"23" вересня 2010 р. м. Київ К-19136/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого:Мойсюка М.І.
суддів:Бутенка В.І.Лиски Т.О.
Малиніна В.В.Ситникова О.Ф.
при секретарі: Буденко В.В.
розглянувши в судовому засіданні заяву представників позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,-
Постановою Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2009 року скасовано постанову Стахановського міського суду Луганської області від 31 травня 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, у частині зобов'язання проводити в наступному перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням мінімальної пенсії за віком, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
1 квітня 2009 року представники позивача ОСОБА_1. -ОСОБА_2. і ОСОБА_3 звернулись з заявою про роз'яснення рішення суду касаційної інстанції, у частині відмови у перерахунку пенсії на майбутнє, посилаючись на те, що воно є незрозумілим.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи заяви, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.
Як убачається з постанови Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2009 року, постановлено скасувати постанову Стахановського міського суду Луганської області від 31 травня 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, у частині зобов'язання проводити в наступному перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням мінімальної пенсії за віком, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
При ухваленні нового рішення у зазначеній частині колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходила з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним.
Відповідно до частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
За таких обставин, постанова Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2009 року за своїм змістом і суттю є зрозумілою і такою, що не потребує роз'яснення.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
В задоволенні заяви представників позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2009 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Мойсюк