27 жовтня 2010 року м. Київ К-20083/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Бившевої Л.І.
Костенка М.І.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2008
у справі № 2-а-11868/08
за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень
до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008, позов ДП «Донецька залізниця»в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської ОДПІ №0001251500/0 від 05.05.2008 про стягнення земельного податку в сумі 110,23 грн. та штрафних санкцій у сумі 17 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку, поданого позивачем на 2008 рік, за результатами якої складений акт від 18.04.2008 № 209/15-013/25905191.
За висновками акта перевірки позивачем допущено методологічну помилку при застосуванні грошової оцінки земельної ділянки, яка припадає на здані в оренду приміщення іншим суб'єктам господарювання на землях, розташованих у смузі відведення залізниці, оскільки згідно додатку 3 Інструкції заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 за №788/3228 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 16.10.2001 № 420, надання в оренду приміщень вважається комерційним користуванням землі і відноситься до групи 70.2 - здавання під найм власної нерухомості. Грошова оцінка земельних ділянок, зайнятих будівлями або їх частками, повністю або частково наданих в оренду, обчислюється з використанням коефіцієнта функціонального користування земельної ділянки (його частки). Для земель комерційного призначення встановлено коефіцієнт 2,5. На думку відповідача позивачем мав бути застосований коефіцієнт для земель комерційного призначення - 2,5 замість коефіцієнту для земель транспорту -1,0.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008 року № 0001251500/0, яким позивачеві згідно підпункту «в»п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 127,23 грн., у тому числі основний платіж 110,23 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17,00 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно зі статтею 5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Ставки земельного податку, згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними Державного акту на право постійного користування ІІ-ДН №000331 від 20.06.2003 Донецькій залізниці надано землі у постійне користування для функціонування залізничного транспорту на території Ясинуватської міської ради. Згідно витягу №15/51 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вказано, що для нормативно-грошової оцінки земель, в смузі відведення Донецької залізниці, використовується коефіцієнт функціонального використання 1,0.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецької області (Орендар) були укладені договори оренди № 1728/2005 від 25.03.2005 та № 2007/2005 від 16.08.2005, за якими було передано у строкове платне користування нежитлові приміщення площею по 330,00 кв.м, розташовані за адресою: місто Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 156, та вул.Орджонікідзе, 156-а, що знаходиться на балансі Шляхової машинної станції № 7 Донецької залізниці.
Сторонами спору не заперечується, що платником земельного податку є позивач, в постійному користуванні якого знаходяться земельні ділянки під нежитловими приміщеннями в м. Яснувата Донецької області. Обставина передачі в оренду нежитлових приміщень згідно договорів оренди судом встановлена. При цьому на підставі досліджених договорів оренди судом встановлено, що ці договори не містять в собі умов щодо передачі в оренду земельних ділянок. Окремі договори на оренду земельних ділянок не укладалися.
Укладення договорів оренди земельних ділянок у разі передачі землі в строкове користування передбачено статтею 120 Земельного кодексу України.
Таким чином, встановивши, що земельні ділянки позивача в оренду не передавалися, а відтак їх функціональне призначення не змінено у зв'язку з передачею в оренду розміщених на них нежитлових приміщень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного висновку про правомірність застосування позивачем ставки земельного податку, встановленої частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю».
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2008 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Л.І.Бившева
М.І.Костенко
Н.Г.Пилипчук
О.І.Степашко
Суддя Л.В. Ланченко