ЕЦП, на його ім'я відкрито рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на який в подальшому було встановлено кредитний ліміт в 60 000,00 гривень.
Стороною позивача надано довідку про рух коштів по картці від 02.08.2024, клієнт: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначено, що, за період з 01.12.2018 по 02.08.2024, ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштам банку, сума витрат за період 134 419, 68 гривень, сума зарахувань на поточних рахунок НОМЕР_3 , 40 гривень, заборгованість, станом на 02.08.2024 року, становить 53225,28 гривень (а.с. 90-105).
Рахунок на ім'я ОСОБА_1 , станом на 02.08.2024, за № НОМЕР_4 активний, що підтверджено довідкою (а.с.106).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві від 01 грудня 2018 року домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Умови і правила обслуговування фізичних осіб не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зважаючи на відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку, що суми надходжень, які банком були розподілені на погашення процентів, підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, а тому необхідно виключити з пред'явленої суми заборгованості фактично сплачені позичальником відсотки та стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 358,54 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 01 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця Анкета-заява, разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, видачу кредитної картки, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги, сплату процентів за користування кредитом.
Доводи позивача про те, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank», шляхом застосування електронного цифрового підпису, судом першої інстанції було вірно відхилено, з огляду на наступне.
Пунктом 6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта, під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження, із зазначенням дати та часу одержання, відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «чорної картки Monobank», та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Доказів, протилежного, у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, банком суду першої інстанції надано не було.
При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані Правила та умови кредитування, тарифи не є складовою кредитного договору від 01 грудня 2018 року, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви.
Предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, незважаючи про відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 38,4 % (поточна ставка) та 76,8% (прострочена ставка) за рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Тобто, до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачкою на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки та пеню банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у розрахунку заборгованості, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованою, а стягненню підлягає різниця між заявленою банком сумою заборгованості за кредитом та сумою нарахованих банком відсотків, які були погашені за рахунок кредитних коштів та коштів внесених позичальником на погашення кредиту.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: