Провадження № 2-др/760/156/24
Справа № 760/28800/23
25.11.2024 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника (для листування): АДРЕСА_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»/ 3336008740) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу,
Рух справи
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10.10.2024 (а.с. 128-134):
-Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - задоволено;
- Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- 33 000 доларів США (тридцять три тисячі доларів США) заборгованості за борговою розпискою від 22.01.2021;
- 1 049 доларів США 67 центів (одна тисяча сорок дев'ять доларів США шістдесят сім центів) 3 % річних;
- 12 347,88 грн (дванадцять тисяч триста сорок сім тисяч гривень вісімдесят вісім копійок) судового збору.
15.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача, датована 14.10.2024, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, а саме 15 150,00 грн з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) /а.с. 137-143/.
До такої заяви додано докази її направлення відповідачу (а.с. 158).
Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2024 для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18.10.2024 вказану заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, - прийнято до розгляду; запропоновано ОСОБА_2 надати до суду свої письмові міркування щодо відповідної заяви (а.с. 160-162).
Щодо доводів заявника
В обґрунтування вимог зави, зокрема, звертається увага на наступне:
- У позовній заяві було зазначено, що між позивачем та адвокатом Липівською О. А. укладений договір про надання правничої допомоги № 10/1-ПД від 05.10.2022, де у п. 5.5. Договору визначена вартість адвокатських послуг, а саме у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень за 1 годину роботи адвоката та окреслено, що позивач вбачає, що загальна вартість послуг не повинна перевищувати 15% від розміру заявленим вимог;
- Під час оголошення заключного слова (дебати у справі не відбувались через відсутність відповідача), що оголошувалось 10.10.2024, представник позивача заявила про те, що просить суд стягнути з відповідача у випадку задоволення позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу, що не мають перевищувати 20 000 грн. Окремо представник позивача наголосила, що протягом встановленого ЦПК України строку надасть докази понесених витрат позивачем до суду;
- Наразі розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу становить 15 150 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн 00 копійок. Понесені витрати на професійну правничу допомогу Позивачем підтверджуються: 1. Договором про надання правової допомоги №10/1-ПД від 05.10.2022; 2. Актом приймання-передачі наданих послуг № 7 від 30.11.2023; 3. Актом приймання-передачі наданих послуг № 10 від 07.06.2024; 4. Актом приймання-передачі наданих послуг № 11 від 18.07.2024; 5. Актом приймання-передачі наданих послуг № 14 від 10.10.2024; 6. Випискою по рахунку про оплату наданих послуг за Договором №10/1-ПД від 05.10.2024 за 2023 рік. 7. Випискою по рахунку про оплату наданих послуг за Договором №10/1-ПД від 05.10.2024 за 2024 рік;
- У Акті приймання-передачі наданих послуг № 7 від 30.11.2023 у справі № 760/28800/23 були надані послуги, визначені у таблиці за №№ 3,4,5,6,7 , що разом становлять 6 900 грн. Загальна вартість послуг, що надані за цим Актом становлять 7 800 грн, що згідно з даними Руху коштів по рахунку ФОП Липівської О.А. були оплачені 21.12.2023; у Акті приймання-передачі наданих послуг № 10 від 07.06.2024 у справі № 760/28800/23 були надані послуги, визначені у таблиці за № 3, що становлять 1 500 грн. Загальна вартість послуг, що надані за цим Актом становлять 3 000 грн, що згідно з даними Руху коштів по рахунку ФОП Липівської О.А. оплачена 07.06.2024; у Акті приймання-передачі наданих послуг № 11 від 18.07.2024 року у справі № 760/28800/23 були надані послуги на суму 3 000 грн, що згідно з даними Руху коштів по рахунку ФОП Липівської О.А. оплачена 12.07.2024; у Акті приймання-передачі наданих послуг № 14 від 10.10.2024 у справі № 760/28800/23 були надані послуги на суму 3 750 грн, що згідно з даними Руху коштів по рахунку ФОП Липівської О.А. оплачена 10.10.2024;
- Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу повністю відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України і складає всього 1% від ціни позову.
Щодо правової позиції відповідача
Від відповідача ( ОСОБА_2 ) будь-яких заяв/клопотань щодо заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі не надходило.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Порядок ухвалення судового рішення встановлено у ст. 233 ГПК України. ГПК України не включає до поняття "порядок ухвалення судового рішення" "процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні", яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (гл. 6 ЦПК України, гл. 6 ГПК України) /див. постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 925/790/17, провадження № 925/580/20/.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У прохальній частині позову позивач, зокрема, просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 4, зворотній бік).
При цьому, у змісті позову з цього питання зазначалось, що між позивачем та адвокатом був укладений договір про надання правової допомоги №10/1-ПД від 05.10.2022, де у п. 5.5. Договору визначена вартість адвокатських послуг, а саме у розмірі 1 500,00 грн за 1 годину роботи адвоката.
Вказувалось, що на момент подання позовної заяви адвокатом вже витрачено близько 5 годин на підготовку тактики та стратегії захисту, збирання доказів, ознайомлення з матеріалами, що будуть покладені в основу справи, подання адвокатських запитів, написання проектів процесуальних документів тощо.
Зазначалось, що на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу суду для визначення остаточного розміру витрат на правничу допомогу буде поданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; додатково суду будуть надані докази реальної оплати вказаних послуг у справі.
На підтвердження надання правничої допомоги та її обсягу до матеріалів справи додано:
-копію договору про надання правової допомоги № 10/1-ПД від 05.10.2022, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Липівською О.А., за змістом п. 5.5. якого сторони, зокрема, домовились, що вартість години роботи адвоката становить 1 500,00 грн (а.с. 36-37, 155-156);
-копію ордеру № 1524193 від 08.01.2024 на представлення інтересів ОСОБА_1 , адвокатом Липівською О.А. (а.с. 66, 145);
-копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Липівської О.А. (а.с. 67, 144);
-копію акту приймання-передачі наданих послуг № 7 від 30.11.2023 до договору № 10/1-ПД від 05.10.2022 про надання правової допомоги, за змістом якого адвокат Липівська О.А. надала, а ОСОБА_1 прийняв наступні послуги: Подання заяви до Маньківського районного суду Черкаської області, отримання виконавчих листів по справі № 701/835/22 (після апеляційного оскарження) - кількість витрачених годин: 0,3, вартість послуги - 450; подання заяви про відкриття виконавчого провадження до Маньківського РВ ДВС Головного ТУ юстиції у Черкаській області з додатками (після апеляційного оскарження) - кількість витрачених годин: 0,3, вартість послуги - 450,00 грн; подання адвокатського запиту щодо наявності авто у боржника ОСОБА_2 до ГСЦ МВС України - кількість витрачених годин: 0,3, вартість послуги - 450,00 грн; подання адвокатського запиту до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» щодо боргу ОСОБА_2 - кількість витрачених годин: 0,3, вартість послуги - 450,00 грн; подання адвокатського запиту до ДМС України щодо ОСОБА_2 - кількість витрачених годин: 0,3, вартість послуги - 450,00 грн; формування витягів з ДРРП та ДРОРМ щодо наявності майна у ОСОБА_2 - кількість витрачених годин: 0,7, вартість послуги - 1 050,00 грн; підготовка проекту позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_2 , формування додатків до позовної заяви - кількість витрачених годин: 3 вартість послуги - 4 500,00 грн; загалом кількість витрачених годин: 5,2, вартість послуг - 7 800,00 грн (а.с. 146-147);
-копію акту приймання-передачі наданих послуг № 10 від 07.06.2024 до договору № 10/1-ПД від 05.10.2022 про надання правової допомоги, за змістом якого адвокат Липівська О.А. надала, а ОСОБА_1 прийняв наступні послуги: подання адвокатського запиту Маньківського РВ ДВС щодо стан ВП № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 - кількість витрачених годин: 0,5, вартість послуги - 750,00 грн; участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у справі № 384/7224 - кількість витрачених годин: 0,5, вартість послуги - 750,00 грн; участь у судовому засіданні у справі № 760/28800/23 06.06.2024 - кількість витрачених годин: 1, вартість послуги - 1 500,00 грн; загалом кількість витрачених годин: 2, вартість послуг - 3 000,00 грн (а.с. 157);
-копію акту приймання-передачі наданих послуг № 11 від 18.07.2024 до договору № 10/1-ПД від 05.10.2022 про надання правової допомоги, за змістом якого адвокат Липівська О.А. надала, а ОСОБА_1 прийняв наступні послуги: участь у судовому засіданні у справі № 760/28800/23 11.07.2024 - кількість витрачених годин: 1, вартість послуги - 1 500,00 грн; участь у судовому засіданні у справі № 760/28800/23 18.07.2024 - кількість витрачених годин: 1, вартість послуги - 1 500,00 грн; загалом кількість витрачених годин: 2, вартість послуг - 3 000,00 грн (а.с. 148);
-копію акту приймання-передачі наданих послуг № 14 від 10.10.2024 до договору № 10/1-ПД від 05.10.2022 про надання правової допомоги, за змістом якого адвокат Липівська О.А. надала, а ОСОБА_1 прийняв наступні послуги: участь у судовому засіданні у справі № 760/28800/23 10.10.2024 - кількість витрачених годин: 1,5, вартість послуги - 2 250,00 грн; підготовка проекту заяви з додатками про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з додатками у справі № 760/28800/23 - кількість витрачених годин: 1, вартість послуги - 1 500,00 грн; загалом кількість витрачених годин: 2,5, вартість послуг - 3 750,00 грн (а.с. 149);
-копію виписки по рахунку ОСОБА_1 щодо операцій з оплати згідно з актами приймання-передачі послуг: № 14 від 10.10.2024 - 3 750,00 грн, № 13 від 26.09.2024 - 2 250,00 грн, № 12 від 21.08.2024 - 1 950,00 грн; № 11 від 18.07.2024 - 3 000,00 грн; та оплати за договором № 10/1-ПД від 05.10.2022 - 3 000,00 грн (а.с. 150);
-копію виписки по рахунку ОСОБА_1 щодо операції з оплати за актом приймання-передачі послуг № 7 від 30.11.2023 - 7 800,00 грн (а.с. 151);
-копію витягу з ЄРАУ щодо адвоката Липівської О.А. (а.с. 152);
-копію довідок про взяття на облік платника податків (а.с. 153-154).
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (див. постанову Верховного Суду від 17.02.2022 № 120/2553/19-а).
У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 910/1692/23).
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Відповідні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Крім того, судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).
Суд бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових заперечень та клопотання про зменшення розміру судових витрат не скористався.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (див. постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21).
Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19).
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та пропорційності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Суд дійшов висновку, що заявлені витрати за послуги по: поданню адвокатських запитів: щодо наявності авто у ОСОБА_2 до ГСЦ МВС України, до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» щодо боргу ОСОБА_2 , до ДМС України щодо ОСОБА_2 , а також формування витягів з ДРРП та ДРОРМ щодо наявності майна у ОСОБА_2 не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки такі послуги не були необхідними для розгляду даної справи, відповідні документи не мали суттєвого правового значення для розгляду відповідної справи та не використовувались судом при прийнятті рішення, тому не можуть вважатися неминучими, з огляду на що не відповідають критерію розумності.
Щодо заявлених витрат за послугу по підготовці заяви з додатками про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22: заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Стосовно заявлених витрат за послугу по підготовці проекту позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_2 , формування додатків до позовної заяви, то суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та співмірність.
Щодо заявлених витрат за послуги по участі адвоката у судових засіданнях у даній справі, які мали місце 06.06.2024, 11.07.2024, 18.07.2024 та 10.10.2024 - суд також вважає їх доведеними та обґрунтованими, з огляду на фактичну участь адвоката Липівсьокї О.А. у відповідних засіданнях суду, та, зокрема, наступне.
Обов'язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов'язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21, провадження № 11-75заі23).
Враховуючи зазначене, предмет та складність питання, яке було предметом розгляду судом, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність клопотання відповідача про зменшення відповідних витрат, суд вважає що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 11 250,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, провадження № 12-66гс23).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 133, 137, 141, 263-265, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 760/28800/23, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 11 250,00 грн (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу
Суддя Л. Л. Зуєвич