Справа № 2а-4244/10/1770
05 листопада 2010 року 15год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача - Голови апеляційного суду Рівненської області - Малько Ольги Сергіївни: представник не з'явився,
відповідача - Апеляційного суду Рівненської області: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГолови апеляційного суду Рівненської області Малько Ольги Сергіївни ,
Апеляційного суду Рівненської області
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з
адміністративної судової посади та визнання протиправним дій відповідача,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до голови апеляційного суду Рівненської області Малько Ольги Сергіївни про визнання протиправним та скасування наказу в частині його звільнення з адміністративної судової посади. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2010 року в якості другого відповідача залучено апеляційний суд Рівненської області.
Позивач свій позов обґрунтовує тим, що Указом Президента України від 4 вересня 2006 року він був призначений першим заступником голови Рівненського апеляційного суду Рівненської області. 3 серпня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 р. 16 серпня 2010 року його було звільнено із займаної адміністративної посади шляхом винесення головою апеляційного суду Рівненської області наказу № 47, про припинення його повноважень як першого заступника. Даний наказ позивач вважає незаконним в частині, що стосується його звільнення з огляду на наступне. Позивач вважає, що на думку голови апеляційного суду Рівненської області, яка винесла незаконний наказ, підставою для його звільнення було те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено посади першого заступника голови апеляційного суду. Однак, як зазначає позивач, пункт 5 розділу 13 «Перехідних положень» вищевказаного Закону вказує, що голови судів та їх заступники, призначені на посади голови суду або заступника голови суду до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження голови суду, заступника голови суду до закінчення строку, на який їх призначено. Також, позивач вказує, що повноваження голови апеляційного суду визначені ст. 29 вищевказаного Закону і серед переліку цих повноважень право на припинення повноважень заступників голови апеляційного суду не передбачено, отже, голова апеляційного суду Рівненської області перевищила свої повноваження, які їй надані законом.
Крім того, позивач в своїй позовній заяві додатково зазначає, що одночасно із винесенням вищевказаного наказу, відповідачем було протиправно заборонено надавати йому для розгляду матеріали, вирішення яких було покладено на нього згідно Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінально-процесуальним кодексом України, а також ним дано вказівку про збільшення на нього навантаження по розгляду цивільних справ. Позивач вважає, що заборона по розгляду вищевказаних матеріалів є не що іншим, як грубим втручанням в його процесуальні повноваження як судді та заступника голови апеляційного суду, яке незаконно обмежує і звужує їх, а вказівка щодо навантаження по розгляду цивільних справ повинна була б бути винесена на вирішення зборів суддів. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати наказ в частині його звільнення з адміністративної посади незаконним, а відповідні дії відповідача протиправними.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення, аналогічні позову.
Відповідач Малько Ольга Сергіївна 5 листопада 2010 року в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, подала до суду заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в позові. В обґрунтування свого заперечення вказує, що оспорюваний позивачем наказ, нею, як головою апеляційного суду Рівненської області, видано в межах повноважень, визначених ст. 29, ст.30 та п.5 розділу XIII «Перехідні положення»Закону України №2453-VI від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів». В наказі, який позивач розцінює як протиправний, жодної вказівки про його звільнення з посади немає. Посади перших заступників (голови апеляційного суду, голови вищого спеціалізованого суду, голови Верховного Суду України), повноваження яких були визначені статтями 29, 42,52 Закону України «Про судоустрій України»№3018-111 від 7 лютого 2002 року, який втратив чинність, Законом №2453-VI від 7 липня 2010 року ліквідовано. Пунктом 5 розділу XIII Перехідні положення Закону №2453-VI від 7 липня 2010 року зазначено, що якщо суддя на день набрання чинності цим Законом займав адміністративну посаду, яка не передбачена цим Законом, за ним зберігаються умови матеріального, соціально-побутового та медичного обслуговування за адміністративною посадою, що ліквідована, до закінчення строку, на який його було призначено. Тому відповідач діяв в межах наданих їй законом повноважень. Крім того відповідач вказав, що позивач мав форму допуску по формі 2 для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно»та «таємно». Оскільки Законом України «Про судоустрій та статус суддів»посада першого заступника голови апеляційного суду не передбачена, то скасування такого допуску проведено у відповідності до ст.26 Закону України «Про державну таємницю». Що стосується вимог позивача про незаконне збільшення навантаження на нього цивільних справ, то питання навантаження щодо розгляду в суді апеляційної інстанції цивільних справ регулюється ст.297 ЦПК України -в порядку черговості, а також дане питання вирішено Законом України «Про судоустрій та статус суддів», де чітко зазначено, що перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.
22 жовтня 2010 року в під час розгляду справи в судовому засіданні відповідач Малько О.С. наполягала на тому, що не звільняла позивача з адміністративної посади, а щодо допуску до розгляду матеріалів згідно Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», пояснила, що в поточному році практично немає їх надходжень, а тому і немає необхідності в допуску до державної таємниці, але надбавку, встановлену за допуск, позивач отримує щомісяця, у відповідності до вказаного вище пункту "Перехідних положень". Крім того, відповідач висловив думку про те, що спір в частині визнання наказу незаконним не є спором у сфері публічно-правових відносин, оскільки не стосується проходження публічної служби.
Представник відповідача апеляційного суду Рівненської області в судове засідання 5 листопада 2010 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
22 жовтня та 29 жовтня 2010 року під час розгляду справи в суді, представник відповідача - апеляційного суду Рівненської області, позовні вимоги позивача не визнав та надав пояснення, аналогічні поясненням відповідача Малько О.С.
Суд, заслухавши пояснення сторін, надані ними в ході судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив, що в задоволенні позову належить відмовити.
Суд виходив з наступного.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До публічної служби пункт 15 частини 1 зазначеної норми відносить діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач -апеляційний суд Рівненської області за правовим статусом є суб'єктом владних повноважень, а його Голова наділений управлінськими функціями.
Наказ в частині припинення повноважень на посаді першого заступника голови апеляційного суду винесений у відповідності зі статтею 20, абзацом 4 пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року (далі Закон №2453-VI), тобто такий, що випливає з норм Закону та владних управлінських повноважень голови апеляційного суду і за предметом спору належить до юрисдикції адміністративних судів (стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин суд прийшов до висновку, що правовідносини між сторонами є публічно-правовими і такими, що належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Указом Президента України за №732/2006 4 вересня 2006 року у відповідності до ч.5 ст.20 Закону України «Про судоустрій України», позивача призначено першим заступником голови апеляційного суду Рівненської області (а. с. 45) .
16 серпня 2010 року за №47 головою апеляційного суду Рівненської області Малько О.С. з посиланням на статтю 20, абзац 4 пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №2453-VI, видано наказ про закінчення повноважень на адміністративних посадах суддів апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому зазначено про те, що «у зв'язку з ліквідацією адміністративних посад першого заступника голови апеляційного суду, заступників голів судових палат припинити повноваження на посаді першого заступника голови апеляційного суду Рівненської області судді ОСОБА_1, на посадах заступників голів судових палат суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4» (а. с. 4) .
Конституцією України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина 1 статті 6), та визначено механізм її здійснення (частина 2 статті 6, частина 2 статті 19). Основний Закон України встановив засади організації і діяльності судової влади та взаємодії між нею, законодавчою і виконавчою владою на підставі конституційно закріпленої системи стримувань і противаг.
Питання судоустрою, судочинства, статусу суддів відповідно до Конституції України повинні визначатися виключно законами України. Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні. З вищевказаного вбачається, що надавши Верховній Раді України такі повноваження, Основний Закон України зобов'язує її діяти не лише в межах, а й у передбачений Конституцією спосіб, тобто визначати судоустрій, судочинство, статус суддів виключно шляхом прийняття законів.
7 липня 2010 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, який набрав чинності 30 липня 2010 року.
Частиною 4 статті 26 вказаного Закону визначений склад апеляційного суду, до якого входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. Статтею 30 даного Закону встановлено, що заступники голови апеляційного суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.
Частинами 1, 2 статті 20 Закону №2453-VI, визначений порядок призначення суддів на адміністративні посади, відповідно до яких адміністративними посадами в суді вважаються посади голови суду та заступника (заступників) голови суду. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади строком на п'ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.
Відповідно до пункту 5 розділу XIII "Перехідних положень" Закону №2453-VI, голови судів та їх заступники, призначені на посади голови суду або заступника голови суду до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження голови суду, заступника голови суду до закінчення строку, на який їх призначено.
Судді, які виконують обов'язки голови суду, у разі відсутності останнього, продовжують виконувати такі обов'язки до призначення голови суду в порядку, встановленому цим Законом.
Голови судів та їх заступники, призначені до набрання чинності цим Законом, термін повноважень яких спливає після набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до призначення голів судів та їх заступників у порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо суддя на день набрання чинності цим Законом займав адміністративну посаду, яка не передбачена цим Законом, за ним зберігаються умови матеріального, соціально-побутового та медичного обслуговування за адміністративною посадою, що ліквідована, до закінчення строку, на який його було призначено.
З вищевказаного вбачається, що посада першого заступника голови суду вказаним законом не передбачена і фактично ліквідована.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження голови апеляційного суду визначені статтею 29 Закону №2453-VI. Частиною 1 вказаної статті, встановлено, що голова апеляційного суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у апеляційному суді в десятиденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду; 7) контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів апеляційного суду; 9) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Аналізуючи вказані норми Закону №2453-VI, вбачається, що голова апеляційного суду Рівненської області, видаючи оспорюваний в частині припинення повноважень першого заступника голови апеляційного суду наказ, діяла на виконання вимог статей 20, 29, 30, пункту 5 розділу XIII "Перехідних положень" вказаного Закону.
Твердження позивача про те, що його, наказом №47 від 16.08.2010 року було звільнено з адміністративної посади першого заступника голови апеляційного суду, суд не може взяти до уваги, так як судом встановлено, що зміст наказу апеляційного суду Рівненської області №47 від 16.08.2010 року не містить в собі звільнення з адміністративної посади позивача. Згідно з положеннями Закону №2453-VI, адміністративна посада першого заступника голови апеляційного суду ліквідована самим Законом, а відповідач Малько О.С., лише припинила повноваження на посаді першого заступника голови апеляційного суду, діючи на виконання вимог вказаного Закону. Покликання позивача стосовно того, що пунктом 5 розділу XIII Перехідних положень Закону №2453-VI вказано, що голови судів та їх заступники, призначені на посади голови суду або заступника голови суду до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження голови суду, заступника голови суду до закінчення строку, на який їх призначено, суд вважає помилковим оскільки вказаний абзац зазначеного пункту стосується тільки адміністративних посад голів суду та їх заступників, а не посади першого заступника голови суду. Роз'яснення щодо посади першого заступника голови суду встановлено абзацом 4 пункту 5 розділу XIII "Перехідних положень" Закону №2453-VI, який зазначений судом по тексту вище.
Відтак, суд приходить до висновку про законність виданого апеляційним судом Рівненської області, в особі голови апеляційного суду, наказу в частині припинення повноважень першого заступника голови апеляційного суду. На додаток вищевказаного, як доказ, слугує копія штатного розпису станом на 03.09.2010 року, яким затверджено зміни щодо виведення посади першого заступника голови апеляційного суду із вказаного штатного розпису (а.с.67).
Вказані в запереченні та додані до матеріалів справи відповідачем копії сторінок журналу «Вісник Верховного Суду України» (а. с. 25-26), а також додані позивачем копії наказів Верховного Суду України №844-к, № 846-к від 4.10.2010р. та №906-к від 12.10.2010 р. ( а. с. 80-82) судом до уваги не приймаються, оскільки вони не є доказами та не вказують як на правомірність винесення відповідачем наказу в частині припинення повноважень позивача на адміністративній посаді, так і на протиправність дій відповідача.
Дослідивши в судовому засіданні копію трудової книжки позивача, суд виходить з такого.
Підпункт 2.2 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 зі змінами та доповненнями встановлює загальні вказівки щодо заповнення трудових книжок, відповідно до якого до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Отже, судом встановлено, що вчинений запис в трудовій книжці позивача стосовно припинення повноважень на посаді першого заступника голови апеляційного суду Рівненської області (а. с. 83-84), не містить у собі припинення трудової діяльності позивача і повністю відповідає вказівкам вищевказаної Інструкції.
Суд також звертає увагу на те, що умови матеріального забезпечення за адміністративною посадою, що ліквідована Законом № 2453-VI, за позивачем збережені (а. с. 71-72 ).
Крім того, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача щодо усунення його від розгляду матеріалів згідно Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуального кодексу України та вказівки про збільшення навантаження на позивача по розгляду цивільних справ з огляду на наступне.
Ухвалою суду від 21 вересня 2010 року в порядку підготовчого провадження приймалось рішення про зобов'язання позивача надати суду докази щодо усунення його від розгляду вищевказаних матеріалів та докази збільшення на нього навантаження по розгляду цивільних справ. Згідно письмових заперечень відповідача та його усних пояснень встановлено, що скасування допуску для роботи з секретною інформацією проведено у відповідності до ст.26 Закону України «Про державну таємницю», на додаток, як пояснив відповідач, в поточному році практично немає надходжень таких матеріалів, тому і немає необхідності в допуску до державної таємниці, але надбавку, встановлену за допуск, позивач отримує щомісяця, у відповідності до пункту 5 розділу XIII "Перехідних положень" Закону №2453-VI.
Відносно збільшення на позивача навантаження по розгляду цивільних справ, судом зазначається, що згідно частини 5 статті 20 Закону №2453-VI, перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом, крім того, питання навантаження по розгляду цивільних справ в суді апеляційної інстанції регулюється статтею 297 ЦПК України.
В судовому засіданні, як факт недопущення відповідачем позивача до розгляду матеріалів у відповідності до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінально-процесуального Кодексу України, так і факт збільшення навантаження по розгляду цивільних справ, позивачем не доведений, оскільки ним зазначено, що це були усні вказівки відповідача Малько О.С., доказів на обґрунтування даної обставини позивач суду не надав.
Крім цього, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, які права, свободи та інтереси позивача, станом на час розгляду справи в суді, порушені відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Норми ч.2 ст.71 КАС України встановлюють, що в адміністративних справах про протиправність рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач не довів ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідач заперечуючи проти позову довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, суд приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.