Справа № 738/2049/24
№ провадження 2/738/572/2024
Рішення
іменем України
26 листопада 2024 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi судді Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Зубкович Н. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
03 вересня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 23 липня 2020 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 118821-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого має заборгованість у сумі 20 143,19 грн. Позивач, посилаючись на статті 525-526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, статті 4, 27, 175 ЦПК України, статті 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 118821-КС-001 про надання кредиту від 23 липня 2020 року в розмірі 20 143,19 грн, з яких: 9 399,45 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 10 743,74 грн - сума прострочених платежів по процентах та понесені судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
2.Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
26 листопада до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у якій відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви у зв'язку із спливом строків позовної давності за договором № 118821-КС-001 від 23 липня 2020 року. Клопотання обґрунтоване тим, що кредитний договір укладений між ТОВ «Бізнес позики» та відповідачем 23 липня 2020 року, строк дії договору до 12 листопада 2020 року, строк позовної давності закінчився 13 листопада 2023 року. Позивач звернувся із позовною заявою до суду у серпні 2024 року, тобто після закінчення строку позовної давності.
3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд встановив, що ТОВ «Бізнес позика» 22 липня 2020 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 118821-КС-001 про надання кредиту Цього ж дня, відповідач підписав пропозицію (оферту) укласти договір № 118821-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (арк. с. 24-25, 28-29).
22 липня 2020 року між сторонами укладено Договір № 118821-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, тобто договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (арк. с. 26).
Відповідно до пункту 1 Договору про надання кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, строк - до 12 листопада 2020 року.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 19135 від 23 липня 2020 року (арк. с. 30).
ОСОБА_1 належним чином не виконав умови договору, у зв'язку з чим станом на 16 серпня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 20 143,19 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9 399,45 грн; суми прострочених платежів по процентах 10 743,74 грн (арк. с. 11-23).
Відповідач не подав докази, які б підтвердили виконання ним умов договору позики.
4.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд встановив, що 22 липня 2020 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту № 118821-КС-001 в електронній формі шляхом надсилання позикодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування кредитом.
У договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
У відповідності до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення ТОВ «Бізнес позика» із даною позовною заявою до суду є 03 вересня 2024 року.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та діє до теперішнього часу.
Пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан з 24 лютого 2022 року, та пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивач не пропустив.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 118821-КС-001 від 22 липня 2020 року у розмірі 20 143,19 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9 399,45 грн; суми прострочених платежів по процентах 10 743,74 грн; 2 422,40 грн у порядку розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 263 - 265 ЦПК Укpаїни, суд
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика 20 143,19 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 118821-КС-001 від 22 липня 2020 року, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9 399,45 грн; суми прострочених платежів по процентах 10 743,74 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2 422,40 грн у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження місто Київ, вулиця Лесі Українки, 26 офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя О.Я. Парфененко