Справа № 749/1060/24
Номер провадження 2/749/259/24
"25" листопада 2024 р. м.Сновськ
Щорський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Шаповал З.О.
за участю секретаря Мирошниченко А.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Сновськ цивільну справу №749/1060/24 за позовом ОСОБА_1 до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовано ти, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті залишилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Нотаріусом було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з неподанням документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
Позивач зазначає, що не зміг надати правовстановлюючий документ на спадкове майно, оскільки його батько за життя належним чином не зареєстрував право власності на будинок.
25.11.2024 р. від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
25.11.2024 р. від представника позивача надійшла заява про відкликання заяви про залишення позову без розгляду, у якій представник позивача також просить розглянути справу без участі сторони позивача, просить позов задовольнити.
Позивач та відповідач у підготовче судове засідання не з'явилися. Повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12, 42).
Позивач є сином ОСОБА_2 , що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 11, 46).
Після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 47028671 (номер у нотаріуса 171), що підтверджується копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 19919166 від 26.05.2009 р. (а. с. 13).
ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася, що вбачається з копії її заяви (а. с. 40).
ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька, що вбачається з копії його заяви (а. с. 41).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.06.2024 р. № 510/02-31 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 14, 54).
Згідно копії довідки ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» № 269 від 11.06.2024 р. право власності на спірний будинок не зареєстровано (а. с. 15, 52).
Згідно інформаційної довідки № 3834311767 від 19.06.2024 р. інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, щодо спірного будинку відсутня (а. с. 53).
Як вбачається із довідки Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 08.05.2024 р. № 544, згідно записів погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки особовий рахунок № НОМЕР_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , головою домогосподарства являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно записів погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , рік забудови - 1963, загальна площа житлового будинку 60 кв. м., з неї житлова площа 52 м. кв.
Згідно записів погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 мав у користуванні земельну ділянку загальною площею 1, 00 га, з них 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і 0, 75 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. 16).
На підтвердження своїх вимог позивачем також надано фотографії будинку (а. с. 17-19).
Як вбачається з копії довідки Єлінської сільської ради від 25.05.2009 р. № 208, згідно записів у погосподарській книзі від 01.01.2006 за № 80 в будинку АДРЕСА_1 постійно прописані та проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прописаний з 14.12.1978 р. і виписаний у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прописана з 16.05.1977 р. і по даний час (а. с. 44).
Згідно відповіді Корюківського РВ ГУ ДСНС України «Про надання інформації по пожежі» від 15.11.2024 р. № 70 17 01-1570/70 17, 16 квітня 2024 року виникла пожежа житлового будинку по АДРЕСА_1 внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій. Внаслідок пожежі знищено житловий будинок, 3 господарчі будівлі, домашні речі та майно (а. с. 77).
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зважає на таке.
Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно абз. 2 п. 2.19.5. Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 N 95 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету статистики № 491 від 08.12.2010) роком побудови житлового будинку (квартири) вважається рік, у якому цей будинок було введено в експлуатацію. Наприклад, якщо будівництво житлового будинку почалося в 1987 році, а закінчилось у 1991, то роком побудови буде 1991-й. При перебудовах, надбудовах, розширенні будинку роком уведення в дію вважається рік початкової побудови.
Аналогічне положення було закріплене в абз. 2 п. 7.4.5. Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491 (далі - Інструкція № 491).
У відповідності до п. 1.9 Інструкції № 491 форми погосподарського обліку заповнюються один раз. Надалі інформація, що занесена до них, оновлюється, уточнюється, доповнюється у порядку й у строки, встановлені цією Інструкцією.
Як вбачається із довідки Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 08.05.2024 р. № 544, згідно записів погосподарської книги головою домогосподарства являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 мав у користуванні земельну ділянку загальною площею 1, 00 га, з них 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і 0, 75 га для ведення особистого селянського господарства.
Також із матеріалів справи спірний будинок був збудований у 1963 році, про що міститься відповідний запис у погосподарській книзі.
Таким чином, з огляду на вищепроцитовані положення чинного на той час законодавства, ОСОБА_2 набув права власності на спірний будинок внаслідок його побудови, а наявність відповідних записів погосподарського обліку про 1963 р. свідчить про те, що вказаний будинок був введений в експлуатацію у 1963 р.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, позивач, за встановлених судом обставин, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц зазначив, що системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Отже, право на спадкове майно у позивача виникло з часу відкриття спадщини, тобто з 01.12.2008 р.
У той же час судом було встановлено, що16 квітня 2024 року виникла пожежа житлового будинку по АДРЕСА_1 внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій. Внаслідок пожежі знищено житловий будинок, 3 господарчі будівлі, домашні речі та майно.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 349 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.
Таким чином, право позивача на спірний будинок припинилося 16.04.2024 р.
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 1952 будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1952 розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості.
Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17 зазначив, що суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, з огляду на вищезазначене, як виникнення, так і припинення права власності на майно внаслідок його знищення підлягають державній реєстрації, а особа, існування за якою такого права не визнається, має право звернутися за захистом свого невизнаного права.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на безумовне визнання відповідачем позову та відсутність у матеріалах справи суперечностей та протиріч, а також невстановлення судом осіб, права, свободи чи інтереси яких можуть бути порушені визнанням позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на спірне майно, із зазначенням періоду існування такого права.
Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідачі до початку розгляду справи по суті визнали позов у повному обсязі, 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, слід повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на житловий будинок загальною площею 60 метрів квадратних, з них житлової площі 52 метри квадратні, рік забудови - 1963, з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності, яке виникло у ОСОБА_1 01 грудня 2008 року та було припинено 16 квітня 2024 року.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканцю АДРЕСА_2 , з державного бюджету України 50% сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 605, 60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у зазначений вище строк.
Суддя З.О.Шаповал