Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"16" листопада 2010 р. № 2а- 10253/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.
за участю прокурора - Зливка К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" до Харківської обласної митниці, Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ "ГРАН" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення Харківської митниці № 800000006/2010/000963/1 від 31.03.2010 року про визначення митної вартості товарів, прийняте стосовно нього та зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачених грошових коштів в сумі 30565,89 грн., з яких: ПДВ - 23233,74 грн., державне мито - 7332,15 грн. і відшкодувати за рахунок Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 309,06 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що товариство для визначення митної вартості товару, який підлягав митному оформленню, скористалось методом №1 - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.
При визначенні митної вартості товару ними було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару з додаванням їх транспортних витрат, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України.
Також зазначив, що митним органом застосовано метод № 6 - резервний метод - безпідставно, так як ними надані всі документи, які підтверджують правомірність застосування методу № 1 - за договірною вартістю товару.
В результаті неправомірного завищення Харківською митницею митної вартості товару товариство було змушене сплатити надмірну суму ПДВ - 23 233,74 грн. та ввізне мито - 7 332,15 грн.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Кочмар К.О. підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Харківської митниці та Харківської обласної митниці за довіреністю Біла Т.Є. проти позову заперечувала, зазначивши, що митний орган зобов'язаний здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".
Оскаржуване рішення було прийняте з урахуванням приписів вказаного Закону та ст. 277 Митного кодексу України, відповідно до якого визначення митної вартості товару позивача було здійснено за резервним методом у зв'язку з неможливістю використання інших. Як підставу для визначення митної вартості товару за резервним методом Харківська митниця вказала дані Держмитслужби України щодо рівня митної вартості подібних товарів.
Прокурор, що вступив у справу на стороні відповідачів, просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, який належним чином повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.
Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положення ст. 128 КАСУ.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого, виходячи з наступного.
Встановлено, що 01 грудня 2009 року між позивачем та фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD (Гонконг) було укладено зовнішньо економічний контракт № OS011209 на поставку товарів.
Так, 30 березня 2010 року для митного оформлення партії товару, що поставлялась згідно зазначеного контракту, на підставі підписаної сторонами специфікації № 23 від 11.01.2010 р., товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАН" було надано до Харківської митниці митну декларацію № 800000015/2010/323755 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, згідно якої митна вартість товару була визначена за ціною договору (вартість операції, метод № 1). Виходячи з визначеної митної вартості, сума ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету становила 57648,38 грн., а сума мита - 21201,12 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було надано наступні документи:
- прямий зовнішньоекономічний контракт № OS011209 від 01.12.2009 р. з виробником товару фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD;
- специфікація №23 від 11.01.2010 р. до контракту № OS011209, де зазначено вартість придбання товару;
- інвойс № 23/011209 від 11.01.2010 р.;
- міжнародну автодорожню товарно-транспортну накладну СМR № 264, відповідно до якої відправником товару є його виробник - фірма HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD.
Однак, 31.03.2010 р. Харківською митницею позивачеві було відмовлено в митному оформленні товарів за поданою вантажно-митною декларацією та винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/000963/1 за резервним методом (метод № 6).
Відповідно до оскаржуваного рішення, митну вартість було значно піднято щодо деяких товарів, а саме:
- щітки по металу: артикул ВТ-0011, код товару 96039099 (кількість - 1080шт.) з загальної вартості 3 680,37 грн. до 5 135,40 грн.;
- інструменти ручні: артикул РТ-3002, (кількість - 1600 шт.), артикул РТ-3005 (кількість - 6000 шт.), артикул РТ-3006 (кількість - 6000 шт.), код товару 82013000, з загальної вартості 60 578,70 грн. до 93 198,00 грн.;
- пристрої ручні для підіймання рідини: артикул НТ-0067 (кількість - 120 шт.), код товару 84132090, з загальної вартості 4 422,15 грн. до 10 394,43 грн.;
- інструменти ручні: артикул НТ-0175 (кількість - 1200 шт.), артикул НТ-0176 (кількість - 1200 шт.), артикул НТ-0177 (кількість - 6000 шт.), артикул N1-0501 (кількість 240 шт.), артикул ИТ-0502 (кількість - 480 шт.), код товару 82033000, з загальної вартості 39 371,40 грн. до 72 846,60 грн.;
- інструменти ручні: артикул НТ-3101 (кількість - 2400шт.), артикул НТ-3102 (кількість -1920 шт.), код товару 82021000, з загальної вартості 11 107,68 грн. до 17 650,56 грн.;
- інструменти ручні: артикул НТ-6013 (кількість - 9840 шт.), код товару 82057000, з загальної вартості 38 991,00 грн. до 65 218,95 грн.;
- інструменти змінні для ручних знарядь: артикул 8Б-0206 (кількість - 6000 шт.), код товару 82075090, з загальної вартості 17 593,50 грн. до 19 471,73 грн.;
- інструменти змінні для ручних знарядь: артикул 8Б-6005 (кількість - 5200 шт.), артикул 8Б- 6006 (кількість - 3200 шт.), код товару 82029919, з загальної вартості 3 994,20 грн. до 4 659,90 грн.
Таким чином, проведення митним органом коригування митної вартості товарів призвело до зміни розміру обов'язкових митних платежів позивача, так сума ПДВ склала 80 882,13 грн., сума мита -28 533,27 грн.
З метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України, позивач був змушений скористатися правом, наданим йому Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008 р. та 31 березня 2010 року подав на адресу Харківської митниці лист № М/2, яким він зазначив свою незгоду з встановленою митною вартістю та просив про випуск цих товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання сплати до державного бюджету суми податків і зборів, згідно з митною вартістю, яка визначена митним органом.
31 березня 2010 року Харківська митниця своїм листом № 21/42-3227 надала згоду на випуск товарів у вільній обіг під гарантійні зобов'язання позивача щодо сплати податків і зборів згідно митної вартості, розрахованої відповідно до оскаржуваного рішення.
Також, 31 березня 2010 року позивач надав для митного оформлення вантажно-митну декларацію № 800000015/0/323825 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 з зазначенням митної вартості товару, що була визначена митним органом за резервним методом та, на виконання гарантійних зобов'язань, провів сплату митних платежів, виходячи з обчисленої Харківською митницею митної вартості товару.
Так, у відповідності до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України (надалі - МК України), 25 червня 2010 року позивачем на адресу Харківської митниці було направлено скаргу № М/25 про перегляд рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів.
Однак у перегляді зазначеного рішення про визначення митної вартості товарів було відмовлено, про що позивачем 12.07.2010 р. було отримано лист № 20/02-2203.
З чим суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 3 статті 3 Митного кодексу України, засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.
Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний Кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.
Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:
- метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
- метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
- метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
- резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Позивач, для визначення митної вартості скористався 1 методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару позивач вказав вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника) з додаванням транспортних витрат позивача, відповідно до п.5 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України.
Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Суд зазначає, що Харківською митницею застосовано резервний метод безпідставно, так як позивачем надані всі документи, які підтверджують правомірність застосування методу № 1 - за договірною вартістю товару.
Отже, як вбачається з наявних у справі доказів митна вартість товару, заявлена позивачем, відповідає інвойсу.
Суд зазначає, що застосування Харківською митницею в даному випадку методу № 6 для митної оцінки на підставі даних електронних ВМД внутрішньої бази Держмитслужби є порушенням ст. 19 ч. 2 Конституції України, де передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, так як Митний кодекс України не передбачає права митниці змінювати митну вартість товару на підставі вказаних даних.
Згідно ч. 4 ст. 260 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Частиною першою статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Отже, законом передбачені умови застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору (метод № 1) і тільки при недотриманні умов, вказаних в пунктах 1, 2, 3, 4. частини 4 статті 267 Митного кодексу України митницею може розглядатися питання про послідовне застосування інших методів визначення митної вартості товару.
Надані до суду докази підтверджують факт виконання позивачем вимог частини 4 статті 267 Митного кодексу України для застосування визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Але, як свідчать матеріали справи, митний орган взагалі не ставив під сумнів розмір витрат виробника товару, а отже не мав права примушувати декларанта застосовувати будь-який інший метод визначення вартості товару, ніж вибраний декларантом. На цій же підставі суд не приймає до уваги посилання першого відповідача на недотримання позивачем вимог ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідною стороною не доведений факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною угоди (метод №1) щодо товару позивача, як не доведений і факт правомірності застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Також, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 56 Конституції України передбачено, що матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади відшкодовується за рахунок держави.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету;
Зі змісту статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Відповідно до п. 4. ч. 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 р. № 332, Головне управління Державного казначейства в області провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, Харківська митниця не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову і водночас для вирішення питання про відшкодування позивачеві з Державного бюджету України в особі відповідного органу державного казначейства надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 30565,89 грн., з яких: ПДВ - 23233,74 грн., державне мито - 7332,15 грн.
В порядку ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 309,06 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 264-267 Митного кодексу України, ст. 25, 48, 50 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 22, 1173 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Харківської митниці № 800000006/2010/000963/1 від 31.03.2010 року про визнання митної вартості товарів, прийняте стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН".
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" надмірно сплачених грошових коштів в сумі 30565,89 грн., з яких: ПДВ - 23233,74 грн., державне мито - 7332,15 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" витрати по сплаті судового збору в розмірі 309,06 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 17.11.10 р.
Суддя Самойлова В.В.