Провадження № 11-сс/803/2001/24 Справа № 214/10286/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах ОСОБА_8 подану на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року, якою щодо підозрюваного за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст. 14 ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 19 грудня 2024 року,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_9 , та продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст. 14 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 19 грудня 2024 року,
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_8 діючи у складі злочинної організації, створеної для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, у період не пізніше кінця 2023 року, незаконно здійснювали придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовин, обіг якої обмежено - метамфетаміна та особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено канабісу.
У ході судового розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження обраного відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст. 14 ч.3 ст. 307 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, та передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Не погодившись із рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обгрунтовуючи доводи поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що вже вдруге було продовжено строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, всі необхідні докази зібрано в достатній кількості та проведено експертизи.
Захисник стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою довідку філії Центру охорони здоров'я ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій областях, відповідно до якої ОСОБА_8 26.07.2024 року був оглянутий відповідними лікарями, висновок: стаціонарного лікування не потребує.
Захисник звертає увагу, що слідчим суддею не були враховані медичні довідки медичного працівника КММЧ № 3.
Отже з вказаного вище, можна зробити висновок , що стан здоров'я ОСОБА_8 лікарями не було досліджено належним станом та не виявлено захворювання епілепсію. Фактичне виявлення даної хвороби сталося вже безпосередньо при нападах хвороби, які в свою чергу мають прогресивну форму. Перебування ОСОБА_8 у мовах КММЧ № 3 є небезпечним для здоров'я.
Під час апеляційного розгляду справи:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту, наполягали на їх задоволенні.
- прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора та захисника, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника викладені в судовому засіданні та в поданій апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ ВП №4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12023041750001551, внесене до ЄРДР 19 грудня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст 307 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 26 липня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 307 КК України.
Апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 307 КК України є обґрунтованими і підтверджуються доказами долученими до клопотання слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд зазначає, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існує доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255 (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна), ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна) КК України, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 307 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна) а тому, розуміючи можливе застосування тяжкого покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні даних кримінальних правопорушень, останній може переховуватися від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує, ведення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на застосуванні якого наполягає захисниця.
Крім того апеляційний суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
На теперішній час органом досудового розслідування не встановлені всі докази, які можуть підтвердити причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а отже останній безпосередньо, або через інших осіб, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, потерпілого та іншого підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні у даному кримінальному провадженні. В разі здійснення на них впливу з боку підозрюваного ОСОБА_8 останні можуть змінити свої покази, чим ввести орган досудового розслідування в оману та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд наголошує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще не завершено, що вказує на те, що свідки та потерпілі у справі не допитані у судовому засіданні, а тому підозрюваний ОСОБА_8 може здійснювати на них незаконний вплив, шляхом вмовлянь або погроз, з метою зміни їх показів задля уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того апеляційний суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_8 є співучасником злочинної організації та має певно коло знайомих із зв'язками у кримінальному середовищі, у зв'язку з чим, шляхом підкупу, погроз або тиску матиме змогу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні також доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості підозрюваного вчинити нове кримінальне правопорушення, або продовжити вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки останній не має постійного джерела доходу, ним було вчинено кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність продовження щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині можливості обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, апеляційний суд звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження запобігти встановленим ризикам можливо виключно за умови застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не спростовують правильності висновків суду й відомості про особу підозрюваного, який, за словами сторони захисту має певні соціальні зв'язки, має місце реєстрації, оскільки зазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак не стали тими стримуючими факторами, які б могли запобігти їх вчиненню.
Посилання захисника на стан здоров'я ОСОБА_8 , не є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, так як на час апеляційного перегляду відомостей щодо погіршення стану здоров'я ОСОБА_8 , що унеможливлює його тримання під вартою, до суду не надано.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року без змін.
Керуючись статтями 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст. 14 ч.3 ст. 307 КК України ОСОБА_8 строком до 19 грудня 2024 року, - без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та такою, що оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4