Справа №461/9201/24
25 листопада 2024 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді Кітова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Черевка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Шишка Олег Мар'янович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 79070, м. Львів, вул. Гната Хоткевича, 62/69) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шишка Олег Мар'янович, звернувся до суду з адміністративним до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 3403061 від 03.11.2024 року в справі про адміністративне правопорушення як таку, що винесена неправомірно і не відповідає вимогам закону.
В обґрунтування позову покликається на те, що 03 листопада 2024 року відносно позивача було складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3403061. В даній постанові було зазначено, що 03.11.2024 року о 13 год. 40 хв., у селі Грусятичі Стрийського району Львівської області по вул. Січових Стрільців, 24 водій транспортного засобу керуючи транспортним засобом не подав сигнал світлофора покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.6 ПДР України чим скоїв адміністративне правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Даною постановою до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень. Як вбачається з оскаржуваної постанови, поліцейський не зазначив обставин установлених під час розгляду справи. За таких умов, на думку позивача, безсумнівно можна стверджувати про відсутність факту вчинення позивачем правопорушення, а отже, і відсутність жодного законного документа, котрий би фіксував та/чи підтверджував вчинення правопорушення ним. Позивач зазначає, що на місці зупинки транспортного засобу він заперечував стосовно порушення з його боку правил дорожнього руху. Тому, інспектор зобов'язаний був скласти протокол у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає про те, що інспектор навіть не повідомив його що виніс спірну постанову. Відтак, з урахуванням положення ст. 19 Конституції України, відповідно до якої державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а інспектором при винесенні постанови не було дотримано норм закону, на думку позивача, дана постанова вважається такою, що винесена незаконно.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова суду від 18 листопада 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.
Представник позивача Шишка О.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач (уповноважений представник) в судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Судом встановлено, що 03 листопада 2024 року інспектором відділення поліції № 1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Демків Олегом Васильовичем винесено постанову серії ЕНА №3403061 відносно ОСОБА_1 за порушення п.9.2.а ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст.122 КУпАП.
Згідно вищевказаної постанови ОСОБА_1 03.11.2024 о 13:40 на вул. Січових Стрільців, 24 у с. Грусятичі, керуючи транспортним засобом марки «Audi 80» д.н.з. НОМЕР_3 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зупинкою транспортного засобу, чим порушив вимоги п.9.2.а ПДР.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, заперечив факт порушення ним ПДР та вчинення адміністративного правопорушення. Зазначив, що відсутній жодний законний документ, котрий би фіксував та/чи підтверджував вчинення правопорушення ним. Вказав, що на місці зупинки транспортного засобу він заперечував стосовно порушення з його боку правил дорожнього руху, а тому, інспектор зобов'язаний був скласти протокол у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідачем не надано належних доказів на спростування вищенаведених доводів позивача та на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме щодо порушення останнім ПДР.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що працівник поліції дійшов до передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи.
Згідно із ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову серії ЕНА №3403061 від 03.11.2024 та закрити провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позову позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шишка Олег Мар'янович до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3403061 від 03.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );
представник позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );
відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833).
Повний текст рішення складено та підписано 25 листопада 2024 року.
Суддя Олександр КІТОВ