ЄУН: 336/2990/20
Провадження №: 1-кп/336/110/2024
Іменем України
22 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обвинуваченого у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст.263 КК України та ч.ч.1,2 ст. 307 КК України, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1,2 ст. 307 КК України, відомості про які внесені до Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019080080000072 від 05.01.2019 року та № 12018080080001250 від 12.05.2020 року.
Прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст. 263, ч.1,2 ст. 307 КК України. Справа тривалий час перебуває на розгляду в суді. Обвинувачений неодноразово у судові засіданні не прибував про причини неявки суд не повідомляв, у зв'язку з чим до нього було застосовано примусовий привід у судове засідання.
Отже на думку прокурора наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є підставою для обрання запобіжного заходу.
Одночасно з клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому прокурором подано клопотання про дозвіл на затримання, який хвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2024 року було задоволено.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання та просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили проти клопотання та просили відмовити у його задоволенні.
Захисник ОСОБА_5 у суді повідомив, що вважає клопотання необґрунтованим, а ризики не доведеними. Зокрема посилався на той факт, що коли він уклав угоду з обвинуваченим, одразу ознайомився з матеріалами справи, з яких йому стало відомо про наявність клопотання про обрання запобіжного заходу та дозволу на затримання. Після чого ОСОБА_4 одразу з'явився добровільно до суду. Вказав, що обвинувачений не має наміру ухилятися від явки до суду, про судові засідання, які призначалися раніше не завжди був належним чином повідомлений, оскільки змінив місце проживання, а з захисником, який був за призначенням зв'язку не підтримував. В інші судові засідання не з'явився з поважних причин, оскільки до нього було застосовано адміністративне стягнення у виді арешту та тривалий час він перебував під вартою в слідчому ізоляторі.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 263 та ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Під час розгляду справи, судом неодноразово було застосовано до обвинуваченого примусовий привід у судові засідання, у зв'язку з його неявкою.
Примусові приводи не були виконані, що підтверджується рапортами долученими до матеріалів справи, оскільки за адресою вказаною у обвинувальному акті, а саме: АДРЕСА_1 , обвинувачений не проживав.
Окрім того, під час розгляду справи було встановлено, що номер телефону, вказаний в матеріалах кримінального провадження на який з направлялись повідомлення з датою призначення судових засідань не належить обвинуваченому ОСОБА_4 , він користується іншими номерами телефонів.
У судовому засіданні обвинувачений повідомив, що тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що за цією адресою обвинуваченому судові повістки були надіслані лише двічі в травні і липні 2024 року, однак останній їх не отримав. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що поблизу будинку за цією адресою був приліт авіабомби, і він певний час не мав можливості проживати за цією адресою.
З вищевикладеного вбачається, що ризик переховуватися від суду не знайшов свого беззаперечного підтвердження. Окрім того прокурором не доведено ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
Між тим, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується матеріалами справи, оскільки обвинувачений раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, суд враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу підозрюваного.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, а також фактичні обставини справи, суд вважає, що вказані обставини в своїй сукупності свідчать про можливість застосування відносно обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу як особисте зобов'язання, суд виходить із необхідності уникнення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, водночас, бере до уваги його вік та стан здоров'я, матеріальний та сімейний стан, а також ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що вище встановлені обставини є достатніми для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, тобто більш м'якого, ніж тримання під вартою, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,-
Постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за кожним викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватися від спілкування із свідками по даному кримінальному провадженню.
Повідомити обвинуваченому письмово під розпис покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначені обов'язки покладаються на ОСОБА_4 , на строк до 20.01.2025 року, з дня постановлення цієї ухвали. Продовження зазначеного строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1