Справа № 946/8788/24 Провадження № 3/946/3089/24
25 листопада 2024 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до представлених матеріалів 29.10.2024 року о 16 годині 10 хвилин по вул. Придунайська біля буд. №407 в м.Ізмаїлі Одеської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21074», д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим водій порушив вимоги п.2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Притягуваний ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу у його відсутність. 20.11.2024 року адвокат Кашульський О.В. надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП не визнає. Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції ОСОБА_1 безпосередньо після зупинки транспортного засобу не пояснено причину зупинки. Далі, поліцейським пояснено, що причиною зупинки є встановлення поліцейськими факту того, що у автомобіля не працює задній лівий ліхтар стоп-сигналу. На питання яким чином поліцейський встановив на зустрічному транспорті факт того, що не працює задній лівий ліхтар стоп-сигналу, поліцейський пояснити не зміг. Крім того, відеозапис не є повним та безперервним, не містить повної фіксації подій, тому, є неналежним і недопустимим доказом. Також, на відеозаписі не зафіксовано перевірки жодної ознаки алкогольного сп'яніння з зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, крім того, їх не зазначено і поліцейським під час спілкування з ОСОБА_1 на місці зупинки, окрім запаху алкоголю з порожнини рота, а почервоніння очей, як ознака вимовлена працівниками поліції, як підстава для здійснення огляду на стан сп'яніння взагалі не є передбаченою п.3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, ознакою алкогольного сп'яніння. Крім того, на відеозапису на питання поліцейського чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд, він відповідає «завжди», тобто, він був згоден пройти такий огляд у разі дотримання поліцейськими відповідних процедур. Однак, на відеозаписі не зафіксовано інформування ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого часу вимірювальної техніки, а тільки повідомлено, що трубка технічного пристрою є нова та показано йому цілісність упаковки трубки спеціального технічного засобу. Також, ОСОБА_1 не в повній мірі роз'яснені його права, передбачені ч.1 ст.268 КУпАП. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано чіткої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Заначив, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці. Крім того, посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучено, що вказує, що працівники поліції розуміли, що він не вживав ніяких алкогольних напоїв та складали вищевказаний протокол лише для показників. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б беззаперечно доводили б його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, просить суд провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Оскільки є дані про своєчасне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд у відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши наявні докази у сукупності, суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 КУпАП України, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення слід встановити, які саме з перелічених у частині 1 статті 130 КУпАП України дій були вчиненні.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).
Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.
В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.
Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов'язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).
Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція 1452/735). За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №161723 від 29.10.2024 року вказано, що 29.10.2024 року о 16 годині 10 хвилин по вул. Придунайська біля буд. №407 в м.Ізмаїлі Одеської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21074», д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим водій порушив вимоги п.2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до розділу 1 п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерством юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, встановленим порядком проходження огляду на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів є порядок відповідно до якого особі пропонується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, за наслідками якого, у разі підтвердження стану сп'яніння, складається та додається до протоколу акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та роздруківка із результатом огляду. В разі відмови особи від проходження огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами особа одразу направляється до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння. У разі підтвердження стану сп'яніння за результатами огляду в закладі охорони здоров'я відповідний висновок додається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.5 другого розділу Порядку встановлено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР України. Перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним. Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинки ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
Згідно ч. 2 ст. 31 КУпАП, під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Дослідженням відеозапису не встановлено, з яких причин було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Доказів порушення ПДР до матеріалів справи не додано. Поліцейський не поінформував водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, не послався на відповідний нормативно-правовий акт, на підставі якого застосовується такий захід.
Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вбачається з відеозапису, він не є повним та безперервним, в зв'язку з чим, неможливо суду зробити висновок про те, чи був дотриманий при цьому порядок проходження огляду на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів відповідно до Інструкції, а саме, чи відповідно до порядку визначеного в Інструкції пропонувалося особі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з відеозапису, долученого до матеріалів справи, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права та обов'язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, роз'яснюються під час оголошення тексту протоколу, а відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, пунктом 11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відеозапис, доданий до матеріалів справи, не містить процесу складання направлення до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та вручення його ОСОБА_1 , однак, до матеріалів справи воно долучено.
Таким чином, всупереч п. 8 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, неможливо встановити, чи було видано водієві направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, форма якого передбачена додатком 1 до Інструкції № 1452/735.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Всупереч ч.1 ст.266 КУпАП матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, та до матеріалів справи не надано доказів в підтвердження передання керування транспортним засобом будь-яким особам.
Таким чином, суд позбавлений можливості зробити висновок чи були дотриманні вимоги ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку не надано доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками керування в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Вказане викликає сумнів щодо винності особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст.130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи та всі докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.130, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т.П.Пащенко