Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
28.10.2010 р. Справа № 2а-3696/10/1470
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» м. Миколаїв
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Чайкіна М.С.
представники:
від позивача: Чамара Л.В.
від відповідачів: Яброцький С.В.
від відповідачів: Бородіна Л.М.
від відповідачів: Александрова Н.Ю.
Суть спору: про скасування податкового повідомлення-рішення.
Державне підприємство ” Суднобудівний завод ім. 61 Комунара ” (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом, уточненим клопотанням представника позивача у судовому засідання від 26.07.10 р., про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000002636/0, прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34387,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 120 774,20 грн.
Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов Державного підприємства ” Суднобудівний завод ім. 61 Комунара ” - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000002636/0 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34387,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 120 774,20 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О.Ф. Середа
”28” жовтня 2010 р. Справа № 2а-3696/10/1470
м. Миколаїв
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» м. Миколаїв
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Чайкіна М.С.
представники:
від позивача: Чамара Л.В.
від відповідачів: Яброцький С.В.
від відповідачів: Бородіна Л.М.
від відповідачів: Александрова Н.Ю.
Суть спору: про скасування податкового повідомлення-рішення.
Державне підприємство ” Суднобудівний завод ім. 61 Комунара ” (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом, уточненим клопотанням представника позивача у судовому засідання від 26.07.10 р., про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000002636/0, прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34387,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 120 774,20 грн.
Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
У період з 25.01.2010р. по 19.02.2010 р. на підставі направлень від 22.01.2010 року №08/36 та від 01.02.2010 року № 16/36 спеціалістами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт від 11.03.2010 року № 246/36/14313240. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення Позивачем пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 , пп.7.4.1 пп.7.42 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 , пп.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (надалі -Закон №168/97-ВР).
На підставі акту перевірки заступником начальника СДПІ ВПП у м. Миколаєві було винесено податкове повідомлення-рішення. від 23.03.2010 № 00002636/0 (надалі -Повідомлення), яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256938,00 грн. згідно пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 , пп.7.4.1 пп.7.42 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 , пп.11.44 ст.11 Закону №168/97-ВР, та застосовані штрафні санкцій в сумі 133155,90 грн..
Висновки відповідача базуються на тому, що фахівцями було встановлено про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 рік, у тому числі за вересень 2008 р. -заниження на 250356 грн., за листопад 2008 р. -заниження на суму 1290 грн., за грудень 2008 року- заниження на суму 2505 грн., за вересень 2009 року- заниження на суму 4794 грн., за листопада 2009 року- завищення на суму 14285 грн., за грудень 2009 року- заниження на суму 12278 грн.
Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними, виходячи з наступного.
Стосовно висновку відповідача про заниження Позивачем податку на додану вартість в сумі 34387,00 грн. що ґрунтується на позиції, що Позивачем в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 , п.11.44 ст.11 Закону №168/97-ВР у квітні-грудні 2008 року не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 34387,00грн. за операціями з продажу металобрухту суд вважає його помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до пп.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
В акті перевірки Відповідачем зазначено, що реалізований металобрухт не придбавається (не купується) підприємством, а утворений як відходи виробництва з матеріалів придбаних з податком на додану вартість, отже Позивачем не було допущено порушення пп. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР.
Що стосується, твердження Відповідача, що відповідно до пп.7.4.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у подальшому придбані раніше товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), то вони не можуть бути прийняті судом, оскільки законодавець не посилається в пп.7.4.1 ст.7 Закону №168/97-ВР на статтю 11 Закону про ПДВ, відповідно до якої податкові зобов'язання з ПДВ за операціями з продажу металобрухту не нараховуються.
Крім цього, виходячи з вимог п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Згідно із п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - № 334/94-ВР), яким зазначено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181-III) серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів при здійснені операцій зазначених в пп.7.4.1 , пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 та п.11.44 ст.11 Закону №168/97-ВР.
Суд вважає, що пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181-III застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Таким чином, суд вважає, що Відповідачем не підтверджено наявність факту порушення Позивачем податкового законодавства що призвело до нарахування податку на додану вартість в сумі 34387,00 грн.
Крім цього, Відповідачем за наслідками перевірки прийнято рішення про нарахування штрафних санкції в сумі 133155,90 грн. з податку на додану вартість, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Проте з такими висновками відповідача суд не погоджується на підставі наступного.
Відповідно до пп. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, згідно цього підпункту обов'язковою передумовою застосування встановлених Відповідачем штрафних /фінансових/ санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, що випливає із правила цього підпункту щодо визначення розміру штрафних /фінансових/ санкцій у відсотках від суми недоплати /заниження/ податкового зобов'язання платником податків, тоді як податкові зобов'язання з податку на додану вартість нараховані лише в сумі 256938,00грн., а сума штрафу від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) має бути не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
В наслідок вищевикладеного, загальна сума штрафних санкцій повинна становити 12381,70 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем була завищена сума штрафних (фінансових) санкції на суму 120774,20 грн.
З огляду на зазначене, суд вважає, що Відповідачем не підтверджено наявність факту порушення Позивачем податкового законодавства що призвело до нарахування податку на додану вартість в сумі 34387,00 грн. (256938-222551,00грн.) та завищено штрафні санкції на суму 120774,20 грн. (133155,9-12381,70).
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов Державного підприємства ” Суднобудівний завод ім. 61 Комунара ” - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.10 р. № 000002636/0 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34387,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 120 774,20 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О.Ф. Середа
11.11.2010р.