26 листопада 2024 рокуСправа №160/12390/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Правобережна податкова інспекція про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
13 травня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- взяти до уваги інформації Приват Банку, про нарахування податків за період з 01.10.21 по 01.04.23 року;
- посприяти зарахуванню у пенсійному фонді стажу роботи згідно відрахування податків, які я надавала на протязі всього періоду роботи в ЖБК-284.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання доказів на яких грунтуються позовні вимоги, а саме: докази що позивачка працювала в Житлово-будівельному кооперативі №284; надати уточнену позовну заяву, в якій вказати спосіб захисту порушеного права відповідно до ст.5 КАС України.
На виконання ухвали суду від 17.05.2024 р., позивачем 26.06.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви, та надано уточнену редакцію позовної заяви в якій просив:
- взяти до уваги інформації Приват Банку, про нарахування податків за період з 01.10.21 по 01.04.23 року;
- посприяти зарахуванню у пенсійному фонді стажу роботи згідно відрахування податків, які я надавала на протязі всього періоду роботи в ЖБК-284.
16 серпня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058).
31 січня 2024 р. ОСОБА_1 подала заяву до УПФУ про зарахування стажу з 01.07.2021 р. по 01.04.2023 р.
Листом від 26.04.2024 р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомили, що в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація про трудові відносини позивачки за період з 12.03.2019 р. по 30.09.2021 р. Цей період зараховано до страхового стажу. Решта періоду не підтверджено.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. (частина друга статті 24 Закону).
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено, з довідки форми ОК-5 вбачається, що дані про страховий стаж позивачки за період з 01.10.21 по 01.04.23 року відсутні.
Крім того, ні до позовної заяви, ні до заяви про зарахування стужу позивачка не надавала трудову книжку.
Проте, як зазначалось, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження трудового стажу приймаються не лише дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, але й, оскільки у цьому випадку вони відсутні, інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з листа ГУ ПФУ від 26.04.2024 р., страхувальник ЖБК № 284 (де, як вказано у позові, працювала позивачка у спірний період) подавав звіти за 4 квартал 2021 року, 2-4 квартали 2022 року, які перебувають у стані «помилка завантаження».
Тобто, спірні періоди роботи відсутні в Державному реєстрі не з вини позивачки та ця обставина не повинна унеможливлювати зарахування її стажу.
До того ж, у разі відсутності трудової книжки та даних у Державному реєстрі, органи ПФУ повинні приймати інші документи.
Суд встановив, що позивачка надавала до ПФУ інформацію з банку (виписки) щодо заробітної плати, проте ПФУ не перевірив ці документи та не пояснив причин їх неврахування.
Крім того, до суду позивачка надала наказ від 30.03.2023 р. № 1 про припинення трудового договору ЖБК № 284 з ОСОБА_1 . Проте, доказів надання до ГУ ПФУ цього документу не надано.
Пункт 3.2 розділу III Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 передбачає, що у разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.8 розділу І цього Порядку.
Проте, доказів того, що відповідач запропонував надати документи, яких не вистачає, не надано.
Відтак, відповідач не запропонував надати та не перевірив наявності підстав для врахування стажу на підставі інших, ніж трудова книжка та Державний реєстр даних, а саме виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки відповідач не перевірив наявності підстав для врахування стажу на підставі інших, ніж трудова книжка та Державний реєстр даних, а саме банківські виписки, наказ ЖБК про припинення трудового договору, та не запропонував надати, за необхідності, інші документи: виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, суд не має підстав для висновку що для зарахування стажу виконано всі умови, тому суд задовольняє позов частково, шляхом зобов'язання повторного розгляду спірного питання.
При цьому, відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів її роботи на такому підприємстві.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427), третя особа: Правобережна податкова інспекція про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.10.2021 р. по 01.04.2023 р. з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко