Справа №461/6891/24
26 листопада 2024 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - Павлюк О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,
представниці відповідача - Іваськевич Х. І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів державної влади, -
1.Рух по справі та позиції сторін.
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача, у якому просить cтягнути з останнього на його користь грошові кошти у розмірі 1'000'000 (один мільйон) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових (службових осіб) Львівської обласної прокуратури та 25,25 гривень матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову Позивач покликається на те, що 28.10.2021 він на адресу Генерального прокурора скерував заяву про кримінальне правопорушення. 16.11.2021 з Офісу Генерального прокурора він отримав листа за вих. №31/3/1-111138-21 від 05.11.2021, у якому було зазначено про те, що його заяву надіслано для розгляду до Львівської обласної прокуратури. Львівська обласна прокуратура листом від 23.11.2021 повідомила Позивача про скерування його заяви до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Львові. Позивач стверджує, що дії посадових осіб Львівської обласної прокуратури при розгляді його заяви про кримінальне правопорушення від 25.10.2021 є незаконними, такими, що порушили його права та спричинили моральну шкоду, яка полягала у приниженні його честі, гідності та ділової репутації, що призвело до моральних страждань. У зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 26.08.2024 залишив позовну заяву без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 12.09.2024 відкрив загальне позовне провадженні та призначив підготовче судове засідання.
01.10.2024 через Електронний суд представниця відповідача Іваськевич Х. І. подала відзив на позовну заяву, у якому повідомила, що на розгляді Львівської обласної прокуратури перебувало звернення Позивача від 28.10.2021 щодо можливих неправомірних дій суддів Львівського апеляційного суду, що надійшло з Офісу Генерального прокурора. Вказане звернення 15.11.2021 у порядку ст. 214 КПК України Львівська обласна прокуратура скерувала для розгляду за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, про що листом за № 31/2-1669вих-21 від 23.11.2021 повідомила Позивача. Представниця відповідача зазначила, що Позивач не обґрунтував та не підтвердив доказами, якими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора йому заподіяно моральну шкоду, а також не обґрунтував та не підтвердив доказами заподіяння йому такої шкоди загалом, у тому числі у визначеному у позовній заяві розмірі. Просить відмовити у задоволенні позову.
02.10.2024 Позивач через Електронний суд подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що у позовній заяві надав докази на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди Відповідач, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, у якій грошовій сумі та з чого він при цьому виходив. Також вказує, що з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на Відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Стверджує, що Відповідач зобов'язаний був на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України визнати позов, оскільки ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25.11.2021 по справі № 461/9562/21 встановлено вину та незаконність дій Відповідача. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Окрім цього, Позивач у відповіді на відзив просить суд вирішити питання стосовно внесення до Конституційного суду подання щодо конституційності постанов Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.0.3.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а також чи має Позивач право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб прокуратури, чи може бути це право обмежене, у яких випадках та на підставі яких норм Конституції?
04.10.2024 через Електронний суд представниця відповідача Іваськевич Х. І. подала заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила що при винесенні ухвали від 25.11.2021 по справі № 461/9562/21 слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова виходив з того, що на момент розгляду справи у суду не було доказів про прийняте рішення по заяві скаржника. Зазначає, що вказану ухвалу винесено після прийняття рішення по суті уповноваженими посадовими особами львівської обласної прокуратури, оскільки таке звернення скероване до відповідного органу за належністю для розгляду у межах ст. 214 КПК України. За таких обставин, вважає позовні вимоги щодо заподіяння Позивачу моральної шкоди необґрунтованими та безпідставними.
Галицький районний суд м. Львова протокольною ухвалою від 21.10.2021 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 13.11.2024. У клопотанні від 16.09.2024 Позивач просить розглядати справу у його відсутності.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 223 ЦПК України).
Представниця відповідача Іваськевич Х. І. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову.
2.Мотивувальна частина та висновки суду.
Заслухавши думку представниці Відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що 28 жовтня 2021 року Позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з повідомленням щодо можливих неправомірних дій суддів Львівського апеляційного суду, що підтверджується копією заяви (а. с. 23-28).
Прокурор першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Держаного бюро розслідувань Ткаченко О. листом № 31/3/1-111138-21 від 05.11.2021 заяву Позивача від 28.10.2024 надіслав на адресу Львівської обласної прокуратури, про що повідомив заявника (а. с. 36).
Виконувач обов'язків начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури Роман ВАЛЬЧУК листом № 31/2-р-21 від 15.11.2021 заяву Позивача від 28.10.2021 надіслав на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, для розгляду в порядку ст. 214 КПК України, про що повідомив заявника (а. с. 37).
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
У частині 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР повинен бути внесений короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином, реєстрації і ЄРДР підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяви чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленні, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор, суддя.
Окрім цього зазначено, що відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключно право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який інший спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 25.11.2021 у справі № 461/9562/21 скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, зобов'язав уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) службових осіб Львівської обласної прокуратури розглянути заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 28 жовтня 2021 року та повідомити заявника про результати її розгляду у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку. У решті вимог скарги - відмовив (а. с. 41-42).
У статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У п. 9 вищезазначеної постанови передбачено, що суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема, враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відтак, Позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також він повинен надати суду обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку він просить стягнути.
Позивач у позовній заяві вказує, що в результаті незаконних дій посадових (службових осіб) Львівської обласної прокуратури спричинено приниження його честі, гідності, ділової репутації та завдано моральної шкоди у розмірі 1'000'000 грн.
При цьому, Позивач не надав жодних доказів на підтвердження нанесення моральних страждань органами прокуратури, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками, а також не обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначення суми моральної шкоди.
Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що заява Позивача від 28.10.2021 у порядку ст. 214 КПК України скерована для розгляду за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.
Таким чином, Позивач не надав суду доказів протиправності дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Позивач не долучає жодних доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків, зокрема, висновків експертиз щодо стану здоров'я та не зазначає, у чому полягає можливе погіршення його стану здоров'я, негативний вплив на звичайним ритм життя, втрата можливостей тощо.
Також Позивач не обґрунтував об'єктивними, належними і допустимими доказами підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, у якій грошовій сумі чи у якій матеріальній формі він оцінює заподіяну шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Відтак, у справі відсутні достатні відомості, що свідчать про спричинення моральної шкоди, визначеної ч. 2 ст. 23 ЦК України та постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Більше того, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA &62,ЄСПЛ від 12.07.2007).
Відтак, розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим і безпідставним.
Окрім того, у цій категорій справ саме на Позивача покладено обов'язок щодо доказування факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань.
Як вбачається з матеріалів справи Позивач в недостатній мірі навів докази завдання йому душевних та психічних страждань, а саме щодо погіршення стану здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, у стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші негативні моменти та впливи, спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що Позивач не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надав об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди у причинному зв'язку з діями Відповідача, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди з відповідача, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Окрім цього, у суду відсутні правові підстави для звернення до Конституційного суду України з поданням щодо тлумачення ст. 56 Конституції України та щодо конституційності постанов Пленуму Верховного Суду України.
Керуючись ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 252, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -
у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів державної влади - відмовити.
Судові витрати з оплати судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 26.11.2024.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910031, адреса: 79005, місто Львів, вул. Шевченка, буд.17/19, електронна пошта csv@oblprok.lviv.ua.
Суддя Ольга ПАВЛЮК