04 листопада 2024 року Справа № 160/7968/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представників позивача Романюк А.О., Старовойтової О.Е.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7968/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,-
28.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року №331 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УМП ГУНП» в частині накладення на начальника управління міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 (0048888), дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 229 о/с від 29.02.2024 року про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 (0048888), начальника міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 29.02.2024 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); поновити полковника поліції ОСОБА_1 (0048888) на посаді начальника міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 29.02.2024 року; стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , всі види грошового забезпечення відповідно до посади начальника міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2024 року по день поновлення на службі; стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 448, 00 гривень; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 , на посаді начальника міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області, з 01.03.2024 року та в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі згідно до вимог ст. 371 КАС України.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 23.06.2023 року обіймав посаду начальника управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. 29.02.2024 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 229 о/с позивача звільнено з вказаної посади з 29.02.2024 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підстава: наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року №331 к. Вказує, що дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану обмежені статтею 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення. Крім того на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, проте в порушення вимог статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача застосовано найбільш суворе дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті без дотримання приписів Конституції та законів України, вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Порядку №893.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7968/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд в загальному позовному провадженні адміністративної справи №160/7968/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення.
29.04.2024 року заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві зазначено, що наказом ГУНП № 229 о/с від 29.02.2024 року позивач звільнений з Національної поліції України за п.6 ч.1 ст.77 ( у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Так, в ході проведення службового розслідування встановлено, що 22.01.2024 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками Головного слідчого управління СБ України спільно з представником Офісу Генерального прокурора України, в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 13.07.2023 року за ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 368 та ст. 369-2 ККУ, проведені невідкладні слідчі дії (обшуки) в адміністративній будівлі управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, зокрема у службовому кабінеті позивача. За результатами проведення слідчих дій позивачу було оголошено повідомлення про підозру та 24.01.2024 року Шевченківським районним судом м. Києва було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За результатами проведення службового розслідування встановлені порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у недотриманні під час виконання своїх службових повноважень вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, несумлінному, некомпетентному, нерезультативному і невідповідальному виконанні службових повноважень та професійних обов'язків, тобто вчиненні в умовах воєнного стану дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та, як наслідок, підривають довіру до нього, як до носія влади та до поліції в цілому. Вказує, що позивач своїми діями дискредитував звання поліцейського, оскільки такі проступки підривають довіру та авторитет Національної поліції України та їх працівників в очах громадськості, що є несумісним із подальшим проходженням служби та зумовлює до поліцейського застосування найсуворішого типу стягнення звільнення зі служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
13.06.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 04.11.2024 року позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
В судовому засіданні 04.11.2024 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд встановив та зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу на посаді начальника управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та має спеціальне звання полковник поліції, що підтверджується послужним списком.
22.01.2024 року до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками СБУ спільно з представником Офісу Генерального прокурора України, в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42023000000001167 від 13.07.2023 року за ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 368 та ст. 369-2 ККУ, проводились невідкладні слідчі дії (обшуки) в адміністративній будівлі управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, зокрема, у службовому кабінеті №1 закріпленому за начальником УМП ГУНП в Дніпропетровській області полковником поліції ОСОБА_1 .
На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області №207 від 23.01.2024 року «Про організацію проведення службового розслідування» за відомостями щодо можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а також неналежної організації роботи останніх, що призвели до проведення 22.01.2024 року обшуків в адміністративній будівлі вказаного управління було призначено службове розслідування.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області №375 від 06.02.2024 року продовжено строк проведення службового розслідування призначеного на підставі наказу ГУНП від 23.01.2024 року №207, на 15 календарних днів.
Під час проведення службового розслідування позивач не прибув до дисциплінарної комісії для надання пояснень, про що складено акт «Про відмову від надання пояснення» від 14.02.2024 року №50/2-205.
15.02.2024 року позивачем до дисциплінарної комісії надані пояснення, в яких він зазначив, що будь-яких неправомірних дій не вчиняв.
20.02.2024 року дисциплінарною комісією ГУНП в Дніпропетровській області було складено висновок про результати службового розслідування за відомостями щодо можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а також неналежної організації роботи останніх, що призвели до проведення 22.01.2024 року обшуків в адміністративній будівлі вказаного управління, зокрема у службовому кабінеті позивача.
Відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року №331к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УМП ГУНП» за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, частини 1 статті 38 та частини 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 3 пункту 6 розділу І, пунктів 9, 12 розділу III пункту 10 розділу VII Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, абзаців 2, 3, 6 пункту 1 розділу II, абзацу 2 пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, абзацу 3 пункту 6 розділу І Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і значення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Національній поліції, затвердженої наказом НП України від 26.01.2017 № 65, та підпункту 9 пункту 1 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом НП України від 12.10.2018 № 945, пунктів 3.13, 7.10 Порядку експлуатації службового автотранспорту ГУНП в Дніпропетровській області, затвердженого наказом ГУНП від 11.08.2021 № 1670, пунктів 4, 5 наказу ГУНП в Дніпропетровській області «Про закріплення та порядок використання, експлуатації і зберігання службових автомобілів в УМП ГУНП в Дніпропетровській області» від 27.10.2023 № 2183, підпункту 23 пункту 1 наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 07.07.2020 № 1113, пунктів 2, 15, 19, 23 розділу II «Завдання та обов'язки» Посадової інструкції начальника управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що виразилось у недотриманні під час виконання своїх службових повноважень вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, несумлінному, некомпетентному, нерезультативному і невідповідальному виконанні службових повноважень та професійних обов'язків, не організації щорічного поновлення наказів про призначення відповідальних за автотранспортну діяльність осіб та закріплення транспортних засобів за особовим складом, не фіксування виїзду та повернення службового транспортного засобу «Renault-Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), у дорожньому листі № 315 (на січень 2024 року), не проходженні передрейсових медичних оглядів (не менше трьох оглядів на тиждень перед виїздом і двох оглядів на тиждень в кінці зміни), нездійсненні постійного контролю за дотриманням підлеглими поліцейськими, закріпленими за службовим автотранспортом належного ведення дорожньої документації, а також, за дотриманням транспортної дисципліни, нездійсненні щоквартального вивчення побутових умов підлеглих поліцейських, неналежному контролі за дотриманням порядку підготовки документів з грифом «Для службового користування», а саме відомостей про безпосередні функції та завдання органів та підрозділів поліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (посадові інструкції заступника начальника управління - начальника № 3-го відділу (боротьби з торгівлею людьми) УМП ГУНП, начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) УМП ГУНП, старшого оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) УМП ГУНП, оперуповноваженого 3-го відділу (боротьби з торгівлею людьми) УМП ГУНП), неналежному контролі за роботою особового складу, веденням працівниками управління справ контрольно-спостережного провадження та оперативного обліку, неналежного контролю за дотримання працівниками управління вимог чинного законодавства та нормативних актів, тобто вчинені в умовах воєнного стану дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та, як наслідок, підривають довіру до нього; як до носія влади та до поліції в цілому, застосувати до начальника управління міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 (0048888) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
29.02.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області прийнято наказ № 229 о/с «По особовому складу» про звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) полковника поліції ОСОБА_1 (0048888) начальника управління міграційної поліції, з 29 лютого 2024 року. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року №331к.
Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та з подальшим звільненням зі служби, з прийнятими наказами, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (в редакції на час спірних правовідносин).
Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом частини 1, 4 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила №1179).
Відповідно до пункту 1, пункту 2 розділу І Правил № 1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Пунктом 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Згідно з преамбулою до Дисциплінарного статуту, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 2 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частинами 4, 5 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до частини 6 статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов'язків поліцейський має право, зокрема: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань.
Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частин 3, 5 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Згідно частин 1, 2 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Розділом V Дисциплінарного статуту унормовано особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Частинами 3, 5 та 6 статті 26 Дисциплінарного статуту унормовано, що службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування.
Згідно частини 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
З метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893, в редакції на час спірних відносин).
За змістом пункту 1 розділу І Порядку №893 цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування є підсумковим документом службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Відповідно до частини 1 статті 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
За змістом статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду.
Отже, протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до поліцейського, винного в його учиненні, застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, і звільнення зі служби в поліції.
На підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що єдиною підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення зі служби у поліції, є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, яке проводиться з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 229 о/с від 29.02.2024 року про звільнення ОСОБА_1 (0048888) зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» прийнятий у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року №331к, прийнятого за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком від 20.02.2024 року та затвердженого начальником ГУНП в Дніпропетровській області 20.02.2024 року.
За вказаним висновком під час службового розслідування були встановлені обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, частини 1 статті 38 та частини 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 3 пункту 6 розділу І, пунктів 9, 12 розділу III пункту 10 розділу VII Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, абзаців 2, 3, 6 пункту 1 розділу II, абзацу 2 пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, абзацу 3 пункту 6 розділу І Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і значення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Національній поліції, затвердженої наказом НП України від 26.01.2017 № 65, та підпункту 9 пункту 1 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом НП України від 12.10.2018 № 945, пунктів 3.13, 7.10 Порядку експлуатації службового автотранспорту ГУНП в Дніпропетровській області, затвердженого наказом ГУНП від 11.08.2021 № 1670, пунктів 4, 5 наказу ГУНП в Дніпропетровській області «Про закріплення та порядок використання, експлуатації і зберігання службових автомобілів в УМП ГУНП в Дніпропетровській області» від 27.10.2023 № 2183, підпункту 23 пункту 1 наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 07.07.2020 № 1113, пунктів 2, 15, 19, 23 розділу II «Завдання та обов'язки» Посадової інструкції начальника управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.
Саме з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, проводиться службове розслідування, яке полягає у зборі, перевірці та оцінці матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського та яке має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (яких) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього, відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди, причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
При цьому, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає виключно у разі вчинення безпосередньо ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання саме ним службової дисципліни, і такі обставини щодо вчинення цією особою дисциплінарного проступку встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника.
Досліджені судом матеріали службового розслідування, висновки якого лягли в основу оскаржуваного наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, свідчать про доведеність відповідачем вини останнього у вчиненні дисциплінарного проступку, несумісного зі званням поліцейського, що підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, а також унеможливлює подальше виконання ним обов'язків поліцейського.
Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому, даючи юридичну оцінку правильності застосування дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру дисциплінарного проступку, обставин, за яких його вчинено, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Щодо недотримання транспортної дисципліни, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, з метою регулювання правових відносин органів і підрозділів Національної поліції України, які мають на балансовому обліку та/або експлуатують транспортні засоби, у сфері придбання, використання, зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, розроблення заходів щодо забезпечення безаварійної експлуатації службового автотранспорту, організації контролю за дотриманням безпеки дорожнього руху штатними та позаштатними водіями розроблено Порядок використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом МВС України від 07.09.2017 №757.
Вимоги цього Порядку є обов'язковими для виконання структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональними територіальними органами Національної поліції України, територіальними органами Національної поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх відокремленими підрозділами, а також установами, що входять до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції).
Відповідно підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, з метою забезпечення ефективного використання транспортних засобів і недопущення зловживань з боку штатних і позаштатних водіїв керівництвом органів поліції вживаються такі заходи, як, зокрема, організовується щорічне поновлення наказів про призначення відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, закріплення транспортних засобів за особовим складом, інших документів, які містяться у відповідних контрольно-наглядових справах.
Згідно з пунктів 1, 2, 9-14 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями», всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності в межах установлених лімітів та передбачених у їх кошторисах асигнувань.
Використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов'язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. За всіма фактами нецільового використання транспортних засобів проводяться службові розслідування (перевірки), за результатами яких вживаються відповідні заходи реагування.
Усі виїзди та повернення службових транспортних засобів органів поліції фіксуються у дорожньому листі (додаток 5), який в органах поліції є документом первинного обліку експлуатації транспортних засобів. Інформація щодо маршруту руху, пробігу і часу використання транспортного засобу засвідчується підписами посадових осіб органів поліції, у розпорядження яких надавався транспортний засіб для виконання службових завдань.
Дорожні листи встановленої форми замовляються у типографії або виготовляються органами поліції самостійно за умови забезпечення належного їх зберігання протягом терміну використання і недопущення порушень порядку їх ведення.
Незалежно від способу виготовлення всі дорожні листи транспортних засобів органів поліції обліковуються в журналі реєстрації дорожніх листів (додаток 6) із присвоєнням відповідних реєстраційних номерів. Підставою для видачі дорожніх листів на наступний місяць є своєчасне повернення дорожніх листів за минулий місяць. Дорожні листи на транспортні засоби, виведені з експлуатації унаслідок пошкодження у дорожньо-транспортних пригодах (далі - ДТП) або підготовки до списання, не видаються, а на транспортні засоби, виведені з експлуатації для проведення довготривалого ремонту, видаються тільки після завершення ремонтних робіт і введення в експлуатацію.
Правильним веденням дорожніх листів, облікових журналів та іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації вважається своєчасне внесення до них достовірних даних за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється. Контроль за своєчасною видачею і поверненням дорожніх листів покладається на керівництво органів поліції.
Перед виїздом службового транспортного засобу водії отримують у відповідальної за автотранспортну діяльність особи дорожній лист, проходять передрейсові медичний огляд та інструктаж, засвідчують їх проходження власним підписом у дорожньому листі та відповідних облікових журналах, подають закріплений транспортний засіб на огляд технічного стану відповідальною за автотранспортну діяльність особою, яка підтверджує його справність підписом у відповідному розділі дорожнього листа.
Про виявлені зовнішні пошкодження транспортних засобів перед виїздом або після їх повернення відповідальні за автотранспортну діяльність особи письмово доповідають безпосередньому керівництву.
Згідно з пункту 10 розділу VІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, після надання дозволів на позагаражне (позавідомче) зберігання службових транспортних засобів керівництвом органів поліції вживаються заходи, спрямовані на посилення контролю за зберіганням указаних транспортних засобів, використанням їх за призначенням, дотриманням штатними та позаштатними водіями, за якими вони закріплені, безпеки дорожнього руху, проходженням ними медичних оглядів (не менше трьох оглядів на тиждень перед виїздом і двох оглядів на тиждень в кінці зміни), передрейсових інструктажів (не менше одного спеціального інструктажу на тиждень), а також належного ведення дорожньої документації.
Також, відповідно до Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757 та з метою посилення контролю за збереженням, порядком експлуатації транспортних засобів і дотриманням транспортної дисципліни, наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 1670 від 11.08.2021 року затверджено порядок використання і зберігання транспортних засобів ГУНП в Дніпропетровській області.
На виконання Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 року №757, начальником ГУНП в Дніпропетровській області прийнято нпаказ № 2183 від 27.10.2023 року «Про закріплення та порядок використання, експлуатації і зберігання службових автомобілів в УМП ГУНП в Дніпропетровській області», яким закріплено службові автомобілі за працівниками УМП ГУНП.
Пунктом 3 Наказу призначено відповідальним за автотранспортну діяльність в УМП ГУНП заступника начальника управління-начальника 1-го відділу (боротьби з нелегальною міграцією) УМП ГУНП підполковника поліції Нізельника Р.
Пунктом 4 наказу ГУНП в Дніпропетровській області № 2183 від 27.10.2023 року зазначено наступне: «УМП ГУНП (Янковський Р.) тримати на постійному контролі зберігання службового автотранспорту УМП ГУНП, використання його за призначенням, дотриманням поліцейськими Управління, які закріплені за службовим автотранспортом, безпеки дорожнього руху та належне ведення дорожньої документації».
Крім того, пункті 5 наказу вказано: «УМП ГУНП (Янковський Р.) та АТВ ЦЗ ГУНП (Рязанов І.) забезпечити контроль за дотриманням порядку зберігання, експлуатації та використання вказаного службового автотранспорту, а також дотримання транспортної дисципліни.
За змістом висновку службового розслідування щодо начальника управління міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 встановлено, що в порушення вимог підпункту 3 пункту 6 розділу І, пунктів 9, 12 розділу III, пункту 10 розділу VII Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 позивачем не організовано щорічне оновлення наказу про призначення відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, закріплення транспортних засобів за особовим складом УМП ГУНП на 2024 рік.
Також всупереч вимогам пунктів 9, 12, 13 розділу ІІІ, пункту 10 розділу VIIІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, пунктів 3.13, 7.10 Порядку експлуатації службового автотранспорту ГУНП в Дніпропетровській області, затвердженого наказом ГУНП від 11.08.2021 №1670, у січні 2024 року водії (поліцейські УМП ГУНП), відповідно до дорожніх листів №315 - службовий автомобіль «Renault-Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), №302 - службовий автомобіль «Peugeot 301» н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), №232 - службовий автомобіль «Skoda-Octavia Combi» н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), №277 службовий автомобіль «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_4 (на синьому фоні), передрейсові медичні огляди (не менше трьох оглядів на тиждень перед виїздом та двох оглядів на тиждень в кінці зміни) не проходили.
Разом з цим, поліцейськими УМП ГУНП, закріпленими за службовим автомобілем «Renault-Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), взагалі не вносились дані про виїзд на вказаному транспортному засобі (дорожній лист №315): показник спідометра автомобіля - 9164, показання спідометра на початок місяця - 8550.
Виявлені недоліки є порушенням вимог пункту 12 розділу III Порядку, відповідно до якого, як було зазначено вище, усі водії службових транспортних засобів повинні правильно вести дорожні листи, облікові журнали та іншу передбачену цим Порядком дорожню документацію, своєчасно вносити до них достовірні дані за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється.
Крім того, у порушення вимог пункту 1 розділу VIII Порядку у дорожніх листах були відсутні відмітки та штампи лікаря з метою визначення здатності водіїв до безпечного керування службовими транспортними засобами в органах поліції та не здійснювався медичний контроль за станом водіїв щозмінних перед рейсових та періодичних післярейсових медичних оглядів.
Опитаний старший оперуповноважений в ОВС 1-го відділу (боротьби з нелегальною міграцією) УМП ГУНП майор поліції ОСОБА_3 підтвердив факт не проходження ним медичного огляду перед використанням службового автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_4 (на синьому фоні) у січні 2024 року.
Опитаний підполковник поліції ОСОБА_4 з порушеннями виявленими в ході проведення перевірки службової діяльності поліцейських УМП ГУНП погодився та зазначив, що службовий автомобіль «Renault-Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) використовувався виключно полковником поліції ОСОБА_1 , у тому числі у січні 2024 року.
З метою проведення опитування полковника поліції ОСОБА_1 та реалізації його прав на захист, відповідно до вимог статті 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вказаному поліцейському було надіслано листи-виклики для надання пояснення в рамках службового розслідування, призначеного наказом ГУНП від 23.01.2024 року №207 та для додаткового інформування здійснювались телефонні дзвінки у месенджері «WhatsApp». Позивач, в ході телефонної розмови повідомив, що ним буде надано пояснення в рамках службового розслідування, однак час та місце він повідомить 02.02.2024 року в другий половині дня, проте у зазначений час та взагалі протягом дня до Головного управління не з'явився та на телефонні дзвінки не відповідав. Жодної інформації про наявність поважних причин свого неприбуття не повідомив.
Таким чином, з урахуванням абзацу 2 частини 3 статті 27 Дисциплінарного статуту, вказаний поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень про, що складено акт «Про відмову від надання пояснення» від 14.02.2024 року №50/2-205.
Однак 15.02.2024 року за вх. №368 адвокатом позивача до комісії було надано пояснення ОСОБА_1 , в якому з приводу не фіксування виїзду та повернення службового транспортного засобу«Renault-Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) пояснив, що з метою недопущення виправлень чи закреслень, ним було прийняте рішення щодо внесення таких відомостей до «чернетки» щоденно, а до дорожнього листа вкінці місяця перед їх поверненням (здачею), для отримання нового дорожнього листа на наступний місяць. Також з приводу несвоєчасного оновлення наказу про закріплення службового транспорту за поліцейськими УМП ГУНП вказав, що ним було доручено підготувати проект вказаного наказу окремим поліцейським УМП ГУНП.
Проте з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини та виявлені порушення під час проведення службового розслідування судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки порушення встановленого порядку використання і зберігання транспортних засобів, які виявилися в неорганізації щорічного поновлення наказів про призначення відповідальних осіб за автотранспортну діяльність та закріплення транспортних засобів за особовим складом, не фіксування виїзду та повернення службового транспортного засобу«Renault-Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) у дорожньому листі №315 (за січень 2024 року), не забезпечення належного контролю щодо експлуатації та використання службового автотранспорту з приводу непроходження перед рейсових та періодичних післярейсових медичних оглядів працівниками УМП ГУНП та неналежному веденні дорожньої документації за вказаний проміжок часу.
Суд критично ставиться до пояснень позивача про внесення необхідних відомостей до чернетки дорожнього листа №315 (за січень 2024 року) з метою подальшого перенесення інформації до оригіналу, оскільки заповнення чернетки дорожнього листа не передбачена жодним наведеним нормативно-правовим актом на наказами. В свою чергу, виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється.
Також, судом відхиляються доводи позивача щодо виконання вимог службової телеграми, оскільки вимога про щорічне поновлення наказів про призначення відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, закріплення транспортних засобів за особовим складом, інших документів, які містяться у відповідних контрольно-наглядових справах, встановлена приписами підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України та мала виконуватись незалежно від отриманої службової телеграми.
Щодо виявлених відповідачем порушень, що полягають у нездійсненні щоквартального вивчення побутових умов підлеглих поліцейських, неналежному контролі за дотриманням порядку підготовки документів з грифом «Для службового користування», а саме відомостей про безпосередні функції та завдання органів та підрозділів поліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (посадові інструкції заступника начальника управління - начальника № 3-го відділу (боротьби з торгівлею людьми) УМП ГУНП, начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) УМП ГУНП, старшого оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) УМП ГУНП, оперуповноваженого 3-го відділу (боротьби з торгівлею людьми) УМП ГУНП), неналежному контролі за роботою особового складу, веденням працівниками управління справ контрольно-спостережного провадження та оперативного обліку, суд зазначає, що позивачем жодними доказами не спростовано виявлених порушень.
Суд не бере до уваги твердження позивача, що дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення, з огляду на наступне.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022 Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Частиною першою статті 29 Дисциплінарного статуту визначено, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, частиною восьмою статті 19 статуту визначено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Тут, насамперед, варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
Отже повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22, від 14.03.2024 у справі № 420/11778/22.
Суд також наголошує, що однією з підстав для звільнення позивача зі служби в поліції стало вчинення позивачем дисциплінарного проступку сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського, і у даному випадку такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни, тому саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З наданих матеріалів вбачається, що позивачем 07.11.2015 року складено присягу працівника Національно поліції України, згідно якої останній усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права та свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Поліцейські зобов'язані дотримуватись Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, з метою дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Згідно вказаних правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, у тому числі: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі тощо.
Також зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Позивач прийняв присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і які він повинен дотримуватися.
Верховним Судом у постанові від 05 березня 2020 року у справі №815/4478/16 визначено, що порушення присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Згідно правових висновків відображених в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18 «в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень».
Підставою для застосування стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.
При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Суб'єкт владних повноважень, у свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 26.01.2021 у справі №2140/1342/18. Верховний Суд у цій справі відхилив висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження до ухвалення вироку у справі не може бути підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції, оскільки, як встановлено судами у цій справі та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
При цьому, суд звертає увагу, що службове розслідування було проведено саме за фактом отриманої інформація про проведення невідкладних слідчих дій (обшуків) в адміністративній будівлі управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а саме у службовому кабінеті №1 закріпленому за начальником УМП ГУНП в Дніпропетровській області полковником поліції ОСОБА_1 , а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 302, частиною 3 статті 368 та статті 369-2 України.
При цьому, відповідач не брав до уваги доведеність чи недоведеність вини поліцейського у вчиненні кримінальних правопорушень, а вплив даних подій на авторитет та довіру до Національної поліції зі сторони населення, сутності й призначення правоохоронних інституцій, та вчиненні даних дій позивачем всупереч інтересів служби, та чи суперечить це покладеним на нього обов'язкам, чи підриває це довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу, що в силу покладених на поліцейського службових обов'язків, він не повинен був допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Суд вважає аргументованою правову позицію відповідача щодо того, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
На думку суду, дії позивача, які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним присяги поліцейського, а відтак грубого порушенням службової дисципліни.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи, свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу.
На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 160/1750/19.
З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку.
Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16.
Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №813/1790/18.
Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального воєнного стану в державі.
Також суд зауважує, що позивач був діючим працівником поліції, займав керівну посаду, мав спеціальне звання полковник поліції та про наслідки вчинення будь-яких порушень з його боку мав знати.
Суд звертає увагу, що працівники поліції повинні діяти на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначений законодавством. Вони повинні усвідомлювати значимість своєї місії, їх поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України. Поліцейські зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час виконання службових обов'язків, так і в поведінці у побуті. Дотримання бездоганної поведінки і безумовне виконання вимог чинного законодавства є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022р. на співробітників поліції покладено виконання своїх функціональних обов'язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України. Український народ розраховує на те, що поліцейські, як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов'язки.
З метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант несення служби з 24.02.2022 року.
Під час дії воєнного стану до працівника поліції висунуті більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності.
Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд акцентує увагу на тому, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.
Суд зазначає, що, враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №815/2705/16, від 24.06.2021 у справі №826/7830/17.
Щодо посилання позивача на неспівмірність застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції, суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки за встановлених обставин службового розслідування, з огляду на грубе порушення службової дисципліни, що принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, застосування такого заходу відповідачем є правомірним.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вина позивача у порушенні службової діяльності доведена належними та допустимими доказами.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено, відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у Національній поліції є співмірним до вчиненого проступку.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме, звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Оскільки позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, про поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, підстави для їх задоволення також відсутні.
Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. у відрядженні з 14.11.2024 року по 16.11.2024 року та 18.11.2024 року у відпустці, повний текст рішення складено 19.11.2024 року у перший робочий день.
Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19 листопада 2024 року.
Суддя С.І. Озерянська