Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
17 листопада 2010 р. № 2-а- 14760/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Київського районного відділу Харківського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області
до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1
про прийняття рішення щодо видворення у примусовому порядку за межі України та затримання особи, -
Позивач, Київський районний відділ Харківського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до громадянина королівства Марокко ОСОБА_1, в якому просить суд постановити рішення по видворення в примусовому порядку за межі України відповідача- громадянина королівства Марокко ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м. Дуар Аіт Еллажан, королівство Марокко та помістити останнього на період, необхідний для підготовки видворення за межі території України у примусовому порядку до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні при УМВС України в Чернігівській області в населеному пункті с. Россудів Ріпнянського р-ну Чернігівської області для його подальшого примусового видворення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.11.2010 працівниками УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області близько 00-20 часів на ТЦ "Барабашово" було виявлено громадянина королівства Марокко ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м. Дуар Аіт Еллажан Королівства Марокко, у якого були відсутні будь - які документи, що посвідчують його особу.
В ході перевірки було встановлено, що громадянин королівства Марокко ОСОБА_1 в'їхав на територію України в 2009 році з метою навчання в ВУзах Харкова. До липня 2010 року навчався на підготовчих курсах Харківської фармакадемії. Відповідач втратив свій національний паспорт в травні 2010 року. До компетентних органів щодо встановлення втраченого паспорта не звертався. Реєстрації місця проживання в Україні не має. Підробляє неофіційно на ринку "Барабашово".
Представником позивача до позову надано клопотання, в якому представник позивача просить терміново розглянути справу у зв'язку з тим, що громадянин королівства Марокко ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та джерел для існування.
Відповідно до ч. 3 ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України, за обґрунтованим клопотанням позивача суддя вживає заходи щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. У такому разі виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, громадянин королівства Марокко ОСОБА_1, просив суд не здійснювати його видворення за межі території України та поміщати до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні при УМВС України в Чернігівській області в населеному пункті с. Россудів Ріпнянського р-ну Чернігівської області.
Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач, громадянин королівства Марокко ОСОБА_1 має правовий статус іноземця.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. При цьому, в силу ч.5 ст.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на іноземців, а отже і на відповідача, покладено обов'язок поважати та дотримуватись Конституції та законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Згідно ст. 27 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що приписи Правил в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію (затверджено постановою КМУ від 29.12.1995р. №1074; далі за текстом - Правила), як частина національного законодавства України, мають бути неухильно дотриманні кожним іноземцем і саме в цьому полягає правовий порядок, до створення та забезпечення якого має безпосередній інтерес Держава Україна в особі компетентних органів.
Згідно з п.19 Правил іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами (абз.1 п.19).
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності (абз.2 п.19).
Судом встановлено, що громадянин королівства Марокко ОСОБА_1 в'їхав на територію України у 2009 році з метою навчання в ВУзах Харкова. До липня 2010 року навчався на підготовчих курсах Національного фармацевтичного університету України.
Приблизно в липні 2010 року відповідач втратив свій національний паспорт. До компетентних органів щодо встановлення втраченого паспорта не звертався. Реєстрації місця проживання в Україні не має. Підробляє неофіційно на ТЦ "Барабашово", постійного місця мешкання не має.
Близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, відповідач не має.
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2010 року оперуповноваженим черговим Київського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, майором міліції Пономаренко С.А., громадянин Марокко ОСОБА_1 був затриманий на підставі ст. 263 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".
За наведених обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми ст.1 Закону України "Про біженців", де указано, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач не відповідає ознакам біженця згідно з законом, правового статусу біженця не має, за отриманням такого статусу на дату розгляду справи по суті не звертався, в процедурі отримання статусу біженця не перебуває.
Частиною 1 ст.26 Конституції України указано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Оскільки, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, у відповідача законна підстава для знаходження на території України відсутня, внаслідок власної недобросовісної правової поведінки жодних дій на набуття такої підстави не вчинив, наміру дотримуватись вимог національного законодавства України і залишати територію України не має, то він підлягає примусовому видворенню з України.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду.
За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо примусового видворення визнається судом такою, що підлягає задоволенню, оскільки її обґрунтованість доведена матеріалами справи.
Згідно з ч.6 ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробними, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Частиною 5 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
За приписами п.п.3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (затверджено наказом МВС України 16.10.2007р. № 390, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2007р. за №1268/14535) іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж 6 місяців (п.п.3.1.1); поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (п.п.3.1.3).
За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо затримання визнається судом такою, що підлягає задоволенню, оскільки її обґрунтованість також доведена матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В ході розгляду справи судом не виявлено доказів, які б доводили, що заявлені по справі вимоги порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача у сфері публічно-правових відносин.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Київського районного відділу Харківського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 про прийняття рішення щодо видворення у примусовому порядку за межі України та затримання особи - задовольнити.
Видворити у примусовому порядку громадянина королівства Марокко ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м. Дуар Аіт Еллажан, Королівство Марокко.
Помістити громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м. Дуар Аіт Еллажан, Королівство Марокко на строк до 6 місяців до УМВС України в Чернігівській області в населеному пункті с. Россудів, Ріпнянського райну Чернігівської області.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя О.В. Панченко