Справа №760/14580/24
2-а/760/1175/24
26 листопада 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
У червні 2024 року позивач звернувся в суд з позовом у порядку адміністративного судочинства до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Свої вимоги мотивує тим, що 10 червня 2024 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві старшим сержантом поліції Гришко Г.Ю. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень за здійснення руху в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 ПДР України.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню.
Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки він рухався по АДРЕСА_1 в напрямку Індустріального мосту у середній смузі дороги, біля перехрестя з вулицею Нижньоключова з метою повернути праворуч на вулицю Нижньоключова здійснив перевлаштовування у смугу для маршрутних транспортних засобів через переривчасту лінію дорожньої розмітки. Він прямував до свого офісу, який знаходиться по АДРЕСА_2 , який позивач орендує на підставі договору суборенди № 11/11/22-1 від 11 листопада 2022 року. Відповідач доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги.
Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 2357573 від 10 червня 2024 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З відзиву на позовну заяву представника Департаменту патрульної поліції вбачається, що 10 червня 2024 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві старшим сержантом поліції Гришко Г.Ю. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень за здійснення руху в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 ПДР України. Інспектори підійшли до водія, належним чином представились, пояснили суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросили пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР України. У ході розгляду справи водій зазначив, що він трохи заздалегідь здійснив перевлаштовування в крайню праву смугу, тим самим визнав вчинення адміністративного правопорушення, тому інспектором було прийнято рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України. Просить відмовити в задоволенні позову.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 червня 2024 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві старшим сержантом поліції Гришко Г.Ю. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень за здійснення руху в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 ПДР України.
Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки він рухався по АДРЕСА_1 в напрямку Індустріального мосту у середній смузі дороги, біля перехрестя з вулицею Нижньоключова з метою повернути праворуч на вулицю Нижньоключова здійснив перевлаштовування у смугу для маршрутних транспортних засобів через переривчасту лінію дорожньої розмітки. Він прямував до свого офісу, який знаходиться по АДРЕСА_2 , який позивач орендує на підставі договору суборенди № 11/11/22-1 від 11 листопада 2022 року. Відповідач доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги.
Відповідно до п. 17.2. Правил дорожнього руху водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що інспектором було виявлено транспортний засіб марки «BMW 520i» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював рух в смузі для руху маршрутних транспортних засобів.
З наданого стороною відповідача диску з відеозаписом вбачається, що на ньому зафіксовано лише факт складання постанови та оголошення її змісту водію.
Відеозапис не містить факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме рух у смузі для руху маршрутних транспортних засобів.
Вбачається, що відповідачем суду не надано будь-яких доказів правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Встановлено, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 10 червня 2024 року.
За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 2 ст. 222 КпАП України від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанова серія ЕНА № 2357573 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 10 червня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень.
Відповідно до частин 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
18 червня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Острик С.О. укладено договір про надання адвокатом правничої допомоги.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія ордеру від ОСОБА_1 на Острика С.О. , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Острика С.О., акт приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 19 червня 2024 року.
Згідно з частинами 4-6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У матеріалах справи містяться клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначено про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень є не співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а також немає доказів оплати наданих послуг.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Вбачається, що позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на правничу допомогу при розгляді позовної заяви про скасування постанови.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, згідно з якою відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат, за відсутності факту оплати, вбачається також із практики ЄСПЛ.
Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень є співрозмірними зі складністю справи та виконаним адвокатом роботам.
За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову серія ЕНА № 2357573 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 10 червня 2024 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Дегтяренко Вітою Володимирівною, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 680 гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою серія ЕАС № 7398001 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 25 липня 2023 року, винесеної інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві старшим сержантом поліції Гришко Ганною Юріївною, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 680 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: