Справа № 946/10051/23
Провадження № 2/946/1632/24
Іменем України
25 листопада 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря:Богдан А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за ним права власності. Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що 21.01.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований на Ізмаїльській універсальній біржі «Вітязь». Всі умови угоди до її реєстрації на біржі виконані, позивачем проведений повний розрахунок, а продавцями в свою чергу передано необхідну документацію на зазначений будинок, отже, претензій відносно виконання умов договору немає. З моменту укладення договору він відкрито володіє та користується будинком. Про те, що укладений договір потребував нотаріального посвідчення позивачу стало відомо лише тепер. Оскільки договір, на підставі якого він придбав будинок, нотаріально не посвідчений, він позбавлений можливості розпоряджатися нею.
12.01.2024 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні (а.с.22).
Ухвалою суду від 08.11.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.78).
Ухвалою суду від 25.11.2024 року вирішено розглядати справу на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку).
Під час розгляду справи повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Позивач звернувся із заявою про підтримання позову та розгляд справи у його відсутність. Відповідачка ОСОБА_2 причини неявки не повідомила. На адресу суду надійшли повідомлення працівника поштового відділення зв'язку, згідно з якими відповідачка відсутня за вказаною адресою.
Відповідач ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть №1725 від 04.12.2019 року (а.с.64).
Згідно листа Ізмаїльської державної нотаріальної контори за вих. №1056/01-16 від 11.09.2024 року після смерті ОСОБА_3 заяви від спадкоємців не надходили, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.69).
Дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.
У відповідності до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У судовому засіданні встановлено, що 21.01.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований на Ізмаїльській універсальній біржі «Вітязь» (а.с.5).
24.01.2002 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на придбаний будинок в КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за №2-329 (а.с.5 зв.).
Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне його виконання: до підписання договору купівлі-продажу відповідачі одержали від позивача грошові кошти в сумі 5 115 гривень, а останній вселився у придбану частину квартири і відкрито користується нею по даний час.
На час розгляду справи зазначений договір не оскаржений і не скасований.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, суд при розгляді справи керується положеннями ЦК УРСР 1963 року.
Так, нормами ст.47 ЦК УРСР, діючими на момент укладення договору купівлі - продажу, встановлювалося, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, передбачених законом та недотримання в цих випадках нотаріальної форми угоди, тягне за собою її недійсність, але якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року за №1956-ХІІ угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зі змісту ч.2 ст.11 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року за №697-ХІІ, який діяв на час укладення угоди, слідує, що громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.
На час укладення угоди діючим законодавством не була встановлена заборона укладати договори купівлі-продажу квартир на біржі.
Це також підтверджується положеннями Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року за №121, де в переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, зазначені договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.
Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (06.08.2003 року), договір-купівлі продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на жилий будинок, що відчужується.
Приймаючи до уваги, що обидві сторони повністю виконали умови договору купівлі-продажу квартири, зареєстрували його на товарній біржі і відразу ж в КП «Ізмаїльське МБТІ», що не суперечило ч.3 ст.9 ЖК УРСР, суд доходить висновку про можливість визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним відповідно до ст.47 ЦК УРСР і визнання за позивачем права власності на придбаний об'єкт нерухомості.
Керуючись ст.47 ЦК УРСР, ст.ст.11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання дійсним договору та визнання права власності, - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №2002-154 від 21.01.2002 року, посвідчений Ізмаїльською універсальною біржою «Вітязь» на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Копії рішення надіслати для відома сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.І.Бальжик