ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20201/24
провадження № 2/753/10559/24
"22" листопада 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Осіпенко Л.М., розглянувши питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, а саме доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що встановлення даного факту породжує для нього юридичні наслідки, від яких залежать його немайнові права, зокрема право на відстрочку від мобілізації, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М.
Вважаю, що зазначену позовну заяву слід залишити без руху, оскільки її подано з порушенням вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПКУкраїни, з огляду на таке.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Так, поданий позов не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, зокрема, не зазначені обставини по справі та докази на їх підтвердження, а саме: - не зазначено обставини існування спору між сторонами щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини без участі матері, не зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, в тому числі, що підтверджують наявність спору з цього приводу між батьком та матір'ю, що відповідно до вимог СК України є єдиною підставою для розгляду цього питання судом; - період, з якого відповідачка не приймає участь у вихованні та утриманні дитини, зазначити докази в підтвердження; - не зазначено чи є позивач військовозобов'язаним чи проходить військову службу за мобілізацією або перебуває в резерві, що необхідно задля вирішення питання про залучення Міноборони, ТЦК або військової частини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Крім того, з позовної заяви не вбачається, що не залучено, як орган опіки та піклування.
Без усунення вказаних недоліків позовна заява не може бути прийнята до провадження суду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у даній ухвалі, у десять днів з дня вручення копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Осіпенко Л.М.